РСЗВ для України: чому в росіян здійнялася паніка

На Дніпровському фізтесі курс, який розповідає про всі ці "Катюші" та "Гради", називався БНРС — "балістичні некеровані реактивні снаряди". Це означало, що після того, як ракета зійде з направляючої і її твердопаливний двигун вимкнеться, далі вона летітиме подібно до стріли з лука, підкоряючись законам тяжіння та аеродинаміки.

Читайте також Кремлівські тварюки помилилися щодо України

Але згодом ці ракети стали керованими, відповідно, небалістичними, тому назва "системи залпового вогню" підходить їм значно більше.

Без таких систем у сучасній війні можна обходитися – якщо є далекобійна високоточна ствольна артилерія, а також штурмова авіація. Власне, НАТО й обходилось. Але потім США разом із європейцями таки зробили одну розробку, яку згодом модернізували. Так що з яких країн НАТО нам би такі системи не постачали, це все буде одне й теж із несуттєвими нюансами.

Російські РСЗВ

Отже, на озброєнні рашистів є радянські системи залпового вогню –  "Град" діаметром ракети 122 міліметри, "Ураган" –  220 міліметрів і "Смерч –  303 міліметри". Реальна дальність стрілянини різними типами ракет – від десяти кілометрів до п'ятдесяти.

У 2015 році рашисти зі "Смерчів" обстріляли Краматорськ кілометрів із п'ятдесяти, цілили до штабу АТО, який тоді розташовувався там. В результаті еліпс падіння снарядів за нишпоренням – тобто, з боку в бік, становив близько п'яти кілометрів, а по дальності – цілих десять! Тобто з великої відстані у велике місто рашисти потрапити, звичайно, можуть. Але гарантовано знищити конкретну мету – ні.

Відповідно, рашистські "Гради", "Урагани" та "Смерчі" обстрілюють позиції ЗСУ з відстані 20 – 30 кілометрів. І забезпечують нашим бійцям "вогненний шторм", тобто просто завалюють їх своїми снарядами. Тому що самих пускових установок за СРСР наробили, як бочок із пивом — не раховано. І ракет до них теж удосталь, хоч і летять вони неточно, і далеко не всі вибухають.

Але рашисти за своєю історичною традицією беруть числом. Маса вибухівки в найпотужніших ракетах "Смерча" сягає 250 кілограмів, а це лише в половину менше, ніж у тактичної ракети "Іскандер" або "Калібр". Адже на ціль одразу прилітають 12 ракет одночасно. Отже, системи залпового вогню заслужено вважаються близькими за руйнівною силою до тактичної ядерної зброї.

У рашистів є система "Торнадо", яка є глибокою модифікацією описаних систем. Там анонсується і дальність до 200 кілометрів, і управління ГЛОНАСС, і точність потрапляння плюс –  мінус три метри. Загалом, ця фантастична розробка рашистського військово-промислового комплексу дуже нагадує танк "Армата", що не має аналогів, а також такий же винищувач п'ятого покоління Су-57, чия стихія – не поле бою, а паради та мультики.

Українські РСЗВ

В Україні на заміну радянським системам залпового вогню мала прийти наша розробка "Верба". Це справді хороша модифікація старої техніки, але її на фронті дуже мало. А ось інформації про те, що виробництво "Верби" і ракет до них розпочато десь на території країн-союзниць, на жаль, поки що не надходило.

На фронті у нас непогано працює чеська система RM-70, що має в основі той самий радянський "Град". Але тільки одні розмови про можливе постачання нам натовських систем М270 MLRC і М142 HIMARS викликали у рашистів такий напад рідкісної паніки, що вони з переляку навіть ядерні навчання оголосили…

Розберімося, у чому справа.

Що спричинило паніку рашистів

М270 і М142 –  це споріднені системи калібром 233 міліметри, але вибухівка там сучасна, так що за потужністю вибуху їх можна порівняти з найруйнівнішими решітчастими аналогами. Система М270 на гусеничному ходу, на неї встановлюють дві секції по шість пускових труб, М142 на колісному шасі, тому там лише одна секція із шести труб. Але головне, що натовські системи залпового вогню – це інтелектуальна зброя двадцять першого століття.

Адже зазвичай як? З радянської системи роблять пристрілювальний постріл за відомими координатами, вітер та інші випадкові фактори зносять снаряд із траєкторії. Коригувальник через безпілотник або візуально бачить точку влучення і в систему прицілювання вносять корективи. Може робити ще один пробний постріл. І якщо він потрапляє у ціль, вистрілюють весь пакет. Але ж за час пристрілювання супротивник уже все розуміє, і починає міняти позицію, ховатися в укриття.

А з американською системою це не проходить. Вона робить пристрілювальний постріл, і поки ракета ще в повітрі, радар обраховує характеристики польоту та отримує точку влучення. І відразу ж запроваджується корекція і дається залп. Тобто і пристрілювальна ракета, і основний пакет прилітають на ворога майже одночасно – тут уже не сховатись.

Ба більше, система здатна вводити координати цілей для кожної ракети в пакеті, там є головки самонаведення, тобто вистрілив – і всі цілі в зазначеному квадраті будуть уражені. Причому йдеться про стрілянину з граничних дальностей близько сімдесяти кілометрів.

Акуратно, але сильно

Порівняльний аналіз показує, що там, де російській РСЗВ для гарантованого ураження цілі знадобиться 300 пострілів, то натовська система впорається за 10!

І навколишні будівлі –  наші міста, будуть ушкоджуватися мінімально. Це як у "Діамантовій руці", коли герой Папанова з українським, до речі, акцентом, говорив: "Битиму акуратно, але сильно".

Але це ще не все. В обох системах і М142, і М270 секцію залпового вогню можна замінити на секцію для пуску тактичної балістичної ракети середньої дальності до трьохсот кілометрів.

Щиро кажучи, не дуже розумію, навіщо штатівці зробили таку універсалізацію. Так, там виходить один інтерфейс управління, але ж бойові завдання система залпового вогню та тактична ракета вирішують різні. І працюють по різних ділянках фронту та зафронтовій території.

Але якраз можливість отримання ЗСУ ракети середньої дальності і викликала напади у Кремля. Тобто атакувати Україну всіма видами тактичних ракет – це гуманно та миролюбно. А ось отримати таку ракету у відповідь – це неприпустима ескалація.

Чекаю не дочекаюся, коли рашистські пропагандони виголосять історичну фразу "А нас за що?!".

Польща запросила у США для себе та нас 500 систем "Хаймарс". Британія теж постачатиме. Ще Німеччина обіцяла скількись поставити – правильно смієтеся: обіцянки Німеччини нині новий вигляд гумористичного стендапу.

На секунду 500 – це більше, ніж таких систем перебуває на озброєнні всіх країн разом, крім США.

Гадаю, використано підхід радянського постачальника: просимо п'ятсот, пообіцяють чотириста, дадуть триста – якраз! Але ленд-ліз ще не заробив, і системи дають поштучно, у першому постачанні їх лише чотири. І я практично впевнений, що секцій для тактичних ракет у цих постачаннях поки що не буде.

Чарівне слово "поки" вжито тому, що такі ракети нам реально потрібні лише для розгрому Чорноморського флоту рашистів у Севастопольській бухті. Або в Новоросійській, якщо він туди драпає.

А ось коли виникне потреба, тоді з'явиться і можливість. У переможців завжди так.

ЄС готує 7 пакет санкцій проти Росії – дивіться відео: