Японці надсилали США повітряні кулі з вибухівкою: унікальна, але провальна програма "Фу-Го"

У жовтні 1944 року з'явилися перші пілоти-камікадзе й морські смертники – живі торпеди "Кайтен". Щоби дезорієнтувати ворога, на нього треба нападати. За дорученням військових, японські вчені працювали над секретною зброєю, з допомогою якої вдасться перемогти білих.

Цікаво Підривали людей гранатами: все про дії терористичного угрупування, яке хотіло знищити Ізраїль

Вибухівка в повітрі

У грудні 1944 року неподалік від міста Каліспелл ​​в штаті Монтана місцеві жителі побачили рештки повітряної кулі. Доволі незвичні механізми кріпилися стропами до аеростата. Поліція передала їх до ФБР, а ті під'єднали військові спецслужби й дослідницькі центри

Рештки знайдених куль / Фото Pinimg

Експертиза решток Каліспеллівської кулі з'ясувала, що аеростат ніс вибухівку. Рештки паперу вказували, що він походить із Японії. Хімічний аналіз залишків піску із торбинок баласту довів: його можна зустріти лише на японських островах

Сумніву не було – японці прислали на повітряних кулях фугасні снаряди, щоби насолити американцям. Спочатку думали, що ці кулі диверсанти запускають із японських субмарин, але на узбережжі виявляли все нові й нові кулі.

Де знаходили рештки "Фу-Го" / Фото i.ytimg

При цьому, в різних куточках східного узбережжя. Від Аляски до Орегону, Південної Дакоти, Юти й Техасу. Запустити таку кількість із підводного човна було б неможливо.

Цікаво! З кінця 1944 до початку 1945 року японці запустили понад 9 300 вогняних куль, 300 з них вдалося нейтралізувати. Попри сподівання японських конструкторів, смертельні кулі виявилися зовсім неефективною зброєю. Точність досягала лише  3%.

Біологічна зброя японців

Після війни з'ясувалося, що початково аеростати-бомбардувальники призначались для того, щоби відносити на територію США капсули з біологічною зброєю. Японці готували запустити в штатах пандемію сибірської виразки й коров'ячої віспи.

Лише указ імператора Хірохіто зупинив цей диявольський план, але скидати бомби на американців японські правила війни не забороняли.

Залишки японського аеростата / Фото media.wnyc.org

Їх назвали "Фу-Го" – 10-метрові сферичні вогняні кулі, склеєні з паперу. Балони наповнювали воднем на острові Хонсю. Повітряні кулі були відносно неефективною зброєю, але все ж застосовувалися в нечисленних атаках наприкінці Другої світової.

Цікаво! Науковці імператорської армії виявили, що на висоті понад 9 метрів взимку віють сильні потоки холодного повітря. Цей реактивний потік міг пронести аеростат через Тихий океан, за 3 дні на відстань понад 8 тисяч кілометрів.

Аеростати могли нести до ворожих домів смертельні подарунки: запальні й фугасні бомби. Загалом до 30 кілограмів вибухівки, щоби сіяти смерть у глибокому тилу американців і викликати лісові пожежі.

Як виготовляли "Фу-Го" й чому робітники їх їли

Для використання "Фу-Го" доводилося склеювати декілька відрізків паперу васі. Скріплювали його спеціальним клеєм на основі патоки коньяку. Серед інших властивостей – її можна було споживати. І деякі аеростати проклеювалися недостатньо, оскільки голодні робітники крали клей, який в умовах кризи можна було додавати в раціон.

Цікаво Від ліквідації терористів до пошуку людей: історії 5 знаменитих пошукових собак

Шовку на аеростати вже не вистачало. Японія програвала війну. Виходили із ситуації по іншому – "Фу-Го" склеювали з вощеного паперу.

Запуском смертоносних повітряних куль займались 3 батальйони, загальною чисельністю майже 3 тисячі людей. У добру погоду вони запускали до 200 навантажених бомбами аеростатів у день.

Оптимальний час запуску менш ніж 2 зимових місяців, коли швидкість реактивного повітряного потоку максимальна. З іншого боку, зима не дозволила добитись бажаного результату. Вкриті снігом американські ліси погано горіли. Якби не це – Америка б захлинулася в лісових пожежах.

Водень у кулі під дією сонячних променів нагрівався й розширювався. Щоб аеростат не збивався з курсу й не впав, японські інженери розробили систему управління, у якій висотомір, альтиметр був поєднаний із механізмом скидання баласту:

• коли повітряна куля опускалася нижче 9,1 кілометра спрацьовувала система скидання баласту. Мішечки з піском відчіплялися парами, щоби колесо, до якого вони кріпилися не втрачало балансу;
• коли повітряна куля підіймалася вище 12 кілометрів, висотомір активував клапан для випуску водню і "Фу-Го" опускалася в коридор свого польоту за течією струменя холодного вітру;
• система управління могла контролювати кулю протягом 3 днів польоту. Останній спалах пороху запускав детонацію, іскра йшла по 20 метровому гноту, яким була обмотана гондола повітряної кулі. Її довжини вистачало на півтори години;
• після цього – вибух і куля самознищувалася. План був такий, щоб американцям залишати якнайменше решток "Фу-Го".

Зверніть увагу Арабсько-єврейська війна: моторошні спроби терористів знищити Ізраїль

Єдиний випадок, коли куля спрацювала

У квітні 1945 японці згорнули програму "Фу-Го". Парадоксально, але єдиний випадок, коли куля виконала свою смертельну місію, трапився вже опісля. 5 травня 1945 року через зайву допитливість від вибуху фугасу загинули вагітна матір і 5 дітей.

Сім'я, яка загинула / Фото Сmalliance.org

Подальша експертиза місця трагедії й решток "Фу-Го" дають підстави припустити, що фугас вибухнув, бо хтось із дітей перечепився об нього ногою.