КДБ, комуністи та перші політичні кроки: як Україна йшла до Незалежності

Переломний 1991 рік

1 грудня 1991 року понад 90% українців на всенародному референдумі підтвердили прагнення до розбудови власної держави. Очікування були колосальні, адже у нас був величезний промисловий комплекс, найпотужніша армія Європи та безмежні природні багатства. Здавалося, тепер ніщо не зупинить нашу країну у стрімкому розвитку. Та вже перші роки показали, що все набагато складніше.

Читайте також: Вся суть СРСР у 6 моторошних цифрах

Незалежність не впала нам з неба, хоча багато хто може так думати. Їй передувала довга боротьба та коли прагнення українського народу доповнилось загальним занепадом радянської системи, то події почали розвиватись шаленими темпами. Як не дивно, найбільш правдива версія тих подій зберігалася не де-небудь, а в архівах КДБ.

Переломною подією для України стала якраз Чорнобильська катастрофа. Це дуже чітко прослідковується, зокрема, по документах КДБ, тому що якраз невміння місцевої української комуністичної влади якимось чином опанувати цю ситуацію, забезпечити евакуацію людей, врятувати людей, подолати наслідки цієї аварії, спроби постійно приховати цю інформацію, масштаби цієї аварії,
– згадав голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович.

КДБ – основа на якій тримався Радянський Союз. Чекісти не дозволяли запудрювати собі голову ідеологічним пафосами. Доповіді спецслужби завжди були чіткими і достовірними. Проте наприкінці 80-х років усе починає змінюватись.

Напередодні розпаду Радянського Союзу Леонід Кравчук був одним з лідерів Комуністичної партії України. Він розповів 24 каналу, що керівники республіки теж усвідомлювали – зміни необхідні. Вони погоджувались на них, але навряд розуміли, куди заведе цей шлях.

Проте є одне "але" – вони не сприймали незалежність, як націонал-партріоти. Вони сприймали і розуміли незалежність, як більша незалежність від центру. Тобто, право приймати самим рішення, право залишати собі частину тих доходів, які вироблялися в Україні,
– заявив Леонід Кравчук.

Одним з ключових етапів у радянській перебудові був перехід на багатопартійну систему – Комуністична партія втратила монополію на владу. Після виборів до Ради у 1990 році у парламенті була створена національна опозиція. Правозахисники, дисиденти, політв'язні – всі вони були у меншості.

Проте 16 липня 1990 року саме вони змогли протягнути декларацію про державний суверенітет. Це була ще одна цеглинка у здобутті Незалежності і це дуже не подобалось комуністам.

Декларація, яку прийняли 16 липня 1990 року

ГКЧП – Державний комітет з надзвичайної ситуації – це остання спроба радянської верхівки зберегти Союз. 18 серпня 1991 року у Москві вище політичне і військове керівництво Союзу відсторонило від влади Президента Союзу Горбачова. Мета була одна – згортання перебудови і демократизації.

Ця авантюра зазнала поразки саме у Москві, але саме це стало фінальним поштовхом для відновлення незалежності України. Крім того, за наслідками Комуністична партія України теж була заборонена.

Це стало причиною, що ми вирішили заборонити Комуністичну партію. Важлива ще одна річ – це тягнулося не один день, були гострі обговорення, дискусії. Ніхто з комуністів не прийшов під Верховну Раду, щоб навіть спробувати захистити Комуністичну партію,
– наголосив Леонід Кравчук.

24 серпня 1991 року Верховна рада УРСР підтримала "Акт проголошення незалежності України", а вже 1 грудня був проведений референдум. Саме на ньому було обрано першого президента України Леоніда Кравчука.

Акт проголошення незалежності України

8 грудня у Біловезькій пущі три президенти України, Росії і Білорусі підписали угоду, що поставила крапку в існуванні СРСР. Леонід Кравчук розповів, коли повернувся з Білорусі, то вперше відчув себе президентом незалежної держави.

Зустріч у Біловезькій пущі

Перші кроки України

Треба було починати будувати власну державу і саме тут почалося найскладніше. Вже у 1993 році Комуністичну партію рішенням суду буде відновлено. Разом з нею почнуть розвиватися й інші партії. Проте тоді їх не було так багато, як зараз.

Читайте також: На День Незалежності в Києві пройде дві ходи: програма найцікавіших заходів

У 1994 році будуть проведені перші вибори до Верховної ради України. Вони проходили за мажоритарною системою. Найбіліша фракція була у комуністів – 91 депутат.

Перше скликання Верховної Ради

У тому ж році були проведені і дочасні президентські вибори, на яких переміг не чинним президент. Зараз здається дивним, чому у 1991 році за незалежність проголосували понад 90%, а президентом обрали комуніста Кравчука. Більше того, через три роки взагалі обрали чітко проросійськи налаштованого Кучму.

5 років після відновлення незалежності Україна жила без власної Конституції. Головний установчий документ, фактично договір між народом і владою, не могли прийняти.

Ми почали комунікувати з різними політичними силами і вже 1 травня 1996 року вперше на це засідання прийшов головуючий Верховної Ради Олександр Мороз. Ми працювали у вихідні та вночі, тому нам інколи приносили чай та печиво, тобто почали до нас уважніше ставитися,
– розповів співавтор Конституції Роман Безсмертний

Дивіться відео, як приймали Конституцію України:

Період президентства Леоніда Кучми відзначився багатьма речами. Саме його називають батьком олігархічної системи. Він вдало маніпулював першими крупними бізнесменами – одним давав, а в інших забирав. Наслідки такої політики і досі впливають на життя України.

Леонід Кравчук

Саме ручне управління державою і створення крупних монополій стало однією з причин початку кінця українських партії, які справді представляли широкі верстви населення.

На зміну партіям, що представляли громадян прийшли партії, що представляють інтереси крупних фінансово-промислових груп, які їх фінансують.

Ющенко та Помаранчева революція

Саме у 90-х роках на політичну арену вийшов майбутній президент України Віктор Ющенко. Спочатку як ефективний голова Національного Банку, який у 1996 році запровадив національну валюту – гривню. Ще у 1999 році він міг балотуватися у президенти, проте тоді політична культура була далекою від сьогоднішньої.

Віктор Ющенко

У 1999 році Кучму переобрали на другий термін. Серйозних конкурентів у нього майже не було. Цей час характеризувався згортанням демократії і свободи слова. Та як не парадоксально саме це призвело до майбутнього соціального вибуху. На початку 2000-х роках були акції "Україна без Кучми", а у 2004 – Помаранчева революція.

Цікаво! Куди поділися лідери Помаранчевої революції: від Майдану до сьогодні

Народ відстояв демократичний вибір. Проте, коли подивитись на ситуацію, вона виявляється на багато глибшою, ніж на перший погляд.

Помаранчева революція

Саме ця незавершеність боротьби супроводжуватиме Україну наступні роки, а президент Ющенко увійде в історію, як людина яка мала історичний шанс, але замість того щоб займатись майбутнім він буде розбиратись з історіями минулого.

Янукович та Революція Гідності

Саме відсутність реформ і призвела до поразки демократичних кандидатів у президенти на виборах 2010 року. Віктор Янукович, якого не пустили до влади у 2004, став демократично обраним главою держави.

Віктор Янукович

Напевно, з усіх президентів тільки Віктор Янукович так і не зміг усвідомити себе главою незалежної держави. Розгул корупції і бандитизму, повна здача національних інтересів у зовнішній політиці і призвела до нового соціального вибуху – Революції Гідності.

Революція Гідності

Та варто задуматись чи була це нова Революція, чи можливо все це продовження все тієї ж боротьби, що розпочалась наприкінці 80-х років? Те що було далі і справді можна називати катастрофою – анексія Криму та війна на Донбасі. Почалась справжня російсько-українська війна. Тисячі патріотів віддали своє життя за незалежність Батьківщини.

Про війну і її передумови поговоримо у другій програмі, яка присвячена сектору безпеки і оборони. А на періоді президентства Петра Порошенка детальніше зупинимось у третій серії, яка буде про економіку, адже саме економічних реформ конче потребувала наша держава останні 5 років.