Реванш "регіоналів": навіщо Порошенко тримає в судах кадри Януковича

У попередніх випусках я розповідала про те, що немає і не було ніяких "колишніх регіоналів" та "нової влади". Державою багато років керують клани, які на виборах просто міняються місцями: сьогодні один у владі — інший в опозиції, завтра навпаки, але вся система залишиться на місці, бо мета у кланів однакова: дерибанити державний бюджет і державні багатства.

Читайте також: До чого дійшла корупція в оборонному бюджеті: подробиці

Таку систему ще називають клептократією, що буквально означає "влада крадіїв", тобто такий політичний режим, де державні рішення визначаються особистими матеріальними інтересами вузького кола осіб. По суті — державний рекет. Для нас, для громадян, від зміни кланів при владі нічого принципово не змінюється. Аргумент "могло бути і гірше" — взагалі не аргумент.

Зміни можливі лише за умови, що усі вони будуть усунуті від влади. Тоді і тільки тоді держава зможе виконувати свої функції: економічну, соціальну, оборонну і так далі в інтересах громадян, а не купки осіб, які використовують державу як територію для заробляння грошей. Саме на подолання цього в першу чергу спрямована антикорупційна реформа, як, власне, і всі інші реформи, кожна з яких має антикорупційну складову.

Але для клептократів дуже важливо зберігати існуючу систему, бо їм є що втрачати, і це аж ніяк не держава чи інтереси її громадян. Саме тому реформи вони перетворюють на бутафорію, тобто красиву кратинку, за якою система зберігається.

І в цій системи важливо з одного боку контролювати корупційні фінансові потоки, з іншого — захистити себе, своє оточення, і як не дивно, тих, з ким потім будуть мінятись місцями. У минулому випуску я розповіла про те, як зберігається контроль за фінансовими потоками в оборонному секторі. Сьогодні поговоримо про те, як зберігається вибудований попередниками контроль за судовою системою.

У 2010 Президент Янукович і "Партія регіонів" узалежнили суди і суддів від політичної влади, в першу чергу від Адміністрації Президента. Останній забезпечив собі можливість впливати на суддів через підконтрольні суддівські органи, формування органів суддівського самоврядування, механізми дисциплінарної відповідальності та переведення суддів.

Читайте також: Чому Порошенко і Ко не бояться того, що екс-регіонали завтра прийдуть на їхнє місце

Кількома місяцями пізніше того ж року він наділив себе майже необмеженими повноваженнями, здійснивши фактично конституційний переворот". Зроблено це було через ручних суддів Конституційного суду, які змінили Конституцію у незаконний спосіб. Одразу після втечі екс-президента з України парламент постановив звільнити суддів КСУ за порушення присяги судді саме у зв’язку із прийняттям цього рішення.

"За" необхідність звільнення і відкриття кримінального провадження проголосував тоді ще народний депутат Петро Порошенко. Однак ставши Президентом всього за 3 місяці після того голосування, Президент Порошенко так ніколи і не звільнив президентську квоту суддів КСУ, а контрольована ним Генпрокуратура так ніколи навіть не оголосила підозри суддям.

Більше того — судовою реформою імені себе він робить те саме, що свого часу зробив Янукович — зберігає ручний контроль за судами. І контрольований КСУ відіграє тут важливу роль.

Три роки з початку президентства Порошенка КСУ очолював суддя Юрій Баулін. Згідно з матеріалами кримінального провадження він був серед тих суддів КСУ, які "з мотивів кар’єризму, хибно роуміючи інтереси служби, порушуючи вимоги Конституції України та законів України, використовуючи надані їм повноваження, умисно постановили завідомо неправосудне рішення, чим спричинили тяжкі наслідки та захоплення влади колишнім Президентом України Януковиковичем В.Ф. у неконституційний спосіб".

Юрій Баулін

Після революції цей суддя не просто не був покараний, а став Головою Конституційного суду, яким був увесь час президентства Петра Порошенка аж поки в 2017 в нього не закінчились повноваження і він спокійно пішов на пенсію із довічним грошовим утриманням розміром у кількасот тисяч гривень щомісяця.

Новий Закон "Про Конституційний суд України", який йому це гарантує, як і більшість законопроектів в частині реформи імені Порошенка, розробляла Рада з питань судової реформи при Президентові. До цієї Ради — сюрприз-сюрприз — Юрій Баулін входив теж. Іншими словами Президент Порошенко не тільки усі ці роки зберігав кадри Януковича, які допомогли тому узурпувати владу, але й змусив нас витрачати мільйони гривень щороку на їх довічне утримання.

Читайте також: Як НАЗК перетворюють на інструмент для розправи із борцями з корупцією

Для чого це йому потрібно? Очевидно, нинішньому керівництву держави потрібні саме такі судді, які замість правосудних рішень задовольнятимуть іменем України політичні амбіції та забаганки як президента-втікача Януковича, так і нинішнього Президента Порошенка. Справа в тому, що до повноважень Конституційного суду належить перевірка законів на відповідність Конституції. Визнання закону або його частини неконституційним призводить до його скасування. Фактично, такі поноваження роблять КСУ чи не єдиним, окрім парламенту, органом в Україні, який може скасувати будь-який закон.

Саме ця загроза дамокловим мечем висить над антикорупційним і люстраційним законодавством, по яким КСУ не приймає рішень роками, порушуючи строки розгляду в десятки разів, і звичайно ж, це абсолютно влаштовує Президента Порошенка. Дуже зручно мати в руках такий орган, який може в будь-який момент скасувати будь-який "незручний" закон.

Однак у КСУ є ще одне, дуже важливе повноваження, це — надання висновків про те, чи не обмежуються права та свободи людини і громадянина і чи не порушується заборона на внесення змін до Конституції в умовах воєнного або надзвичайного стану, якщо мова йде про зміну Конституції.

Саме це поноваження КСУ реалізував у 2016 році, коли парламент приймав зміни до Конституції в частині правосуддя. Тоді КСУ дав висновок, що законопроект відповідає Конституції. Зауважу, це було зроблено з фантастичною швидкістю — всього за місяць — у той час, коли окремі провадження, які Президенту треба "притримати" з міркувань політичної доцільності, КСУ розглядає роками.

Багато експертів і притомних народних депутатів говорили про те, що зміни до Конституції в частині правосуддя обмежують права та свободи. Зокрема, право на судовий захист, право на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод, узалежнюють суддів та судову владу загалом від Президента. Показово, що про проблеми із судовою реформою імені Порошенка говорили і самі діючі судді Конституційного суду.

Десятеро суддів, а це більшість від загального складу, висловили так звану "окрему думку" до цього висновку. Ці окремі думки містять слова "істотні ризики", "суперечить вимогам", "виклики та загрози", "застереження", "помилки, вади, недоліки". Виходить, що судді формально дали добро на запуск судової реформи, попри те, що самі бачили її невідповідність Конституції? То от для чого Президенту Порошенку треба було зберігати кадри Януковича в КСУ — щоби судді приймали рішення за вказівкою? Тобто так само, як і Янукович.

Читайте також: Як новий голова НАЗК пов'язаний з другим терміном Порошенка

Про те, що зміни до Конституції не можна вносити в умовах фактичної війни з Росією, говорив і колишній суддя Конституційного суду Віктор Шишкін, відомий тим, що будучи суддею КСУ у 2010 році, відкрито виступив проти "конституційного перевороту", здійсненого тоді Януковичем. За його словами, Поршенко як і Янукович, намагається натягнути на себе повноваження монарха, керівника президентської республіки: "Він намагається підрихтувати Конституцію, але в неконституційний спосіб".

Віктор Шишкін також лаконічно, але дуже точно, на мою думку, охарактеризував різницю між колишнім та нинішнім керівництвом держави, сказавши, що "колишні були чесні бандити, а нинішні – цинічні бандити". Цей цинізм полягає, зокрема, в тому, що Президент Порошенко судовою реформою свого імені створив всі умови, щоби, по-перше, уберегти від покарання попередників, а по-друге, надовго законсервувати корумповану і лояльну судову систему.

Віктор Шишкін

Це було зроблено, зокрема, через закріплення в перехідних положеннях Конституції повноважень упродовж двох років переводити суддів з одного суду до іншого, а також утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати суди. Останнє поноваження діяло протягом півтора роки з моменту ухвалення змін до Конституції. І Президент ним скористався — за три дні до закінчення терміну для цих повноважень. 21 грудня Вища рада правосуддя з турбо-швидкістю в 1 годину ухвалила відповідне рішення, а 29 грудня 2017, якраз під новорічну ялиночку Президент ліквідував більше 100 місцевих судів.

Не реорганізував, а саме ліквідував з вказанням, що президентський указ набирає чинності з моменту публікації, і створив замість них нові. Тоді активісти і адвокати одразу забили на сполох — а що буде з мільйонами справа, які розглядались в цих судах, в тому числі справи Майдану? За процедурою їх розгляд, який вже триває роками, треба розпочинати наново, або рішення у таких справах можна буде викинути на смітник. Так-так. Вам не почулося. Рішення у справах Майдану можна буде викинути на смітник.

Оце і є той реванш регіоналів про який говорить Порошенко і якого він зовсім не боїться. Звичайно, згодом суддівські органи запевнили, що розгляд справ може бути завершений в тих судах, які їх зараз розглядають. Але формально підстави для того, аби оскаржити таке рішення вже є.

Окрім того, експрес-ліквідація судів відбувалася при повній відсутності інформації про те, коли, як і хто з суддів буде переведений на посади в нові суди? Скільки коштуватиме і як буде організовано створення нових судів? На ці питання ніхто відповіді не готував — знаєте чому? Бо справжня мета таких перетворень дуже проста: відповідно до судової реформи імені Порошенка незгода на переведення до іншого суду у разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду, є підставою для звільнення судді.

А це означає, що всіх лояльних можна перевести, а всіх нелояльних або заслати кудись подалі від центру прийняття рішень, або у разі відмови просто звільнити. Додайте до цього те, що суддів відтепер призначають лише пожиттєво і суттєво підвищують їм зарплатню, змішайте із тим, що два суддівські органи, які відповідають за призначення і звільнення суддів, Вища кваліфікаційна комісія суддів і Вища рада правосуддя, вже показали свою лояльність під час формування нового сладу Верховного Суду — і ось вам рецепт контрольованих судів.

Читайте також: Що не так з електронним декларуванням активістів

Отак за наш з вами рахунок вибудовується імперія клана Порошенка та цементується безкарність влади крадіїв. Єдине, що може виправити цю ситуацію — це парламент, в якому буде притомна більшість. Але цю більшість в парламенті можемо і повинні сформувати ми, громадяни України, — коли віддаватимемо голоси на наступних виборах за своїх представників у владі.

І тут не може бути двох варіантів: в українському парламенті не може бути місця тим, хто роками і десятиліттями, просто мінявся місцями з усіма описаними вище результатами. У наступних програмах я розкажу про те, як те саме відбувається в багатьох інших сферах. Бо Україну може відродити лише наш з вами свідомий вибір. Думайте і робіть висновки. Кінець кінцем все буде добре, і якщо зараз не добре — значить, це ще не кінець.