Роберт Фішер - єдиний в історії непереможений чемпіоном світу з шахів

Втім і недоброзичливці, і фанати сходилися в одному - він був генієм, шаховим генієм. Роберт Джеймс Фішер - єдиний чемпіон світу, якого за шахівницею так не перемогли. Найкращий шахіст століття, за версією "Chess Informant".

"Єдиний суперник, який не шукає виправдань, програючи мені - це комп'ютер". Так говорив Боббі Фішер. Від цих слів віє зверхністю. Але він ніколи й не приховував, що вважає себе номером один. Якось чемпіонка США Ліза Лейн назвала Фішера найкращим із досі живих шахістів. "Це правда", - прокоментував цю заяву Роберт, "але погодьтеся смішно, коли найкращого намагаються визначити такі як Ліза Лейн". Він ніколи не відзначався толерантністю, особливо до жінок. "Нема такої жінки, яку б я не переміг. Навіть давши фору в коня". Діставалося й суперникам-чоловікам.

Сестра показала йому як ходять фігури, коли Боббі було шість. Далі працював вроджений дар хлопця. Завдяки геніальній пам'яті він вивчив німецьку, російську, сербську та іспанську, і просто ковтав спеціалізовану шахову літературу мовами оригіналу. В чотирнадцять років він став наймолодшим чемпіоном Сполучених Штатів в історії, а ще через рік покинув школу. "Там нема чому вчитися. Вчителі дурні. В моїй школі лише фізрук був недурним - він непогано грав у шахи", - розповідав згодом геніальний шахіст без середньої освіти.

Зоряним часом Фішера став матч за шахову корону 72-го року. Одіозний американець кинув рукавичку чинному чемпіону - Борису Спаському із Радянського Союзу. Боббі не приховував - він давно вважає себе найсильнішим на планеті. І від фіналу він хоче не стільки визнання, як грошей. Він обожнював гроші, вважав їх найважливішими в житті.

Саме завдяки скандальному шахісту гонорари майстрів-інтелектуалів росли немов на дріжджах. Той же Борис Спаський стверджував - шахістам не потрібна профспілка, доки є Фішер. А сам Боббі казав - "я доб'юся того, щоби до шахів відносилися з не меншою повагою, ніж до боксу. Скільки би не попросив Мохамед Алі за свій наступний бій - я вимагатиму більше".

Він відмовлявся грати по п'ятницях, аргументуючи це власними релігійними переконаннями. Він постійно вимагав поліпшених умов, часто в знак протесту покидаючи турніри. Якось у Тунісі секретар посольства спробував зупинити його словами - "Ви ж представляєте Сполучені Штати". "Я?" - перепитав шахіст, і самозакохано заперечив - "Я представляю Роберта Джеймса Фішера!". Боббі примудрився навіть проігнорувати другу партію фіналу проти Спаського, протестуючи проти надокучливих кінооператорів. Але навіть перевага 2-0 у матчі до дванадцяти перемог не допомогла радянському шахісту. Фішер грав чудово. Холодний, раціональний розум відкидав красиві атаки та ніби автоматично, раціонально шукав істину за шахівницею. В підсумку Роберт відсвяткував упевнену перемогу.

Він був кумиром усієї планети. Молодий, розумний, багатий, скандальний. Справжня мегазірка. Його навіть запросили на обід у Білий дім, до президента Ніксона. Фішер відмовився. "Не люблю, щоби мені дивилися в рот, коли я жую. Що вже говорити про батьківщину Фішера, коли навіть у СРСР Боббі потрапляв до пісень Висоцького і до стрічок "Мосфільму".

Із трону він пішов сам, гордо. Не домовившись про гідні умови чемпіонського матчу, він відмовився грати проти претендента Карпова. Відтак Фішер став єдиним в історії непереможеним чемпіоном світу з шахів. Він не повертався, бо не бачив гідних суперників. Пропонував їм фори, або визначати жеребом стартове положення фігур на шахівниці, щоби збільшити шанси суперників.

Досягнувши вершини в 29, він утратив стимул прогресувати далі. Наступні три десятиліття він прожив самітником, відмовившись від публічного життя. Шахісти метушилися, розігрували титули. Інколи внаслідок розколів корону вручали водночас двом, або й трьом чемпіонам. Але всі насправді знали, що справжній чемпіон - той скандаліст і дивак, якого весь світ з любов'ю, аж до глибокої старості, називав пестливо - Боббі.