Путін вирішив підвищити ставки
Джерело:
Валерій КалнишРосійський президент Владімір Путін виводить війну в Україні на нову-стару ідеологічну висоту.
Як російські плани обламалися
"Руський народ, якщо Заходу вдасться розвалити Росію і встановити контроль над її уламками, може не зберегтися. Будуть московити, уральці та інші", – заявив Путін в інтерв'ю.
Читайте також Росіяни провалили наступ на Луганщину навіть не почавши його
Почнемо з того, що правильно говорити "російський народ", а не "руський". Цією заявою Путін поставив крапку – або почав новий відлік, це кому як зручно – в ідейній еволюції війни проти України.
Він почав з окупації Криму, продавши агресію як "повернення історичних територій". Ситим, розпещеним нафтовими наддоходами росіянам сподобалася ідея збільшитися в території.
Потім був етап "захисту незалежних народів". Захист уявних "народів Донбасу" був сприйнятий абсолютно байдуже індиферентним населенням Росії. Потім був етап "забезпечимо власну безпеку" з цими його "де-".
Путін підготував ідею великої війни
Провал, а фактично – програш, зажадав зміни парадигми війни. Відступати й визнавати поразку Путін боїться, справедливо припускаючи, що це визнання призведе до його особистого провалу:
- мінімум – відсторонення від влади;
- максимум – фізичної ліквідації.
Відповіддю стало підвищення ставок. Росіяни підготували ідею нової вітчизняної війни. Її власне і підніс Путін в інтерв'ю. Тепер його глобальний прорахунок і, як наслідок, сотні тисяч смертей в Україні – це не програш перед "заздалегідь слабкою", на їхній погляд, країною. Це просто етап великої війни Росії проти Заходу.
Актуально Розвал неминучий: чи розпадеться Росія на шматки?
Тепер на кону не життя якихось там "донбасять", а загроза всій російській державі. А за таке можна і змиритися з санкціями та жертвами. Тому що це "боротьба за виживання".
"Історія", "справедливість", "велич" – пройшовши через ці етапи Росія дійшла "порятунку". Цю ідею можуть підтримати всередині Росії, що стане тимчасовим порятунком для самого Путіна. Адже немає нічого природнішого для автократичної держави з радянським бекграундом як протиставлення себе Заходу.