Швидка втрата Сіверська на Донеччині стала однією з причин, чому командира 11-го корпусу Сергія Сірченка зняли з посади. Про це пише "Українська правда".
Дивіться також "Словʼянськ – наступна ціль": інтерв'ю з комбатом 30-ї ОМБр про плани росіян, найважчу зиму і проблему СЗЧ в армії
Що відомо про відставку Сірченка?
Сам Сірченко вранці 11 квітня оприлюднив допис, в якому подякував офіцерам, сержантам і солдатам, які служили під його командуванням упродовж 500 днів.
Сірченко визнав, що не був ідеальним командиром, підкресливши, що на війні таких не буває.
За словами військового, траплялося, що він тиснув, помилявся або мовчав тоді, коли слід було говорити, однак він переконаний, що ніколи не ховався за спинами своїх підлеглих і завжди був поруч із ними.
Офіцер також наголосив, що війна забирає багато, але водночас дає найцінніше – людей, які щодня разом б'ють ворога і свідомо залишаються на фронті.
Він повідомив, що передає командування, але не "передає" людей, бо вважає їх не просто підлеглими, а ще й побратимами.
Сьогодні я передаю командування. Але я не передаю вас. Бо ви ніколи не були просто підлеглими. Ви – побратими,
– написав екскомандир 11-го корпусу.
Наостанок Сірченко висловив упевненість, що Україна вистоїть, бо бачив стійкість і відданість своїх бійців.
24 Канал звернувся по коментар до 11-го корпусу, аби з'ясувати причину відставки Сірченка. Там відповіли, що "публікація "Української правди" – це їхня особиста думка".
Втрата Сіверська наприкінці 2025 року: що відомо
Наприкінці року протягом кількох тижнів Україна втратила контроль над Сіверськом – містом, яке впродовж усього року залишалося однією з головних цілей російського наступу.
Ще навесні російські війська активізувалися в районі Білогорівки на Луганщині, яка фактично виконувала роль опорного пункту оборони Сіверська. Після її захоплення противник продовжив просування в напрямку самого міста.
Паралельно росіяни рухалися в районі Серебрянського лісництва на північ, що створило ризик наступу з кількох напрямків одночасно.
Російські війська почали активніше використовувати дрони з оптоволоконним управлінням, які можуть діяти на великій відстані та точніше уражати цілі. Це суттєво ускладнило утримання позицій, особливо для піхоти, яка стала більш вразливою без достатнього прикриття.
На початку грудня російські підрозділи вийшли до східних околиць Сіверська. Уже приблизно за десять днів значна частина міста опинилася під їхнім контролем.
23 грудня Генеральний штаб підтвердив втрату Сіверська. Водночас у перші дні грудня речник Генштабу Андрій Ковальов публічно заперечував інформацію про захоплення частини міста, називаючи такі повідомлення неправдивими.
За словами Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, утримання окремих позицій у низинах стало ризикованим, адже це могло призвести до невиправданих втрат серед особового складу. Тому було ухвалено рішення відійти з частини позицій і закріпитися на більш вигідних висотах, де легше тримати оборону і контролювати підходи ворога.
Журналісти повідомляли, що після втрати Сіверська на Донеччині звільнили двох командирів через неправдиві доповіді про ситуацію на фронті, які могли вплинути на швидку втрату міста. Йдеться про командира 54-ї окремої механізованої бригади та командира 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади.
Бригади звітували про утримання позицій, які фактично вже були втрачені або не контролювалися. Через це вищий рівень командування довгий час отримував викривлену картину боїв. Після цього 11-й армійський корпус, якому підпорядковувалися ці підрозділи, відсторонили від управління напрямком. Натомість створили нову тактичну групу, яка взяла керівництво ситуацією.