Дані засекречені: як Росія викрадає українських дітей і які створює пастки

Росія створила цілу систему викрадення українських дітей. Під прикриттям нібито благих намірів, використовуючи пропаганду та закони, росіяни відбирали дітей у батьків і опікунів, відправляючи їх на так зване перевиховання. Їх також вивозили на постійне проживання до Росії – в інтернати, прийомні родини. 

Геть не в усіх дітей, які нині живуть у російських інтернатах, немає родичів. Просто Росія створила такі умови, за яких повернення дитини стає надзвичайно складним.

Достеменно невідомо, скільки дітей перебуває на території Росії та за яких обставин вони туди потрапили. Над їхнім поверненням працюють держава та благодійні організації. Які Росія створює умови, аби забрати дітей, а також із чим стикаються батьки та опікуни, які прагнуть вберегти свою родину, – читайте в матеріалі 24 Каналу.

Дані про місце дівчинки – засекречені

"У нас був випадок, коли ми не змогли повернути дитину з "оздоровчого", вірніше перевиховного, табору", – починає розповідь головна юристка благодійної організації Save Ukraine Мирослава Харченко. Організація з 2014 року займається поверненням дітей з Росії. На сьогодні їй вдалося повернути 630 дітей – за допомогою механізмів, які бажано не розголошувати, аби вони й надалі залишались ефективними. Однак такі історії не завжди мають щасливий фінал. 

"Бабуся, яка разом із групою матерів поїхала до Криму, щоб повернути дітей, померла. В аеропорту "Шереметьєво" в Москві їх допитували понад 13 годин. У жінок не було ані їжі, ані води. Вони розповідали, що мали лише п’ять цукерок, і це було все, чим вони могли підживитися. Воду пили з-під крана. Наступного дня бабуся померла", – пригадує Мирослава Харченко.

Бабуся їхала до Євпаторії, де в літньому таборі перебувала її онука Влада. Це було восени 2023 року. Волонтери благодійної організації знайшли матір, яка також мала забрати свою дитину від росіян: це була херсонка Олеся. Волонтери надали їй офіційне доручення забрати з Криму і Владу, у якої на той час уже загинула бабуся.

Тож у грудні 2023 року Олеся поїхала до Криму та Краснодарського краю, звідки мала привезти трьох дівчаток: свою 14-річну доньку Софію, Владу та Настю, які є сестрами по батьковій лінії. 

Доньку Олесі, 14-річну Софію, вивезла до табору в Криму бабуся, маючи в себе тільки копію свідоцтва про народження. Мати дізналася про це лише від знайомих, коли її дочка вже їхала автобусом до Криму. 

Коли Олеся приїхала до Євпаторії, то дізналась, що Владу вивезли з табору буквально за кілька годин до її приїзду. Дівчинку передали до прийомної родини.

"Сказали, що її тут немає. Що соцопіка забрала її одразу, щойно дізналися про бабусю, і що їм нема кого мені віддавати. Я через адвоката робила запити – результату не було. Ми побули там кілька днів із Настею. А потім я вже поїхала за своєю дитиною. У результаті ми повернулися з двома дівчатами, а не з трьома", – розповіла Олеся.

Влада та Настя проживали разом із бабусею та дідусем. Їхніх батьків позбавили батьківських прав. Імовірно, дідусь справді надав дозвіл на те, щоб дівчата поїхали на відпочинок до Криму, оскільки літнім людям було важко доглядати за підлітками.

Я думаю, що, може, він і дав дозвіл на виїзд. Хоча, живучи в окупації і знаючи, які тут були закони, я вам скажу: тут і не дуже питали, 
– пояснила Олеся.

Жінка таки попросила Настю написати Владі й дізнатися, що сталося. Настя навіть не знала, що сестра поїхала: усе зробили дуже таємно й швидко. Виявилось, що Владу й справді влаштували до прийомної родини в Росії, але даних про її місце перебування немає – вони засекречені навіть для адвокатів. Настя ж повернулася та нині живе з дідусем.

Як наші діти потрапляють у Росію

Існує кілька варіантів, як діти потрапляють до росіян. Але основних два. 

• Перший – під час фільтрації.
• Другий – діти застрягали в так званих оздоровчих таборах, коли лінія фронту змінилася. 

Через деокупацію Херсонської, Харківської областей діти могли дійсно застрягти в заручниках в таборах на кілька місяців. Батьки не могли їх забрати, бо опинилися вже по інший бік лінії фронту. 

На прикладі Маріуполя добре видно, як діти потрапляли до рук росіян, коли родини намагалися втекти з окупації.

Росія зробила все, щоби в Маріуполі було смертельно небезпечно жити. Люди були вимушені тікати з міста. Вони не могли виїхати в Україну, бо зелені коридори через російські обстріли ставали коридорами смерті. Тож родини їхали саме через Росію. 

Там стояли автобуси з "чайком і кофейком", які забирали родини. Це також примусова евакуація, бо вони не давали людям вибору,
 – розповіла Мирослава Харченко.

"Дитину нікуди не посадиш, тому її віддавали в інтернат. Чи випускають потім тих батьків чи не випускають, – невідомо, бо це все відбувалося на непідконтрольній Україні території. Тому достеменно ми не знаємо, скільки таких родин втратили зв'язок одне з одним: вижили чи загинули", – пояснила Харченко.

У чому суть званого оздоровчого табору

Під час окупації росіяни примусово вивозили дітей до так званих оздоровчих таборів. Вони стверджували, що мають згоду від батьків і що ті добровільно віддали дитину. Насправді в окупації про добровільну згоду не йшлося – батьки були змушені погоджуватись, аби хоч якось убезпечити родину.

Юристка Мирослава Харченко розповіла історію бабусі, яка опікувалася онуком після загибелі його батьків. Літня жінка зазнала великих проблем через відмову віддати дитину до табору.

Жінка росіянам відповіла: "Ні, я свого онука нікому не віддам, тим більше в Росію". 

Наступного дня літню жінку викликали до соцслужб і влаштували допит: "То ти не віддаси свого онука в Росію? Ти щось маєш проти Росії? Тобі тут щось не подобається? Якщо так, ми позбавимо тебе опікунських прав. Дитина стане сиротою, але все одно поїде в табір".

Це системна насильницька політика Росії – перевиховати українських дітей під себе. Тут не мовиться про добровільну згоду чи бажання батьків. Росія змушує батьків і опікунів залякуванням, шантажем і маніпуляціями віддавати дітей до таборів, які насправді є таборами перевиховання.

Дітям одразу видають російські телефони та сім-карти, контролюють, що вони дивляться. Вони змушені споживати той контент, який потрібен Росії.

Це ж строга ізоляція. Вони розповідали дітям тижнями й місяцями про те, що України не існує. Про те, що є тільки Росія, 
– додала Мирослава Харченко.

Суть так званого оздоровчого табору полягає у тому, що діти перебувають під постійною російською пропагандою, їм розповідають альтернативну історію України. За версією росіян в Україні живуть "нацисти", Україна нібито хоче захопити Росію, а російська війна проти України – це всього-на-всього "превентивні дії". 

Окрім цього, росіяни навмисно руйнують родинні зв'язки. Вони переконують дітей, що ті нікому не потрібні, що мама й тато їх не люблять, що вони – тягар. І що за ними ніхто ніколи не приїде. Діти бачать цьому підтвердження: є випадки, коли вони змушені були залишатися по 9 місяців у таборах, бо батьки не мали можливості приїхати за ними. Насправді ж часто батьки просто не знали, де саме перебуває їхня дитина, бо росіяни не повідомляли цієї інформації.

Росіяни створили пастку для опікунів та дітей

Росія робить усе можливе, щоб батьки, розлучені з дітьми через окупацію, фільтрацію чи так звані оздоровчі табори, більше не змогли повернути їх додому. Щоб діти, які залишилися сиротами, теж не мали змоги вибратися з Росії.

Росіяни використовують лазівки у законодавстві. Раніше підлітки від 16 до 18 років самостійно перетинали кордон. Якщо у дитини не було батьків, згідно із законодавством – як українським, так і російським, – за наявності документів дитина мала право на вільне пересування і самостійно виїжджала за межі країни.

Ми свого часу дуже багато таких дітей без родичів переводили через кордон. Просто йшов наш супроводжуючий, але у нього не було документів на дитину, тобто ця дитина перетинала кордон самостійно. Вони внесли зміни в законодавство – і це заборонили,
 – пояснила юристка.

Тепер, якщо бабуся в Україні, а її онука залишилася сиротою на окупованій території (батьки загинули), організація може оформити бабусі опіку в Україні – це дозволяє українське законодавство. Бабуся їхала з документами, які підтверджували її опікунство.

Але наприкінці 2024 року Росія внесла зміни в Сімейний кодекс, за яким заборонено віддавати під опіку "російських" дітей. На окупованих територіях майже всі діти мають російські паспорти – їх примусово русифікували та видали документи.

До того ж новий закон забороняє передавати дітей під опіку громадянам країн, де дозволено змінювати стать. В Україні це можливо – за наявності медичних показань і висновків лікарів. Росія скористалася цим, оголосила всіх українців "небажаними опікунами" та заборонила передавати їм дітей. Тепер опіку може оформити лише громадянин Росії.

Тобто бабуся має приїхати на окуповану територію, набути російського громадянства та вже за російськими законами оформлювати опіку. Лише після цього вона зможе забрати онуку з окупації або з Росії.

"І це знову пастка. Бо для повноцінного оформлення опіки, окрім громадянства Росії, потрібно пройти низку досліджень: психіатрію, довідки про здоров'я, мати житло з дитиною, стабільний дохід і роботу. Якщо бабуся або інший родич приїжджає за дитиною з України – зробити це в умовах окупації нереально. У таких випадках надають лише тимчасову опіку, яка не дає права на виїзд за кордон", – розповіла юристка.

Отже, Росія створила ілюзію: мовляв, приїжджайте, забирайте, ніхто не забороняє. Але насправді це пастка – і для дитини, і для тих, хто приїжджає її рятувати.

Хлопчики отримують повістку в 14 років

Українські хлопці, які залишилися в окупації, у 14 років отримують повістку від Росії. Її вручають разом із російським паспортом – як "бонус" до нав'язаної належності до Росії. Це означає, що дитину вносять до російських баз даних, і виїхати з окупованої території стає надзвичайно небезпечно.

Проте юнаки часто наважуються на ризик і пробують виїхати через територію Росії. Вони не кажуть вголос, що прагнуть втекти додому або хоча б покинути Росію. Замість цього вигадують легенди, аби переконати, що вони лише подорожують країною.

Не дай Боже, щоб запідозрили, що дитина тікає з окупації та хоче повернутися в Україну. Таких хлопців ретельно перевіряють: ставлять провокативні запитання, оглядають документи, телефони, особисті речі – шукають бодай натяк, що підліток не їде далі вглиб Росії, а хоче вирватися в Україну, 
– розповіла Харченко.

Інколи діти можуть обмовитися. Буває, що не встигли видалити якесь фото або переписку. Тоді до них застосовують жорсткі фільтраційні заходи: їх можуть на кілька діб затримати у відділках поліції, катувати, щоб витягти правду.

Якщо виникає підозра, дитину відправляють до Ростова-на-Дону на поліграф. І тоді шлях лише один – "на підвал". У найкращому разі хлопця повертають в окупацію. Але відтоді за ним стежать, він уже – "ненадійний руський".

Чи можуть батьки забрати дітей з окупації

Після змін у законодавстві та через інші пастки, створені росіянами, таке трапляється рідко. Зазвичай, якщо людина намагається потрапити до окупованої території з підконтрольної України, її не пропускають. Найчастіше з окупації виїжджає одна родина з дитиною, а до неї приєднують ще одну дитину. Усі потрібні документи оформлюють в Україні. 

Тобто механізми, які дають змогу вивозити дітей з окупації, досі існують. 

Як Save Ukraine рятує дітей

Юристка організації пояснила, що інформація про те, як саме вони з колегами витягують дітей з окупації, – не розголошується. Цей механізм засекречений, аби продовжувати працювати.

Діти в окупації за час війни навчилися приховувати свою проукраїнську позицію. Часто мають два телефони: один – для перевірок росіянами, інший – особистий. Номери українських контактів запам'ятовують або записують у паперових блокнотах, які ретельно ховають.

Вони передають волонтерам основну інформацію: де перебувають, у якому стані, хто поруч. Але волонтери завжди перевіряють ці дані через третіх осіб – таємних агентів, які виїжджають на місце, розпитують про дитину. Це потрібно, щоб переконатися, що з організацією справді спілкується дитина, а не співробітник ФСБ, який здобув доступ до її телефона. Якщо ж дитину викриють – її можуть посадити.

Тому ми завжди перевіряємо інформацію. Наша мета – безпека дітей і нашої команди. Якщо нас схоплять –  ми втратимо змогу повертати українських дітей і родини додому,  
– каже Мирослава.

Вона також розповідала, що іноді процес порятунку потребує набагато більше часу, ніж хотілося б. Якщо дитина осиротіла, за нею їде родич, але бува, дитину вже встигли помістити до інтернату і її не віддають без офіційних документів. 

Для чого Путіну українські діти

За словами Мирослави, у Кремля є дві головні цілі. 

• Перша – оновлення генофонду. У Росії глибока демографічна криза. Хоча офіційно декларується, що населення становить 140 мільйонів, за даними української розвідки, реальна цифра – не більше 90 мільйонів. До того ж генофонд канонічної Росії суттєво змінився через масовий наплив представників інших національностей із республік Росії.
• Друга – знищення України як держави. Від 2014 року Росія послідовно сіяла серед свого населення ненависть до українців. Вона культивувала образ помилково виниклої нації, формувала культ зневаги та ворожнечі до України.