Кремль хоче повернути країни під свій контроль

Чому така важлива Грузія? І чому саме на ній "відпрацьовували" технології, які потім переносили на Україну?

Читайте також Китайський годинник починає вказувати на Москву: час грає проти України?

Держави, що виникли на місці колишнього СРСР, дуже умовно можна поділити на дві великі групи (хоча ясно, що у межах цих груп самі ці держави дуже різні). Перша – це ті, які продовжували існувати як сателіти Москви. Найяскравіший приклад – Білорусь, яка так і не стала повноцінною незалежною державою, а досі існує у статусі протекторату. З ними все просто. Лише придушуй періодично спроби повстання.

Робити це не так складно, оскільки розвиток громадянського суспільства вдалося пригальмувати, інституції відсутні, альтернатив ніхто не знає.

Друга група – це держави, які обрали собі рух від Москви, переважно у західному напрямку. Звісно, ці держави теж розпадаються на підгрупи. Є Естонія, Латвія та Литва, які, використовуючи свій державницький досвід минулого, одразу чітко рушили у ЄС і НАТО. Вони встигли заховатися під "парасолькою", поки Москва переживала черговий "смутний час".

А є Грузія, Молдова та Україна, на які чекали 30 років поневірянь, революцій та війн. Зрештою, Європа одержала у вигляді нападу московитів на Україну найбільшу війну за 70 років. При цьому, у Кремлі мають виразні наміри повернути під свій контроль весь колишній СРСР, та й колишній Варшавський блок.

Про це вони, власне, і заявили в "ультиматумі" для США та НАТО від 2021 року. Отже, і Литву з Естонією теж хочуть "повертати", попри членство у НАТО. У Вільнюсі, Ризі та Таллінні це прекрасно розуміють.

Цікаво Не все так погано: чим вигідний для України Оскар "Навальному"

Але одне діло – укріплювати режим самопроголошеного президента Алєксандра Лукашенка у Білорусі, де окрім цього режиму, власне, нічого не було, а інша річ – втягнути суспільства, що звикли розвиватися на інших засадах. Тут потрібен інший підхід. Саме його і "обкатували" на Грузії. Думаю, і для України готували щось у цьому ж дусі.

"Рецепт" знищення держави від Росії

Сенс цього підходу такий: частину держави окуповуєш та анексуєш. Це супроводжуєш військовим терором, який повинен створити враження, що захисту від цього терору немає. Далі просуваєш на неокупованій території лояльних тобі політиків, які не демонструють цю лояльність у прямий спосіб, але роблять те, що тобі потрібно. При цьому, спираються вони не на "любов" до московитів, а суто на паралізуючий шлях. Мовляв, оскільки ти нічого з московитською загрозою зробити не можеш, то треба "не провокувати".

Отже, схема така:

  • дробимо державу, якісь частини анексуємо напряму, десь ставимо у політичний спосіб лояльних політиків;
  • спираємося на страх, залякування та пропаганду "аби не було повторення такої війни".

У випадку Грузії це спрацювало. Нинішній грузинський режим такий цінний для Кремля, оскільки вселяє віру, що так само можна "повернути" Україну: половину "приєднати" до Росії, десь у центрі України поставити маріонеткові режими, а у Львові – "уряд", який буде розказувати, що "москалі – звірі, але краще їх не провокувати".

Важливо У світі можлива нова фінансова криза

Зрозуміло, що все це – дурне випорожнення свідомості шизо-ідеологів. Однак, дивлячись на Грузію, розумієш, яке майбутнє у Кремлі могли планувати для України. Тому так бісяться кремлівські пропагандисти на кшталт Симоньян та обіцяють "стерти Тбілісі на порох". Вони розуміють, що всі їхні спроби обдурити хід історії – марні.

Грузія теж уже повертається на нормальний, магістральний шлях розвитку, хоча там, очевидно, ще і буде довга та складна боротьба. Але і в Білорусі теж впаде режим Лукашенка, і всі інші маріонеткові режими. Можна нескінченно вибудовувати складні технологічні конструкти, вибудовувати механізм терору, прагнути всіх налякати... Але саму історію не налякаєш ніколи.