Росія прощає Африці кредити й натомість отримує дещо більше

Як вагнерівці захопили африканські країни

Речі слід сприймати досить тверезо, такими, як вони є. Тому говорячи про Африку, слід констатувати те, що Росія повертає контроль над цим континентом. Причому контроль такого рівня, якого у Москви не було з часів розвалу СРСР. Це факт, а не абстракція.

Читайте також Битва за Україну у повітрі: що відбувається в небі

Сьогодні Росія має в Африці найбільший воєнізований контингент у вигляді ПВК "Вагнера", який вже перевищує 10 тисяч осіб. Ні Франція, ні США, ні Туреччина, ні Китай не мають такого мілітарного потенціалу, та ще й підкріпленого місцевими союзними незаконними збройними формуваннями.

Майже у кожній африканській країні, де оперує ПВК "Вагнера", вона посилилася місцевими формуваннями. Наприклад, у ЦАР підтримку ПВК "Вагнера" надає місцеве угруповання "Селека". У Східній Лівії вагнерівці буквально злилися з "ЛНА" військового злочинця Халіфи Хафтара.

Зараз Росія має фундаментальну присутність у ЦАР, Лівії, Малі, Судані, Мозамбіку, Анголі, Зімбабве, Гвінеї-Бісау, Гвінеї, Буркіна-Фасо, Мадагаскарі, Еритреї, закріплюється в Нігері, планує – у Чаді, охоплення всього регіону Сахель.

За голову варто братися Європі

У Росії заявили про тісне військово-технічне співробітництво з африканськими країнами. Чесно кажучи, мені, коли я це почув, стало смішно. Адже військово-технічне співробітництво та експорт до Африки для Росії завжди завершувався тим, що африканські країни купували російську зброю за російські кредити, а потім...

А потім Росія ці кредити їм прощала. Мільярди, десятки мільярдів доларів. Однак у такий спосіб купувалась лояльність цих країн. Тому можна довго сміятися з того, що Путін з радістю зустрічає президента Зімбабве або смикає за руку 90-літнього людожера, але факт залишається фактом.

До теми Який один росіянин успішно зіпсував зустріч Росія – Африка

Зараз Росія колосальними фінансовими та ресурсними втратами для себе не тільки зберігає контроль над Африкою, а й розширює його, маючи можливість дестабілізувати ці країни та встановлювати у них ту владу, яка максимально лояльна до Москви.

Хтось скаже, а яка нам до цього річ. Мовляв, де Африка, а де ми? А річ у тому, що представники країн Африки є у багатьох міжнародних організаціях і мають у них право голосу та вплив. Те саме ООН, наприклад. Крім того, фактор дестабілізації Африки дестабілізує Європу.

Голодуючі чи воюючі країни Африки – це потік біженців. Біженців куди? Звісно ж до Європи. І цей дестабілізуючий чинник, мільйони чоловіків працездатного віку, які не працюють, а живуть на допомогу, впливають на внутрішню стабільність вже Європи.

Світ великий. Але насправді він куди тісніший, аніж може здатися на перший погляд.

У цьому контексті за голову слід братися Заходу, який історично мав протекторат над низкою африканських країн. Це проблема Франції, Італії, Німеччини та навіть США. Адже загрожує втрата контролю над континентом.