5 травня ВООЗ оголосила про завершення пандемії COVID-19, а більшість країн світу відкрили свої кордони та активно відновлюють старі зв'язки, втрачені за кілька років вимушених обмежень. Саміт Шанхайської Організації Співробітництва (ШОС), що почався 4 липня, демонструє геть протилежні тенденції та відбувається віртуально – найцікавіше, що раптово віртуально. Офіційна причина не називається, але вона на поверхні – ніхто насправді не бажає ручкатись з токсичним автократом з Росії.

Що таке ШОС і як саміт у Самарканді став тотальним приниженням Росії

Попередній саміт ШОС у Самарканді у вересні 2022-го відбувався в офлайновому форматі й Путін на ньому був присутній. Російський диктатор конче потребував підтвердження своєї легітимності й спростування статусу вигнанця. Натомість отримав декілька болючих ударів – був змушений чекати своїх колег президентів на протокольних зустрічах, а також вислуховувати критичні настанови від старших колег з Індії, Туреччини та Китаю.

За рік ситуація для Росії та Путіна лише погіршилась:

  • Росіяни зав'язли у війні, яку самі й розпочали, пережили воєнний заколот "вагнерівців" та стрімко летять до економічної прірви. Нині світ консенсусно вважає, що Росія програє, вже йдуть дискусії про те, якою буде ця поразка.
  • Сам Путін отримав офіційний статус підозрюваного у скоєнні воєнних злочинів і став "невиїзним" – МКС у Гаазі видав ордер на арешт російського лідера, чим перекреслив його план щодо очної участі в роботі 15-го саміту БРІКС у Південній Африці.

Так само і 23-й саміт ШОС, що планувався у Нью-Делі, "несподівано" став віртуальним.

Це було зроблено вочевидь, щоб уберегти світових лідерів від репутаційних втрат від спілкування з токсичною особою, що порушує сі норми міжнародного права та шантажує світ голодом і ядерною катастрофою.

Схоже, після оголошення, що саміт-2023 буде віртуальним, у Пекіні видихнули з полегшенням. Токсичність Путіна дозволила Сі Цзіньпіну зберегти власне обличчя. Як і лідеру Пакистану, який має з Індією давній нерозв'язаний конфлікт.

Результатом віртуалізації став казус з накладанням на персону індійського прем'єра Моді, що виступав з урочистою промовою з нагоди відкриття саміту-2023, таблички звукових налаштувань. Технічні баги – ціна за небажання бачити Путіна офлайн.

Організатори саміту-2023 не впоралися зі звуком, але непогано підстрахувалися, адже на цьому заході Росію вже міг представляти взагалі не Путін, якби заколот Євгенія Пригожина вдався.

Путін спробував запевнити своїх партнерів у тому, що досі твердо контролює владу, навіть після заколоту. На Заході розцінили невдалий бунт у Росії, як момент слабкості диктатора. Натомість це може бути зовсім по-іншому сприйнято іншими авторитарними лідерами, присутніми на саміті ШОС, які раніше вже стикалися з власною боротьбою за владу.

Путін встояв і для нього це буде перший великий міжнародний захід після дуже дивного "маршу справедливості" терористів-вагнерівців. Саме про нього він змушений був розповідати у своєму виступі та принизливо дякувати лідерам ШОС за буцімто "підтримку" в дні заколоту власного кухаря. Нагадаємо, що, власне, ця "підтримка" полягала в настановах "викручуйся сам" та у висновках, що Путін – слабкий.

Попри заколот Пригожина, який ще минулого тижня був головним ньюзмейкером у світових ЗМІ, у центрі уваги саміту була не Росія, а інша держава-ізгой – Іран.

Тегеран почав інтегруватися до ШОС у 2005 році, але тривалий час цей процес перебував на паузі й активізувався лише у 2021-му. У вересні 2022 року Тегеран підписав меморандум про вступ, в січні 2023-го погодив усі юридичні формальності, а 4 липня індійський прем’єр Нарендра Моді, що головує на саміті ШОС, вітав нового члена організації.

Іран став 9-м членом ШОС. Тим часом наступною може стати Білорусь. Кремлівський сателіт також тривалий час перебував у статусі спостерігача, але нарешті дозрів до підписання меморандуму про зобов'язання, що відкриває прямий шлях до членства в організації.

  • Для обох країн вступ до ШОС – відвертий успіх і знак того, що вони не в повній ізоляції. Особливо на тлі чергового провалу "ядерної угоди" та цілком ймовірного продовження санкцій проти Ірану європейськими країнами (головною причиною є воєнна співпраця Ірану з Росією). Білорусь членство у ШОС, звісно, не врятує, але Лукашенку буде приємно.
  • Москва активно підтримувала інтеграцію обох країн до ШОС, проте, вершки, схоже, знімати буде не вона, а Китай. Пекін нині активно демонструє свою міць на дипломатичній арені та посилює свій вплив на близькосхідний регіон.
  • Великим успіхом для Китаю стало замирення Тегерану з Саудівською Аравією, до речі, ще одним потенційним майбутнім учасником ШОС. Як і Кувейт, Мальдівська Республіка, М'янма та Об'єднані Арабські Емірати.

Саме Китай нині є головним актором у клубі під назвою ШОС. Пекін розглядає організацію як продовження власної "м’якої сили" та інструмент впливу. Саме тому Китай намагається розширити рамки ШОС та перетворити цю доволі аморфну структуру з фактично дискусійного клубу за інтересами на щось більше.

Про такі спроби свідчить актуалізація деяких форматів під егідою ШОС, наприклад засідання глав МЗС країн-учасниць. Проте, лідерство Китаю не є однозначним. І мова тут зовсім не про Росію. За баланс сил у ШОС відповідає давній противник і конкурент – Індія.

Індія, на відміну від більшості членів ШОС, є демократією, вміло балансує та вміє знаходити спільну мову з усіма "полюсами впливу". Це підтверджують і нав'язані Росії розрахунки за нафту в малоліквідних індійських рупіях, економіка, що зростає, та тріумфальний візит прем'єра Моді до США.

Ключовим пріоритетом для Індії на саміті є збалансування зв'язків із Заходом і Сходом, адже у вересні Делі також прийматиме саміт G-20. Це також платформа для Моді щодо глибокої взаємодії з країнами Центральної Азії.

"Індія досягла успіху в цьому типі зовнішньої політики, коли вона одночасно має справу з усіма", – вважає Дерек Гроссман, аналітик з питань Індо-Тихоокеанського регіону.

Водночас обмеження ШОС полягає в тому, що Китай і Росія намагаються перетворити її на антизахідне угруповання, а це не відповідає незалежній зовнішній політиці Індії.


Візит Моді до США називають успішним для Індії / фото пресслужби Білого дому

Демонструвати свою легітимність Путіну доведеться у віртуальному форматі, без дагестанської масовки, виключно за допомогою лексики, з чим у президента Росії очевидні проблеми – лідерам ШОС не надто близька історія про "гумову попу" та інші "скрєпи", а тому доведеться платити.

Власне, цим Росія і займається.

  • В умовах санкцій, які повільно вбивають російську економіку, путінські технократи обрали єдиний можливий шлях виживання – відмови від розрахунків у доларах і євро, а також збільшення товарообігу з країнами так званого "Глобального Півдня", зокрема, й з державами ШОС.
  • Нині Росія активно продає свої газ і нафту Китаю та Індії та робить це зі значною знижкою. Цікаво, що російська нафта в Індії не затримується, а йде далі до ЄС, але вже з "очищеною репутацією".
  • Інші держави ШОС активно допомагають Росії обходити санкції та стали учасниками програми так званого паралельного імпорту, зокрема, й товарів подвійного призначення.

"Колективному Заходу", а особливо Україні така позиція "Глобального Півдня" не подобається. Та варто визнати, що ці країни діють у власних інтересах, маючи власні уявлення щодо природи добра та зла, а також ролі того самого "Заходу" в міжнародних відносинах, зокрема, у подіях XIX – XX століття.

У Москві цей прагматичний і відверто цинічний підхід традиційно вважають проросійським і це дає підстави умовній Захаровій волати "весь світ за нас". Проте, реалії інші. "Південь" так робить, тому що йому фактично дуже вигідне ось це висмоктування з Росії, як колись з цинського Китаю у XIX столітті, усіх соків, до того ж – за безцінь.

'Business as usual', він же "бізнес на крові" може зупинити контроль за виконанням 11-го пакету санкцій, коли стане так, що торгівля з Росією може принести більше шкоди, ніж прибутку. Проте, процес цей буде надзвичайно складним і стане справжнім викликом.