Росія розраховувала, що зустріч Владіміра Путіна, Дональда Трампа та Сі Цзіньпіна стане початком нового поділу світу, де Кремль зможе закріпити свої претензії на Україну та Європу. Однак саміт продемонстрував зовсім іншу картину: Путін не став рівноправним учасником переговорів, а Китай продовжує діяти винятково у власних інтересах.
Пекін не поспішає рятувати Москву, заробляє на війні та водночас нарощує власний вплив. Чому Сі Цзіньпіну вигідне ослаблення Росії, як він використав зустріч із Трампом і чи може Китай стати ще однією загрозою для Кремля – для 24 Каналу розібрав головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус.
популярні відео
Крах ілюзій про новий поділ світу
Російська пропаганда довго готувала внутрішню аудиторію до тристороннього саміту в Шеньчжені за участю Дональда Трампа, Сі Цзіньпіна та Владіміра Путіна, позиціонуючи його як своєрідну "Ялту 2.0".
Кремль сподівався, що лідери зберуться і поділять світ на сфери впливу, де Україна та Європа будуть офіційно визнані зоною інтересів Москви. Однак реальність виявилася кардинально іншою.
Як зазначає Іван Ус, історичні паралелі з Ялтинською конференцією 1945 року абсолютно недоречні. Тоді за столом переговорів сиділи країни-переможниці, чиї війська стояли під Берліном. Натомість сьогодні російська армія п'ятий рік веде виснажливу війну і не може захопити навіть Малу Токмачку.
Висувати геополітичні ультиматуми з такої позиції – абсурд, який чудово розуміють і у Вашингтоні, і в Пекіні. Спроби Путіна апелювати до минулих домовленостей також зазнали краху.
Його заяви про нібито досягнуті компроміси в Анкоріджі, від яких відмовилися європейці, були швидко спростовані. Державний секретар США Марко Рубіо чітко наголосив: жодних домовленостей там не існувало – сторони просто обмінялися думками.
Так само безглуздо звучать вимоги Росії повернути інфраструктуру НАТО до кордонів 1997 року, адже саме тодішній президент Росії Борис Єльцин підписав документ, у якому Москва зобов'язувалася поважати зовнішньополітичний вибір європейських країн, включно з їхнім правом на вступ до Альянсу.
Повна розмова з аналітиком: дивитись відео
Протокольні ляпаси: як Пекін вказав Путіну на його місце
Китайське керівництво зробило все можливе, щоб продемонструвати: ніякої "великої трійки" не існує. Формат зустрічі нагадував радше "два плюс один", де Росія виступала в ролі запрошеного гостя, а не рівноправного партнера.
Це підтверджується низкою показових протокольних деталей, які на Сході мають величезне значення.
Дональда Трампа біля трапа літака особисто зустрічав Сі Цзіньпін – безпрецедентний крок для китайської дипломатії (востаннє подібний рівень поваги демонстрував Мао Цзедун до Микити Хрущова у 1960 році).
Натомість поява Путіна супроводжувалася мелодією з балету "Лебедине озеро", що само по собі стало приводом для іронії серед оглядачів.
На традиційній спільній фотографії не було кадру, де б стояли лише Трамп, Сі та Путін. Місце поруч із китайським лідером зайняла його дружина, відтіснивши російського диктатора.
Трамп і Сі Цзіньпін сиділи за одним столом, тоді як Путіна відсадили за сусідній. Радник російського президента Юрій Ушаков був змушений виправдовуватися перед пресою, що лідерам "не вдалося поговорити" саме через таку розсадку.
Цікаво Напередодні саміту колишній посол України у США Валерій Чалий пояснив, чому сама участь Путіна в зустрічі ще не означає рівноправності Росії з Вашингтоном і Пекіном. За його оцінкою, американський і китайський лідери можуть використати участь російського диктатора для реалізації власних інтересів.
Прагматика Пекіна: чому Китаю вигідна війна
Попри публічні заяви про мир та заклики до ядерного роззброєння, Китай керується виключно власними прагматичними інтересами. Пекін не зацікавлений у швидкій перемозі Росії.
Навпаки, тривала війна влаштовує китайське керівництво за будь-якого сценарію. Якщо Росія перемагає – це сприймається як поразка Заходу, що посилює глобальні позиції Китаю.
Якщо ж Росія зазнає поразки і критично слабшає – перед Пекіном відкриваються перспективи повернення територій, втрачених ще за часів Опіумних війн понад століття тому (наприклад, Туви). Недарма в інформаційному просторі періодично з'являються згадки про формування Китаєм "сибірських дивізій".
Економічний вимір цієї прагматики вражає ще більше. Лише за перші дев'ять місяців поточного року Китай продав Україні безпілотників на суму 973 мільйони доларів. Пекін ігнорує невдоволення Москви щодо постачання дронів українській армії, адже для нього це просто вигідний бізнес.
Китай заробляє на Росії, але не бачить жодних причин відмовлятися від мільярдних прибутків в Україні, паралельно створюючи проблеми для самої Росії.
Крім того, у жовтні з'являлися повідомлення про китайську супутникову активність над Україною.
Нагадаємо Під час масованої російської атаки над Львовом фіксували китайські розвідувальні SAR-супутники. У МЗС наголошували, що Україна інформує Пекін та міжнародних партнерів про таку діяльність.
Ядерне лицемірство та реформа ООН
Ще одним показовим аспектом саміту стала спільна декларація про мир, у якій взагалі не згадувалися ні Україна, ні Європа. Це був компромісний, нашвидкуруч написаний документ, оскільки сторони не змогли домовитися щодо ключових питань.
Трамп хотів обговорювати ядерне роззброєння, Путін – визнання України своєю сферою впливу, а Сі Цзіньпін – збереження лібералізації світової торгівлі. Цікаво, що в підсумковому комюніке з'явилася теза про необхідність реформування ООН. Ця ідея давно назріла у світі.
Як зазначають лідери Туреччини та Польщі, ключовою проблемою є право вето постійних членів Радбезу ООН та відсутність механізмів відповідальності за порушення суверенітету інших держав. Росія роками зловживає цим правом, блокуючи будь-які рішення, що засуджують її агресію.
Водночас заклики Сі Цзіньпіна до повної ліквідації ядерної зброї виглядають відвертим лицемірством на тлі реальних дій Пекіна.
За даними Стокгольмського інституту дослідження проблем миру, саме Китай демонструє найвищі темпи нарощування ядерного потенціалу, маючи вже понад 620 боєголовок із перспективою збільшення до тисячі до 2030 року. Пекін прагне обмежити ядерні арсенали США та Росії, щоб змінити стратегічний баланс на свою користь, залишаючись при цьому поза будь-якими договорами про контроль над озброєннями.
Інформаційний удар: як використати вразливість Кремля
Нервова реакція Путіна на успішні удари України по Кримському мосту, після яких він заявив про відмову від будь-яких переговорів щодо припинення вогню, свідчить про глибоку кризу в Кремлі. Російська влада не знає, як пояснити власному населенню та так званим Z-патріотам свою безпорадність.
У цьому контексті експерт пропонує нестандартний хід для української інформаційної політики. Враховуючи обмеження на використання систем Starlink для військових операцій, Україна могла б обережно вкинути в інформаційний простір тезу про те, що успішний удар по Кримському мосту став можливим нібито завдяки використанню китайських супутникових систем.
Навіть якщо це не відповідає дійсності, така інформаційна операція здатна посіяти серйозну параною в російських елітах. Усвідомлення того, що головний і чи не єдиний потужний партнер Москви може технологічно допомагати Україні знищувати стратегічні об'єкти Росії, стало б нищівним ударом по всій системі зовнішньополітичних розрахунків Путіна. Це продемонструвало б росіянам абсолютну асиметричність їхніх відносин із Пекіном, де Росія виступає лише інструментом, яким Китай користується на власний розсуд.
Додамо, що 17 листопада СБУ та Сили оборони України провели багатоетапну спецоперацію, унаслідок якої обвалилася автомобільна арка Кримського мосту, а залізнична частина зазнала пошкоджень. Уже 18 листопада речник ВМС ЗСУ Дмитро Плетенчук пояснив, що удар створив серйозні проблеми для російської логістики. Крім того, через затоплені конструкції переправи було заблоковано судноплавство між Азовським і Чорним морями.
Повʼязані теми:
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter

Коментарі