Щось маленьке в мені, здається, вмерло назавжди
11 квітня 2022,
18:20
Читать новость на русском
Джерело:
фейсбук Антона КолумбетаВзагалі я дуже життєрадісний тіп. Постійно посміхаюсь, шуткі-мінуткі, всі ці речі.
Така вдача
Не тому, що я не відчуваю смутку від майже щоденних смертей друзів, болю та страждання навкруги – просто вдача така.
Читайте також Україна не має опції капітуляції без опції знищення
Та і що уж, ворогам хочеться, щоб ми ридали, тому – давайте сміятись крізь біль.
У звільненому від росіян селі
Але сьогодні, коли мешканці звільненого села, просидівши місяць в окупації під страшними репресіями та щоденним жахом безглуздого російського насильства…
Коли вони почали бідкатись, що "от знали б, що солдати наші приїдуть, то хліба взяли б дати"... Щось маленьке в мені, здається, вмерло назавжди. Ото хай нагадує потім.
Росія здійснює геноцид української нації – дивіться відео: