Одразу кілька джерел заговорили про те, що Володимир Зеленський вже знайшов нинішньому очільникові Кабінету Міністрів заміну – й замість наймолодшого в історії України прем'єр-міністра Олексія Гончарука готовий призначити вічно молодого й перспективного Сергія Тігіпка.
До теми: Кастинг стартував: хто, ймовірно, може зайняти крісло прем'єр-міністра
Чому я так про пана Тігіпка кажу, що він вічно молодий і перспективний? Йому вже 60, він успішний олігарх із статками в чотириста мільйонів американських доларів – таке реноме за ним від самого початку закріпилося: репутація молодого та ідейного комсомольця. Адже саме в комсомолі він свою професійну кар'єру і починав: від секретаря дніпропетровського комітету ленінського комсомолу доріс до заступника голови "Партії Регіонів".
Чим цікавий та відомий пан Тігіпко – а нічим, він ніде особливо не світився, але й не зашкварювався, завжди був при владі, при посадах, проте не в головних ролях, але "біля влади". Як ніхто інший зміг свої владні повноваження конвертувати у сталий бізнес, адже володіє фінансово-промисловою групою ТАС, в структурі якої є, як кажуть, і заводи і пароплави. А ще банки: зокрема банк "Універсальний" й вельми прогресивний Monobank – це все належить панові Тігіпку.
То ж те, що прем'єром нам може стати успішний, досвідчений й не особливо зашкварений олігарх з колишньої "Партії Регіонів". На перший погляд наче й непогано, він дійсно здатен впорядкувати нинішні дірки в бюджеті й решту поточних проблем, з якими не може впоратися молодий і недосвідчений уряд Гончарука. Але це лише на перший погляд буде добре. Адже якщо придивитися до питання трохи уважніше – призначення Тігіпка буде справжньою катастрофою й провалом Зеленського, адже так наш президент розпишеться у власному безсиллі змінити країну на краще, так він зізнається, що не зміг здолати стару систему. Зізнається назагал, що тепер він змушений з нею домовлятися й під неї підлаштовуватися, призначаючи на посади тих, хто є "кров'ю і плоттю" тієї олігархічної системи, побудованій в Україні червоними директорами та комсомольцями – я зараз про Кучму та того ж таки Тігіпка...
Від Володимира Зеленського очікували оновлення й перезавантаження влади, нас не влаштовували старі обличчя із їхніми старими методами ведення справ в цій країні. Коли Зеленський призначав Гончарука – молодого, зеленого, без досвіду роботи в державних структурах, це й було свідченням того, що президент, на відміну від Порошенка, владу дійсно перезавантажує. Були сподівання, що нові обличчя у владі не гратимуть за старими правилами – "договорняків та відкатів" – а запровадять нові норми для України, але типові для решти цивілізованого світу.
Тепер, якщо Зеленський Гончарука прибере, а замість нього призначить нового-старого Тігіпка, Хорошковського чи Авакова. Це означатиме, що нічого обіцяного в Зеленського не вийшло, а стара система вдало захистилася, до влади повертаються "стариє-крепкіє хазяйствєннікі", надійні й досвідчені опори президенту. Але вони досвідчені хіба в тому, як вправно дерибанити держбюджет й при цьому не палитись.
Не подумайте, що я є прихильником Гончарука й за нього якогось по особливому вболіваю – у жодному разі, він і його посада мені просто маркер того, що робить Зеленський. І от якщо Гончарука таки примусять написати заяву за власним бажанням, я би все-таки хотів бачити на цій посаді умовного Саакашвілі, а не умовного Авакова…