Злочин, про який мовчали десятиліттями: Ukraїner руйнує міфи про Голодомор
Щороку на четверту суботу листопада припадає День пам'яті жертв Голодоморів. Голодомор 1932 –1933 років — це геноцид українського народу, вчинений комуністичним тоталітарним режимом через штучний масовий голод, що спричинив загибель мільйонів українців.
У 2020 році Ukraїner та Музей Голодомору втілили спільний проєкт, де зібрали свідчення з різних куточків України, а також розробили серію пояснювальних матеріалів про сутність цього злочину.
Зверніть увагу Вижити і врятувати цілий хутір: історія Голодомору на Подніпров'ї
Цей злочин замовчувався десятиліттями та лише у 2006 році Законом України Голодомор 1932 – 1933 років врешті був визнаний геноцидом.
Однак і сьогодні справжні історії свідків з різних регіонів не до кінця зафіксовані і почуті, міфи про цей злочин знаходять своїх прихильників, а наслідки Голодомору для наступних поколінь масово не осмислені та не прокомуніковані у суспільстві.
Це тема не просто табу, а тема, запечатана страхом – не тільки убили предків, а ще й заборонили їх оплакувати під страхом, що й тебе вб'ють,
– зазначила письменниця Оксана Забужко.
"Усі говорять: доведіть елемент свідомого знищення населення. Елементом свідомого знищення населення були хлібозаготівлі. Ось інструмент, з яким підійшов Сталін до України і яким він почав карати Україну", – зауважив історик Роман Подкур.
На перший погляд, архівні фото жертв Голодомору, жахливі розповіді про реалії тодішніх "чорних дошок", знущання активістів та система судочинства – усе це не повинно було б лишати сумнівів щодо злочину радянської влади.
Ukraїner руйнує міфи про Голодомор 1932 – 1933 років: дивіться відео
Втім, ця історична травма і досі не здатна цілковито загоїтися, поки є ті, хто сумнівається у її правдивості. Сьогодні Голодомор визнали геноцидом 17 держав. Для того, щоб це зробити, потрібно було довести навмисні дії проти конкретної групи людей.
Тисячі свідків подій розповіли правду. Їх історії стали базою для такого визнання. Геноцидом Голодомор назвав і творець самого поняття правозахисник Рафаль Лемкін. Свідчення доповнювали архівні документи, які стали доступними із набуттям Україною незалежності.