Найважливіше питання звучить інакше: скільки ще Росія готова платити за свою агресію? Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Продовження війни для росіян має бути дуже дорогим
Коли ми говоримо про санкції, удари по нафтопереробних заводах чи атаки на військову логістику, часто здається, що все це існує окремо. Насправді це частини одного процесу. Усе це має зробити продовження війни дорожчим, ніж її завершення.
Саме так і виглядає справжнє виснаження держави.
Хтось скаже: який стосунок до війни має сміття, яке не вивозять у Дагестані? Чому нас має цікавити вода, що смердить у Тюмені? Або пальне, через яке масово виходять із ладу сміттєвози? Насправді залежність пряма.
Коли країна роками вкладає величезні ресурси у війну, вона перестає вкладати їх у власне життя. Це не відбувається за один день. Держава руйнується повільно.
Спочатку здається, що це випадковість. Потім – що винна погода. Потім – що не пощастило окремому регіону. Але коли в одному місці не можуть вивезти сміття, в іншому люди бояться пити воду з-під крана, десь руйнується комунальна інфраструктура, а ще десь починаються проблеми з пальним, це вже не збіг. Це система.
Війна вже поряд з пересічними росіянами
Найбільша помилка Кремля полягала в тому, що там були впевнені: війну можна вести нескінченно, не змінюючи життя пересічного росіянина.
Поки гинули українці, для більшості росіян війна залишалася в телевізорі. Вона існувала десь далеко. Її можна було підтримувати, не відмовляючись від звичного комфорту.
Але будь-яка війна рано чи пізно виставляє рахунок. І цей рахунок приходить не лише вибухами. Він приходить порожніми полицями, дорожчим бензином, зношеною технікою, аваріями, чергами, комунальними кризами та інфраструктурою, яку більше нікому ремонтувати.
Саме так війна повертається додому. Не тому, що хтось раптом змінив свої переконання. А тому що люди починають відчувати її власним гаманцем, власною вулицею і власним побутом.
Сьогодні це сміття. Завтра – вода. Післязавтра – дороги. Потім школи, лікарні, опалення. Усе те, що роками можна було не ремонтувати, бо головним пріоритетом була війна.
Війна вже руйнує Росію зсередини
Держава може дуже довго приховувати військові втрати. Може приховувати загиблих. Може переписувати статистику. Може вигадувати нові пояснення економічних проблем. Але вона не здатна приховати від власних громадян запах гнилої води, сміття під вікнами чи черги на заправках.
Саме тому справжня ціна війни вимірюється не лише мільярдами, витраченими на ракети. Вона вимірюється тим, наскільки швидко війна починає руйнувати країну, яка її розпочала. І що довше Кремль обиратиме війну замість розвитку власної держави, то частіше росіяни бачитимуть її наслідки не в телевізорі, а у власному дворі.
Саме тоді війна перестає бути пропагандою. Вона стає реальністю.