Попри століття під палючим сонцем, тропічними зливами та вітрами, рубіновий пігмент зберігся напрочуд свіжим, що довго залишалося загадкою для археологів. Секрет дивовижної довговічності розкрила міжнародна група дослідників у журналі Journal of Archaeological Science, розповідає Smithsonianmag.
Науковці з'ясували, що давні майстри народу лооюе – матріархального суспільства рибалок і мисливців – винайшли надміцну технологію двошарового живопису.
Вражаюча техніка наскельного живопису / Фото baike.baidu.com
Спершу скелю покривали спеціальною ґрунтовкою: сумішшю негашеного вапна, палених кісток тварин або мушель, води та крові. Після її підсихання наносили шар фарби з місцевої червоної глини, насиченої оксидом заліза.
Під час реакції вапна з вуглекислим газом білки крові виступали каталізатором, запускаючи утворення кристалів карбонату кальцію. Фарба намертво зрослася з монолітом – під час сучасних аналізів відокремити пігмент вдалося лише за допомогою електричного дриля.
Хімічний і протеомний аналізи зразків виявили ще один несподіваний факт: до 97% білків у сполучній суміші належали людині, а не тваринам. Науковці ідентифікували сліди специфічних білків (зокрема лактотрансферину), характерних для вагітних жінок і породіль.
Це підтверджує гіпотезу про те, що створення малюнків із зображенням вагітних жінок і сцен родючості мало сакральне значення, а біологічний матеріал для фарби збирали під час пологів як данину материнству.