Постачання зброї Україні, умови США та реакція Москви: експерт назвав червоні лінії війни

Паралельно США докладають всіх зусиль, щоб не залишати без уваги й інші важливі для себе напрями зовнішньої політики. Чим закінчаться дебати довкола постачання американських РСЗВ Україні, що для Росії змінюють американські санкції та чому наступ Туреччини в Сирії непокоїть США – в ексклюзивному інтерв'ю сайту 24 каналу розповів кандидат політичних наук, директор Центру дослідження міжнародних відносин Микола Капітоненко.

Читайте Головна зброя Путіна та доля окупованих територій України: інтерв'ю з експертом про плани Росії

Постачання зброї Україні 

Миколо, пролийте, будь ласка, трохи світла на ті дебати, які точаться довкола постачання і використання Україною американської зброї.

З початком війни Сполучені Штати поставили на карту значну частину своєї репутації. В тому сенсі, що вони не можуть дозволити Україні програти. Якщо це станеться, то буде для Білого дому болючим ударом.

Тому постачання зброї, яке ми сьогодні бачимо, воно перебуває на дуже високому рівні, який складно було уявити до великої війни. Та все ж складні питання стратегічного характеру, котрі були актуальними й до війни, залишаються такими сьогодні. І до війни, і тепер перед США стоїть дилема стосовно того, де межа постачання зброї, перетнувши яку, воно перетвориться з фактора стримування Росії у фактор ескалації.

З цього приводу немає однозначної відповіді. Є переконливі аргументи як з боку прихильників думки, що обмежень у постачанні озброєння бути не може, та і з боку прихильників лімітованого надання нам зброї.

Люди, які належать до другого табору у політичних колах Вашингтона, вважають, що повинні існувати певні червоні лінії, які переступати аж ніяк не можна. Перші ж схильні міркувати, що нам потрібна уся зброя, яка допоможе перемогти Росію військовим шляхом.

Противники безлімітного озброєння України побоюються агресивної реакції Москви, яка може визріти у форму ескалації, на яку Америка не знайде чим відповісти.

Капітоненко розповів про постачання зброї Україні / Фото надано спікером

Однак, за станом на сьогодні, перевага на боці наших безумовних симпатиків на американському політичному Олімпі. На підтвердження цього маємо двопартійну підтримку постачання зброї у великих кількостях.

Розбіжностей у питанні номенклатури зброї, яка нам надходить, не уникнути. Бо кожен конкретний тип зброї, який обговорюється, – чи то РСЗВ, чи літаки, приміром, або артилерія, як це було раніше, викликатимуть різні оцінки та думки в різноманітних дотичних до цього відомствах.

Тож думаю, що якісь червоні лінії будуть. Розраховувати на постачання абсолютно будь-якої американської зброї не варто. Деякі з цих видів зброї дуже чутливі, а деякі просто дуже дорогі. А з приводу інших, таких, як артилерія, американці будуть думати, як зробити все максимально безпечно. Мінімізувати всі можливі ризики, пов'язані з можливою гострою реакцією Росії.

То чи нададуть нам такі бажані M270 і M142, відкинувши врешті-решт всі ці побоювання? Адже лейтмотивом, який зараз супроводжує всі дискусії в Америці, є застереження нашого військового командування від ударів вглиб території ворожої країни.

Думаю, все буде залежати від стану справ на полі бою. Бо ситуація може скластися так, що американці змушені будуть дати нам те, про що ми в цей момент просимо. Навіть, якщо самі не надто цього хотітимуть.

Важливо Дружба Ердогана з Росією, війна Путіна та доля НАТО: інтерв'ю з послом України у Туреччині

Якщо росіяни будуть просуватися далі на Сході, і стане очевидно, що ми без цієї зброї не здатні гідно опиратися, то, я гадаю, наші американські союзники підуть на це. Те, що вони побоюються наших ударів по російській території, нікуди не зникне. І тут питання не в тому, чи маємо ми на це право відповідно до законів війни. Провідним роль відіграє бажання американської сторони уникнути зайвої ескалації.

Маєте на увазі ядерну ескалацію?

Звичайно. Одначе, справа не лише у ядерній зброї. Якщо російська відповідь стане причиною поширення конфлікту за межі України, то тоді для США значно зростуть ризики. Розростання війни потребуватиме вливання більшої кількості різного роду ресурсів та суттєвого збільшення дипломатичних зусиль у всьому, що пов'язано з російсько-українською війною.

І це при тому, що на американському порядку денному проблема війни в Україні є далеко не єдиною.

Загроза дефолту Росії

Що для Росії означає скасування американцями ліцензії на обслуговування російського державного боргу та чи зможе Москва його якимось чином обійти?

Технічні деталі цього рішення мені не відомі. Однак, те, що я бачу – Росія, в цілому, витримує тиск санкцій. Всі вони в сукупності мають набагато слабший вплив, ніж це здавалося до початку повномасштабного нападу, коли цими санкціями тільки погрожували.

Так само як російська армія виявилась не здатною швидко досягти своїх цілей в Україні, отак само приблизно і діють західні санкції, які не змогли належним чином вплинути на російську економіку. Росія виявилася до цього добре підготовленою.

Тому, чи в цьому конкретному випадку, чи в якихось інших, якщо введуть нові обмеження включно з ембарго на енергоносії, Росія шукатиме можливості обходу цих перепон. Беручи при цьому за основу загальну логіку, яка каже нам те, що нині світ більше не є заходоцентричним.

Навіть якщо країна втрачає можливість мати зв'язки із Заходом, у неї все одно залишається багато варіантів для того, щоб торгувати та залучати інвестиції. Тільки тепер, вже орієнтуючись на східний напрям. В якомусь сенсі ця війна є свого роду тестом на міцність Заходу і дієвість його переважно економічних важелів впливу.

Розкажіть про німецько-американську газову угоду.

Німеччина, як і вся Європа, шукає шляхи зменшення залежності від російського газу. Не купуючи при цьому газ за космічною ціною. Остання і без того вже доволі висока зараз. Російський газ сьогодні займає близько 40% європейського газового ринку.

Швидко щось із цим робити складно, оскільки газ, на відміну від нафти прив'язаний до газопроводів, які зовсім не швидко будуються. Певною мірою цю проблему можна розв'язати через постачання саме скрапленого газу.

Однак, проблема в тому, що скраплений газ у сучасному світі переважно продається в Азію.
Американці, які збільшили свої потужності з виробництва і транспортування скрапленого газу, зараз намагаються закріпитися на європейському газовому ринку. Вони в такий спосіб хочуть зменшити залежність європейців від російського газу. Таким чином, американські та європейські інтереси збігаються в цьому аспекті.

Надання європейському ринку доступу до американського скрапленого газу є першим кроком на шляху до мінімізації залежності від газу російського.

Індія та Сирія

Чи вдалося Штатам переконати Індію перейти на бік демократичних держав та приєднатися до них у боротьбі проти Росії?

Дуже в цьому сумніваюся, бо я думаю, що Заходу особливо нема чого Індії запропонувати. На відміну від Росії та Китаю. Індійська зовнішня політика чимось нагадує турецьку – так само побудована на прагматизмі та пріоритетності національного інтересу за будь-яких зовнішніх умов.

Це політика вільна від цінностей, якщо так можна сказати. На Індію не діють розмови про боротьбу демократії з авторитаризмом. Натомість ця країна розуміє, що в регіональних та деяких глобальних питаннях її думка є дуже вагомою.

Індійські геостратегічні інтереси значно ближчі до китайських якраз таки. Обидві країни хочуть змінити світопорядок на користь країн, які розвиваються. Тобто, індустріальних країн, котрі мають велику кількість населення і ресурсів, але їх розвиток блокується інтересами панівного західного капіталу, поглядів і концепцій.

Тому реально переконати Індію стати ближчою до Заходу буде важко.

В чому причина занепокоєння Білого дому з приводу турецького наступу вздовж сирійського кордону? Там бояться чергової ескалації конфлікту у Сирії?

Білий дім боїться багато чого. Там відчувають, що Туреччина може використати момент для досягнення своїх цілей у зовнішній політиці. Ескалація на Близькому Сході – це виклик одразу в декількох моментах.

Виникне нова загроза для регіональної стабільності та реакція на неї з боку сусідніх країн. Крім того, наслідком дестабілізації може стати ще більш рішуча регіональна політика самої Туреччини, яка і без того сьогодні досить таки рішуче виглядає. Постане і питання курдів. Воно традиційно надзвичайно чутливе для Штатів.

Про що говорили під час самміту Quad'у?

Зусилля Байдена в Азії спрямовані на те, щоб надіслати сигнал про надійність американських гарантій і, по можливості, відколоти азійські країни від потенційного союзу з Китаєм. Та, відповідно, перетягнути тих на свій бік.

Китай залишається головним викликом для американської зовнішньої політики не зважаючи на війну. І взагалі, я думаю, що цю війну можна розглядати, як побічний ефект суперництва між Заходом та Піднебесною.

Тому, я думаю, йшлося приблизно про це. Наскільки одностайними є Штати та їхні азійські партнери в оцінці загрози з боку Китаю, наскільки ці країни готові з ним боротися, якими можуть бути форми взаємодії в цьому напрямі.

Всі зараз насторожені тим, яка доля чекатиме Тайвань. Що робити, якщо Пекін зважиться піти там на загострення ситуації? Я особисто вважаю це мало імовірним. Проте, Вашингтон у разі виникнення небезпеки в тому регіоні постане перед дуже складним вибором між Тайванем та Україною. Тож американці хочуть перекласти частину цього вибору на плечі регіональних країн.

Також цікаво – Путін мертвий, але Кремль замінив його двійником, – ЗМІ: дивіться відео