В уряді України обіцяють у стислі терміни підрахувати наслідки від санкцій. У Національному банку твердять, що запровадження обмежень не вплине на економічну і фінансову стабільність в Україні. Як зауважила заступник голови НБУ Катерина Рожкова, оскільки більшість із 322-х людей із російського санкційного списку – депутати, державні чиновники, політики, то "хотілося б вірити, що вони не зберігають свої кошти у Росії".
Читайте также: Російські санкції проти України – не більше, ніж політичний фарс
Що ж стосується 68 юридичних осіб, що увійшли до списку, то більшість із них належить до таких галузей:
- гірничовидобувна
- АПК
- хімічна промисловість
- фармакологічна промисловість
- машинобудування
- частково банки і страхові компанії.
Низка підприємств входять до Group DF, контрольованої Дмитром Фірташем, МХП Юрія Косюка, EastOne Віктора Пінчука. Є й кілька підприємств, що належать до сфери інтересів групи "Приват", контрольованої Ігорем Коломойським. Але прізвища цього бізнесмена у списку немає, хоча є його головний бізнес-партнер Геннадій Боголюбов. Так само у списку немає і самого Дмитра Фірташа.
У списку майже відсутні компанії металургійного і енергетичного комплексу, що входять до холдингу СКМ, контрольованого Рінатом Ахметовим, якого у низці рейтингів називають найбагатшим українцем.
"Санкції" п'ятирічної давнини
Коментуючи можливий економічний ефект від запроваджених Росією санкцій, оглядачі звертають увагу, що перший удар українські виробники зазнали ще у 2013-му, коли Росія ввела обмеження на імпорт низки товарів України.
"З 2013 року і експорт в Росію, і імпорт з Росії впали більш ніж втричі, а загальний товарообіг знизився на дві третини", – нагадує Андрій Безп'ятов, директор аналітичного департаменту Dragon Capital.
Подивилися на великі публічні компанії – ефект від санкцій очікується мінімальний. З урахуванням розміру списку, невеликий ефект, швидше за все, буде, але сильного впливу на економіку України санкції не матимуть,
– каже аналітик.
Додаючи, що сам перелік санкцій стосується операцій з активами на території Росії, тож за бажання можливості продовжити торгівлю залишаються. Про 2013 рік згадує і президент Центру глобалістики "Стратегія XXI" Михайло Гончар.
За його словами, при зовнішній хаотичності списку в ньому є логіка й вона схожа на шаблон дій Росії під час "сирних" і "цукеркових" торговельних воєн п'ятирічної давнини.
Компаній Ахметова у санкційному списку немає, а Пінчука є
З одного боку, каже експерт, є мета "надіслати сигнал" певним бізнесменам – їхньою присутністю чи відсутністю у списку. Наприклад, каже Михайло Гончар, це може стосуватися Ахметова чи Фірташа. Водночас санкції проти українських аграрних велетнів мають на меті поцілити саме у це економічно чутливе місце.
"Якщо йдеться про хімічну промисловість, яка розташована в Україні, то після реорганізацій 2014-2015 років вони не ведуть бізнес у Росії. А от "Титанові інвестиції", які є суб'єктом господарювання у Росії, у санкційні списки не потрапили. Тобто ці санкції жодним чином бізнесу Фірташа не завадять. На відміну від, скажімо, аграрних баронів, тому що у Росії знають, що останні роки доходи від аграрного експорту серйозно наповнюють скарбницю держави і вже випередили доходи від металургії".
Водночас, вважає Михайло Гончар, справжні економічні наслідки навряд чи будуть відчутними, й якщо у когось із українських бізнесменів після подій останніх років і залишилися активи у Росії, то "це вже їхні проблеми".
З прицілом на вибори
Ще однією сюжетною лінією санкційного списку є підготовка до президентських і парламентських виборів в Україні.
"У Росії взяли шаблон 2013 року, трохи модифікували, комусь показали пряника, а когось покарали батогом. Наприклад, Ахметову показали пряника: ти маєш активніше показувати проросійську орієнтацію, бо тебе поки що в цьому списку нема, а Косюку дали батога. Але ставка робиться на те, що всі вони побіжать до президента вимагати замирення з Росією, або ж навпаки підтримають кандидата, який після березневих виборів зможе повернути ситуацію на користь Кремля", – твердить Михайло Гончар.
Співзвучну думку має і Олег Устенко, виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера.
Завдання цього указу – не реальні дії, а загроза застосування цих дій за "неправильні" дії,
– написав експерт у Facebook.
Важливішим, вважає Устенко, є список фізичних, а не юридичних осіб, персоналій, а не компаній: "Якби Росія хотіла запровадити санкції проти юридичних осіб, вона могла б це зробити і раніше. Тоді, коли різко обмежувала український експорт. Тоді, коли повністю припинила продажі української машинобудівної продукції".
Нині ж, на думку експерта, сила удару буде меншою.
Інтрига когнітивного дисонансу
Найцікавішою ж, каже Олег Устенко, буде не реакція масовки із осіб і компаній, які насправді не мають активів у Росії, й навіть не тих, хто відкрито продовжує бізнес в Росії, а тих, "хто приховує свої стосунки із РФ".
За ходом п'єси саме їхні репліки можуть виявитися дуже неочікуваними. А їх дії – непередбачуваними. В цьому і є інтрига.
– зауважує Андрій Окара.
Про те, що існує інтрига, каже російський політолог українського походження Окара. Він вважає, що деяких бізнесменів Кремль не включив до списку свідомо.
Це цілком передбачувана гра – зробити винятки, щоб створити когнітивний дисонанс, щоб в українському політичному просторі напружилися, що насправді і відбулося. Мовляв, дивіться, Коломойського і Тарути в цьому списку немає, отже, у них якісь особливі стосунки з Кремлем,
– заявив він Російській службі BBC.
На думку Окари, економічний ефект від санкцій буде невеликим, але психологічний може, врешті-решт, виявитися навіть корисним для України.
Читайте також: Санкції Росії проти України: кому вони на руку
Автор: Анастасія Зануда
Джерело: BBC