Таланти бункерного фюрера

Карма працює на росіян

Вони боялися наближення НАТО до своїх кордонів – отримали десятиріччями нейтральну Фінляндію (разом зі Швецією) на порозі вступу до блоку. Хотіли уникнути "нацифікації" українців, а вийшло, що помогли створити справжню українську політичну націю. Мріяли про "демілітаризацію" України – допомогли повністю переозброїти наші ЗСУ найсучаснішими зразками техніки і технологій країн НАТО. Та це просто карма якась!

Читайте також Як Україна "допомогла" Росії повернутися до країн третього світу

Але сьогодні мова про ще один "факап" "гебешних" стратегів і їх вождя – про їхній провал на "традиційному московському ринку" – на європейському ринку газу. Тому що основним постачальником скрапленого газу там на кінець минулого року стали… США. Штатам вдалося зайняти цей "московський ринок", на який всього рік тому навіть дивитися було марно – там все було "схвачено і за все заплачено".

Все почалося зі "сланцевого буму" в кінці 2000-х. Нова технологія вселяла впевненість у тому, що стане "гейм-чейнджером" на ринку вуглеводнів, і надію на те, що Європі (Німеччині) вдасться "зіскочити з голки", на яку її підсадили росіяни. США навіть оголосили про плани будівництва LNG терміналів у Європі власним коштом – для тодішнього президента Дональда Трампа. Це вписувалося в його "Let’s make America great again", а в кінці його каденції про це вже говорили на всіх рівнях у Берліні та Брюсселі.

Однак німці із канцлеркою Ангелою Меркель впиралися, і хоча й не заперечували перспективу співпраці, але продовжували будувати "Північні потоки". Ні, це не була "ненависть до США", радше хвороблива залежність від Росії, якій тиском, підкупами та іншими "батогами і пряниками" вдалося посунути з насидженого місця навіть місцевого європейського постачальника газу – Норвегію.

Російські енергетичні стратеги все "виправили" разом із початком повномасштабного вторгнення в Україну. Норвегія повернулася на свою позицію місцевого європейського постачальника, а США нарешті на повну силу почали реалізацію планів із LNG. Видобуток сланцевого газу у США торік різко виріс, а танкери-газовози вервицею почали транспортувати його до Європи. Зважаючи на аномально теплу зиму (схоже, на Небесах теж не люблять бункерного), це допомогло безболісно компенсувати різке зменшення постачання газу з Росії.

Всі кремлівські надії заморозити Європу, як і багатомільйонні бюджети на російську пропаганду про "замерзлих європейців" – згоріли у газових котлах європейських теплих будиночків (але теплих вже не завдяки "смердючому газу" від "Газпрому"). Ну а збільшення попиту на LNG викликало не лише збільшення видобування (США на кінець року лідирували за обсягами постачання LNG), але і розвиток транспортної інфраструктури і терміналів у Європі – процес став незворотній.

Зауважте Росія хотіла "повернути" Україну за "грузинським рецептом"

Тому, попри те, що Росії вдалося проскочити із доходами від продажу вуглеводнів у 2022 році, в першу чергу завдяки тому, що санкції вводили поступово, а покупці в ЄС намагалися скупитися наперед (при достатньо високому рівні цін на енергоносії і пальне), тепер, після вступу в дію санкцій у повному обсязі по нафті і нафтопродуктах, та беручи до уваги зміну в структурі постачання газу, 2023 рік для них не буде таким дохідним… На відміну від прибутків США.

Як Путін збільшив доходи США

Отже, маємо абсолютно ідентичну ситуацію: Путін зі своєю "гебешною" шоблою планував поборотися з американським імперіалізмом та експансією, але насправді дуже сильно долучився до збільшення доходів американських компаній і бюджету США. Тобто все, як завжди, вийшло абсолютно навпаки! Такого позитивного розвитку подій, можливо, не очікували навіть найсміливіші оптимісти-аналітики у самих Штатах.

Нагадаємо, що санкційні пакети вводилися у 2022 році поступово. Лише через деякий час вони почали стосуватися енергоносіїв – насамперед сирої нафти. Узгоджувати всі питання всередині ЄС та на зустрічах G7 було вкрай складно. Мережа нафтопроводів, збудована ще в часи Холодної війни, жорстко прив'язувала частину нафтопереробних заводів до постачання із тодішнього Радянського Союзу. Ще складніше було відмовлятися від нафтопродуктів – російська частка на ринку Європи була надто великою, зокрема в авіаційній галузі. А про "газове ембарго" ніхто навіть не відважувався говорити, як про близьку перспективу.

Та сталося все само собою, точніше завдяки дурості кремлівського керманича. Спочатку регулярно зупинялися постачання газу під приводом "технологічних" причин.

Важливо Протистояння між світами посилюються: як Захід може перемогти

Насправді, і всі це розуміли, Путін робив попереджувальні постріли, ніби демонструючи: "Ось, бачите, хто тут головний? Правильно! Той, у кого газовий вентиль в руках!". Та ці попереджувальні постріли вийшли собі у ногу. Те, що не відважився б зробити навіть президент США (тим більше – канцлерка Німеччини), кремлівський фюрер виконав на відмінно сам. Він думав, що таким способом спонукатиме до скорішого запуску "Північного потоку-2". 

Після того, як сталися вибухи на дні Балтійського моря, і "газова пуповина" Європи була розірвана, все стало на свої місця – європейський ринок газу був готовий до співпраці із новими партнерами.

Зважаючи на дуже привабливі ціни постачальників із США, гарантії збільшення обсягів постачання для заміщення втрачених поставок від "Газпрому" та на швидке будівництво нових LNG терміналів, хочеться дещо порадити бункерному фюреру, керівнику "Газпрому" і його газовим стратегам. Збудуйте собі велику, красиву (можна із хохломським розписом) і герметичну газову камеру. Не мучте більше ні Україну, ні решту світу. А народам багатонаціональної Росії дайте можливість будувати свої національні держави. Це єдине, за що вам, можливо, колись скажуть дякую!