Проте древній народ вперто не хоче любити свого лідера, і рейтинг останнього стрімко знижається. В чому ж причина?

Читайте також: Безвізовий режим з ЄС працює вже рік: стало відомо, скільки українців з’їздили до Європи без віз

Насправді, їх декілька!

Перша – рівень життя знижується, і президент є уособленням такого зниження. Тому їздять не у Відень чи Мюнхен, а переважно у Жешув та Брно, і не на каву, а працювати на фабриках та фермах, у кращому випадку складати жалюзі. Відпрацьовувати дні, установлені в паспорті, як термін туристичного перебування. Потім назад. І так по колу.

Разом із безвізом у населення закарбувався преславутий: долар по 10. Навіть не по 8, бо то була інша епоха. А саме по 10, із передвиборчої обіцянки.

Друге, вартість перельотів. Квитки на літаки до Європи так і не можна купити за мінімалку, а доводиться платити за олігархічну змову, чиновницьку корупцію та монополію однієї компанії. Те, що минулого року Рейнейр не впустили спільними зусиллями влади, міністерства керівництва аеропорту та олігархів – стало перемогою у битві, але програшем у політичній війні.

Народ не полетів за 500 доларів, але хоче літати за 25.

Президент забув, що мільйон бюлетенів – це 5% в рейтингу на президентських. Так от, якби із 8 мільйонів паспортів полетіла половина, а не 500 тисяч, то його рейтинг при загальних рівних був би вдвічі більшим. Та лояльність до корупції та олігархічних змов, дала про себе знати, тому і рейтинг знижується, як літак на посадці.

Звичайно, це не пройшло безслідно, і на ринок вийшов новий український лоукост, який чомусь аж занадто нагадує компанію когось надто наближеного до влади, або й самої влади. Адже кілька днів тому перевізник зміг отримати 55 напрямків, в той час як ірландський лоукост за два роки війни із місцевими корупціонерами та популістами – тільки один. До речі, в української компанії всі рейси – безлімітні.

Таке враження, що хтось накачує для себе компанію, як гарний бізнес по закінченню владних повноважень.

Читайте також: Як оформити біометричний паспорт дитині в Україні: нюанси і відмінності

Третє, безвіз – не звитяга президента, а досягнення населення. Це те мінімальне уособлення Європи, за яке населення виходило на Майдан. Тому, скільки б хто не вклав в медіа супровід і приклеювання одній людині цього рішення, все рівно населення вважатиме це досягнення по праву своїм.

Проте зі сторони населення присутня також явна культурна і туристична пасивність. З однієї сторони дається в знаки низька радянська мобільність, коли за життя і за межі області могли не виїжджати, з іншої – якась дивна апатія до нового.

Лише півмільйона візитів – це мізер. У нас порядка 2 мільйонів студентів, вони хоча б могли б показати результат?

Що молодій людині треба для такої подорожі: пара кедів, зубна щітка і нестримне бажання. Заробити на потяг, автобус чи навіть авіалітак можна, якби була така ціль. І пожити в хостелі кілька днів – теж позитивна пригода. Відчувається, що є певні перепони, бар’єри та перешкоди. Населення не стало нацією бекпекерів, такими якими в перші роки були поляки, хорвати, чорногорці, румуни чи словенці. Коли в п’ятницю на роботу всі йшли із рюкзаками, з якими ж в понеділок вранці і повертались. Ось це був безвіз. Коли у п’ятницю країна просто пустувала. Проте за кілька років такого туризму вони запустили реверсний потік, і європейці полетіли дивитись, що ж у них там нового та цікавого. І це був крутий поштовх для місцевого туризму.

Благо, не все так погано, в Україні сам по собі запустився мега класний тренд, коли діти возять до Європи своїх батьків: Тата, Маму, Дідуся чи Бабусю. Мовляв, завіси немає, давайте. Це важко, ментально, фізично, сентиментально, батьки часто пручаються як можуть, але молодість та бажання йти вперед беруть своє. І це сильно. І це дасть свій результат. Тим, хто уже це зробив, я аплодую стоячи, гарна інвестиція в країну.

Адже чим більше ми будемо подорожувати, тим більше ми будемо наближатись до європейців. Будемо більше їх розуміти, а вони нас. Ми будемо відкривати нові культурні та освітні горизонти, знаходити можливості для бізнесу та звичайних людських знайомств.

Туризм та часті візити до ЄС змінять свідомість українців більше, ніж будь-який із олігархічних медіа. І результат ми побачимо уже на виборах. Не цих, так наступних, але точно побачимо.

Безвіз – товар гарний, але він не може лежати на місці, ним же треба користуватися. Пам’ятайте про це, особливо ті 7,5 мільйонів українців із вірджин біопаспортами.

Читайте також: Річниця безвізу, чому українці стали вільнішими