За даними джерел 24 каналу в українських спецслужбах, підрозділи російської армії, "чмобіки", бойовики та примусово відправлені на війну мобілізовані на Донбасі останніми тижнями вкрай сильно страждають від нестачі всього необхідного для війни. Російські генерали не потурбувалися ані про те, щоб їх підлеглі не мерзли в окопах, ані про те, щоб вони не страждали від голоду.

Дивіться також Поки мобілізоване "м'ясо" воюватиме взимку: Путін хоче провести повне переозброєння армії

Якщо перед початком "кампанії" загарбники на Донбасі були цілком забезпечені всім необхідним, то з настанням проблем для Росії у ході війни це питання ставало з кожним тижнем дедалі більш гострим.

Вимушені клянчити їжу, яку приховують люди

  • Удари, нанесені ЗСУ із застосуванням далекобійної артилерії, нестача вантажівок та загальна проблема з логістикою призвели до того, що вже у серпні російські війська на деяких ділянках Донеччини та Луганщини почали відчувати голод.
  • Спочатку загарбники без жодних докорів сумління грабували жителів селищ та міст, відбирали у них їжу та продукти. Однак згодом місцеві жителі почали масово відмовляти окупантам, мовляв, закінчилися всі запаси. То ж представники російського війська почали проводити рейди з обшуками у пошуках припасів.
  • Люди, які залишилися у тимчасово захоплених та знищених Росією прифронтових населених пунктах , почали ховати від окупантів їжу, аби самим хоч якось виживати.
  • Загалом життя цивільних на новоокупованих загарбниками територіях Донбасу є просто жахливим. Бо росіяни "звільнили" людей від інфраструктури, електрики, води, доступу до магазинів та можливості виїхати кудись подалі від війни. Крім того, вже у жовтні українці у прифронтових та тимчасово окупованих містах Донеччини та Луганщини почали страждати від холоду.
  • Збирати дрова власникам приватних будинків російські окупанти та інші представники загарбницького війська суворо заборонили. Мовляв, їм самим потрібно якось обігріватися.

Саме через тотальну нестачу їжі, а також небажання місцевих ділити з окупантами продукти, російські солдати вимушені пропонувати людям обмін. "Ваньки" приносять цивільним дерев'яні ящики від зброї для опалення, а натомість отримують картоплю, овочі, сало чи ще щось їстівне.

Офіцери про такі стосунки підлеглих із місцевими мешканцями знають, але нічого не можуть вдіяти. Обираючи між наказом не полегшувати життя цивільних та смертю ординців від голоду, сержанти, лейтенанти та капітани обирають непокору вищому командуванню.

Постачання речей на фронт налагодили "чмобіки"

Як не дивно, але відносне й часткове полегшення забезпечення теплими речами путінські ординці отримали лише після появи на лінії фронту частково мобілізованих. Шляхом їх пограбування. "Чмобікам" держава не видала геть нічого з потрібного – ані нормальних бронежилетів, ані зимової форми, ані аптечки. Тому вони були змушені брати кредити та купувати все необхідне для себе. Але по прибуттю на фронт частково мобілізовані зрозуміли, що цінними речами треба ділитися. То ж у них почали масово відбирати геть усе, із чим вони приїхали.

Втім, дерибан безправних солдатів, звісно, не зміг покрити всі потреби окупаційного війська. Привезені "чмобіками" консерви до позиції не доїжджають, адже їжу у них забирають ще на другій чи третій лініях фронту, а спорядження все одно на всіх не вистачить – бо мобілізовані привозять по одному комплекту всього. То ж життя росіян, бойовиків та примусово відправлених на фронт жителів Донбасу на передовій є вкрай складним навіть без контрнаступів ЗСУ. А взимку буде ще гірше.