Продовження залізничних пригод: не вдалося Балчуну зламати хребет старим ментальним підходам

Компанія вибачалася і повідомляла про заходи реагування: звільнення аж трьох людей керівного складу і розірвання договору з підрядником з ремонту кондиціонерів. Звісно, такі дії трохи пахли давньою партійною номенклатурщиною, але це краще, ніж ніякої реакції.

В коментарях під цим постом я пообіцяла, що поїду потягом найближчими днями, при цьому не вказала напрямку, дати, жодних даних.

Читайте також: Зібров прокоментував відставку Балчуна з поста глави "Укрзалізниці"

Вчора після засідання уряду, на якому щойно ухвалили рішення про звільнення керівника УЗ (ці дві історії жодним чином не пов'язані, як хтось подумав), швидко переодягаюся в кабінеті в джинси, футболку, кросівки, беру дорожню сумку і їду на вокзал, бо треба встигнути на потяг до Карпат і таки повернутися в ту відпустку, з якої на кілька днів вимушено випала. Біля центрального входу вокзалу мене чекають троє дітей (двоє своїх і одна – подруги) і подруга.

Ескалатор в цей момент не працює. Тому, розрахувавши сили на 2 гітари, 3 валізи, 2 торби і 3 рюкзаки, в кілька ходок, залишаючи дітей по черзі біля речей, дотарабанюємо сходами вгору і вниз, як бойові слони, все це добро у спеку +28 градусів до вагона. Фууух! Сіли в потяг! Задихані, захекані, розпашілі....

Сидимо в першому і частково другому купе, відходимо, піт тече...

Ще поїзд не рушив, тут йде по коридору провідниця і голосно питає, чи є у вагоні Іванна Климпуш.

Кажу: Є, а нащо?

- Вас викликають в штаб! Пройдіть у штаб!
- Який штаб? Я нікуди не піду, а якщо штабу треба, то хай іде до мене... Так своєму штабу і скажіть.
- А чого вас шукають? Ви що, якась терористка?
- Ну, видно, страх наганяю.

Починає кудись дзвонити. Пояснює, що я не одна, а нас багато, що тут викуплено ціле купе...

Поїзд рушив. Біля нашого добровільно переповненого купе з'являється провідниця у супроводі ще однієї пані. Ну, думаю, штаб прийшов! Таки прийшов, бо це начальниця поїзда. Просить з нею поговорити. Далі був такий діалог.

- Слухаю вас.
- А можна я з вами наодинці поговорю?

Виходимо в провідницьке купе поряд.

- Ви вибачте, будь ласка, за те, що мої працівники не так мене зрозуміли, і щось вже не так сказали. У нас є в спальному вагоні два місця, але, на жаль, лише два, і я би хотіла вам запропонувати туди перебратися...
- Я нікуди перебиратися не буду, я купила ті квитки, які вважала за потрібне, і мені прикро, що ви таке пропонуєте.
- Але ж у цьому вагоні немає кондиціонера!
- Нічого страшного, зате тут вікна відкриваються.
- Ну як же, мені ж начальство сказало зробити все, щоб у вас все було добре!
- У мене все буде добре! А от начальству своєму скажіть, що я в совєцькому союзі жити не хочу, я намагаюся добитися змін в цій країні не для того, щоб мені особисто було добре, а для того, щоб людям було добре! Так і передайте своєму начальству, що вони нічого не зрозуміли і висновків ніяких не зробили.
- О так, я зрозуміла! Ви за зміни в країні, я вас підтримую! Точно у вас все буде тут добре? Бо ж начальство мені строго сказало, щоб все було добре!
- Йдіть працюйте, у нас з дітьми все буде чудово...

Потяг більшу частину шляху ішов за розкладом хвилина в хвилину, а потім чомусь затримався, тому на станцію нашого призначення, прибув з 30-хвилинним запізненням.

Читайте також: Важко говорити про реформу "Укрзалізниці", якщо головне завдання тут – розпил усього

І отут – grand finale. В потязі 12 вагонів, а перон розрахований на 5-6 – ще за Австро-Угорщини побудований (як, до речі, і колії, і тунелі)... Відповідно, незважаючи на те, що з вагонів в цьому місці виходить близько третини пасажирів (все ж, туристичний напрямок), їм необхідно це зробити протягом трьох (!) хвилин стоянки та скакати з підніжки не на перон, а прямо на насип – тобто готовність до турпоходів перевіряється прямо по прибуттю. Ну і пригадуєте ж кількість гітар, торб і дітей тільки в нашому товаристві? Ух, ми таки добралися до Карпат!

Епілог

На особистому прикладі бачу, що не вдалося, хоча й просто не могло за рік вдатися (та і навряд чи ставив таке завдання собі керівник УЗ) зламати хребет старим ментальним підходам, коли просто треба догодити начальству, а не вирішувати різні проблеми системно. Головне, щоб начальству було комфортно!

Мені щиро шкода і розгублену начальницю поїзда, і провідницю, які, реально тяжко і якісно працюючи в далеко не найкращих умовах, несподівано опинилися між молотом у вигляді своїх грізних начальників і наковальнею у вигляді абсолютно дивної незрозумілої віце-прем'єра... До речі, обов'язково відслідкую, щоб у цих пані не було якихось проблем на роботі після вчорашньої історії.

Багато висновків щодо Укрзалізниці. Справа не в конкретних прізвищах, не в Балчуні, Омеляні чи ще комусь. УЗ в цілому лишається заповідником совка, – попри зміни керівництва, попри зміну вектору розвитку країни, попри фрагментарні зміни на самій УЗ, такі як запуск експресів чи онлайн-продажу квитків... І таких заповідників, на жаль, в нас ще дуже багато, і вони саме в найважливіших для життя українців сферах. Реформа транспортної інфраструктури – одна з тих, яку треба рухати, пришвидшувати, гуртом, системно, при цьому забути про образи, конкуренцію та власні інтереси і особистий PR. Особисто готова зробити для цього все, що від мене залежить.

Автор: Іванна Климпуш-Цинцадзе

Читайте також: Дружина Балчуна розповіла про плани чоловіка після "Укрзалізниці"