Генерал-майор Великої Британії у відставці Чіп Чепмен у розмові з 24 Каналом наголосив, якщо таке зростання відбуватиметься лінійно, то наслідком стане справжній колапс у Росії. Більше про це, ризики для Путіна на Курщині, ситуацію на фронті та чи готова Росія застосувати ядерну зброю – читайте далі у матеріалі.

Варте уваги Різні війни за одним сценарієм: як Росія створила собі образ "миротворця" і чому в це повірили

Президент України Володимир Зеленський заявив, що Україна має намір утримувати захоплену територію в Курській області стільки часу, скільки буде потрібно. На вашу думку, Україна зараз переламує хід цієї війни?

По-перше, я не думаю, що ви зможете утримати всю територію. І, напевно, це було б нерозумно. Сама територія не має значення, якщо її неможливо надійно обороняти.

Тож потрібно визначити, яка територія в Курській області є життєво важливою; що є ключовим об'єктом. І відповідно до цього формувати стратегію. Саме тому, на мою думку, ви бачите знищення деяких мостів у Курській області. Це частина стратегії, яка допомагає Україні утримувати стільки території, скільки вона хоче.

Я вважаю, що Україна захопить і зможе утримувати більшу частину позицій, але не намагатиметься захопити й утримати всю територію. З військового погляду це було б нерозумно.

А якщо ситуація стане надто складною, то я вважаю, що українське командування досить розумне, щоб знати, коли відступити. Як це було, наприклад, під час відступу з Бахмута. Тоді метою українців було знищити максимум російських сил.

Чи вважаєте ви Курську область ключовою територією цієї війни?

Це потенційно ключова психологічна територія, оскільки всі війни закінчуються. І вони можуть закінчитися не тільки вирішальною воєнною перемогою. Наразі ми не бачимо цього з жодного боку. Війна може закінчитися і через воєнну перемогу. І Курськ може вплинути на це.

Це також унеможливлює замороження війни. Це важливо, адже Україна перебуває на територіях, на яких Владімір Путін не зможе просто заморозити конфлікт як один з потенційних варіантів у разі переговорів. І ще там звучала б від нього ідея, що Україні доведеться жити з територіальними реаліями незаконної анексії чотирьох адміністративних областей – Запорізької, Херсонської, Донецької та Луганської.

Як ви оцінюєте основні досягнення цієї наступальної операції України в Курській області? Президент Зеленський заявив, що ця операція вже відтягнула 60 тисяч російських військових з України до Курської області.

Гадаю, що відтягування військ – це позитивний крок, який знижує тиск. Особливо у Сумській області. Багато хто помилково припускав, що Росія відведе війська з Покровського напрямку. Росія ніколи не збиралася цього робити. І я кажу це з основ геометрії поля бою.

Якщо подивитися на розташування Курської області відносно Бєлгородської, Луганської та Донецької областей, то перенесення військ з Донеччини в цьому часі та просторі було б неможливим. Особливо коли Росія чітко заявила, що їхня оперативна мета – Покровськ.

Тож цього не мало статися в тому секторі. Але це дійсно зменшує тиск на Україну в інших регіонах, хоч і не на Донеччині.

Скільки територій Росії вже контролюють ЗСУ: дивіться на карті

Українська армія успішно оточила 2 або 3 тисячі російських військових поблизу річки Сейм. Як, на вашу думку, це може вплинути на результат битви під Курськом?

Це знову ж таки має психологічний ефект. Це також впливає на обмін полоненими. Один з принципів, який ми завжди згадуємо при відрізанні військ, стосується основних ліній зв'язку. Чим ближче до військ здійснюється розрив, тим швидшим буде ефект. І чим ближче до бази здійснюється розрив, тим більший ефект.

Отже, це дуже хвилює російські війська по цей бік річки. Це важливо. Коли немає куди відступити, а Україна постійно знищує понтонні мости, то це веде до психологічного краху.

Війна завжди має дві складові. Є фізична складова, де можна рахувати числа та ресурси. Але також є психологічна частина, яку часто важко зрозуміти. А це – колапс волі та морального духу військ у цій зоні. Ймовірно, це й відбудеться. Дуже мало армій борються до останньої людини. І ми точно не бачимо цього у російських сил.

Ви згадали про психологічний аспект цієї війни. Українські війська захопили російську територію, вторгнувшись до Росії вперше з часів Другої світової війни. Як це може вплинути на моральний дух російських військ, які воюють в інших районах України? Що вони відчувають, коли ведуть війну, а їхня власна земля окупована Україною?

Я думаю, що це питання має ширший контекст. Слід почати з того, що це була так звана "спеціальна військова операція" на три дні, а ми вже наближаємося до 950 днів. Україна має здатність і витривалість проводити наступальні операції на російській території.

Це викликає психологічний ефект як щодо військових, так і еліт в Москві та населення. Наприкінці серпня останні опитування в Росії показали зростання на 10% тих, хто негативно ставиться до російських дій за останній місяць – з липня по серпень.

Якщо це зростання буде відбуватися лінійно, то наслідком буде справжній колапс. Я не стверджую, що це обов'язково станеться, адже дуже часто події не розвиваються лінійно.

Але якщо це можна буде використати психологічно, то це матиме вплив. Однак слід врахувати, що востаннє опитування були настільки негативними з російської перспективи під час мобілізації восени 2022 року. Тоді також було 28% негативних відповідей щодо російського парламенту та Путіна. Це звісно не перейшло у щось більше, їм вдалося оговтатися.

Авторитарні держави виглядають стабільними аж до самого моменту, коли можуть впасти. Те, на що я б звернув увагу в довгостроковій перспективі – рух матерів у Росії. Поки що це досить незначне явище, але в майбутньому воно може зрости, оскільки діти не повинні ставати "добривом".

Це те, на що варто звернути увагу. Але наразі Путін використовує тактику "розділяй і володарюй". І незадоволення не проявилося так, як могло б. Якщо буде вирішальна воєнна перемога на Курщині, тоді в кінцевому підсумку це сприяє переговорам у певний час. Хоча я не думаю, що ми зараз близькі до переговорів.

Зверніть увагу Мінськ-3, або Ще одна пастка: що відомо про "мирний план" Шольца і як реагують Україна та Росія

Але це грає краще для України, бо не заморожує конфлікт. Не думаю, що тут буде питання обміну, буцімто ти отримаєш 1 тисячу квадратних кілометрів – і повертаєш 1 тисячу квадратних кілометрів. Це суперечить міжнародним нормам. Україні слід повернутися до кордонів 1991 року. Це була б справедлива мирна угода, до якої із західної перспективи слід прагнути.

Ви згадали про тему переговорів. Президент Зеленський заявив, що операція в Курській області також має на меті змусити Путіна і Росію сісти за стіл переговорів з Україною та завершити війну. Які шанси на це?

Ми завжди оцінюємо ймовірність за певними критеріями. Низька, середня або висока. І, знаєте, завжди складно приділити час цим речам. Але я б сказав, що на цей момент ймовірність цих переговорів усе ще низька. Я вважаю, що цілі Росії все ще досить імперіалістичні. Це потрібно змінювати.

Ситуація на Курщині допомагає в цьому, але не думаю, що ми близькі до того моменту, коли переговори будуть можливими або прийнятними з погляду будь-якої сторони. Кожен має занадто багато того, що можна втратити. У Путіна досі є імперське мислення. Він все ще думає, що може перемогти. І його перемога все ще залежить від того, щоб Україна вичерпала підтримку Заходу.

Я вважаю, що Курськ дав ще один плюс Україні. Він дав імпульс Заходу, продемонструвавши, що Україна взяла ініціативу і показала динаміку. Це справді важливі речі, особливо з психологічного погляду для прихильників на Заході.

Ви згадали російського диктатора Путіна, і я б хотів розглянути питання підтримки від його еліт та найближчого оточення. Як ця наступальна операція всередині Росії впливає на підтримку режиму Путіна серед його еліт та найближчого оточення, зокрема серед силових структур?

Це дуже складне питання. Можна вважати, що всі в Росії несуть рівну відповідальність за вторгнення в Україну. І еліти навколо Путіна мають таку ж ймовірність опинитися в Міжнародному кримінальному суді, якщо Росія зазнає поразки. Тобто Путін ослаблений? Моя відповідь: "Ні" буде тому, що весь політично-військовий апарат є співучасником.

Якщо ви припустите, що Путін ослаблений через наступ на Курськ, то будете базуватися на тому, що немає значного підвищення патріотизму внаслідок вторгнення. Але він, схоже, не втратив свого іміджу захисника Росії.

Зауважте Час для Путіна добігає кінця․ Що для Кремля змінив місяць операції на Курщині

Отже, важко бути абсолютно об'єктивним у цьому питанні без врахування інтуїтивних відчуттів. Однією з важливих речей для аналітика є дуже обережне ставлення до чогось, і тому є невідворотним те, що Путін ослаблений через ці події.

За інформацією The New York Times, деякі підрозділи, що складалися зі строковиків, були направлені до Курської області. Путін помилився, коли зробив це?

По-перше, є юридичний аспект. Хоча строковики не можуть бути використані у війні за межами Росії, з погляду Путіна це все ще так звана "спеціальна військова операція". І вони дуже обережно ставляться до того, щоб не класифікувати операцію ЗСУ в Курській області як війну.

Оскільки Курськ є частиною російської території, то строковиків можна там використовувати. Ризик використання строковиків у Курській області має два аспекти. По-перше, це їхня боєздатність, тобто у них дуже і дуже обмежена підготовка.

Другий аспект стосується психологічного ефекту. Якщо строковики зазнають великих втрат… А непідготовлені строковики, як правило, є менш боєздатними, то це може викликати обурення серед населення і матерів, які можуть підняти бунти, як це було під час кампанії в Афганістані.

Тоді це частково вплинуло на масштаби дій Росії та в кінцевому підсумку призвело до виводу військ. Хоча їм, можливо, потрібно використовувати строковиків через дефіцит живої сили. Це несе певний ризик. І я вважаю, що це грає на користь України.

Чи вважаєте ви, що у Владіміра Путіна зараз є тільки погані варіанти?

Не всі варіанти для Путіна є поганими. Зараз для України одним з ризиків є наступ росіян у напрямку до Покровська. Те, що ми зазвичай обговорюємо у війні як критичний фактор, тобто те, чого найбільше не вистачає в регіоні, зараз це сили та ресурси – як людські, так і артилерійські.

Мене трохи турбує ситуація в цьому секторі. Хоч я не стверджую, що там абсолютний колапс, і що Росія обов'язково переможе, але це (захоплення Покровська – 24 Канал) могло б стати катастрофічним для загальної комунікаційної лінії України в цьому регіоні.

Значення Покровська як ключового залізничного та дорожнього вузла для постачання інших частин українських сил у цьому секторі є критично важливим. Отже, Покровськ потрібно втримати. Це було б ключовим.

Багато хто 6 місяців тому говорив, що падіння Авдіївки має оперативне значення. Цього не сталося. Але Авдіївка була важливою через те, що вона вела до Покровська, який своєю чергою, має велике значення. Отже, падіння Покровська справді матиме оперативне значення на відміну від падіння Авдіївки шість місяців тому, яке я не вважаю таким значним.

Що відбувається біля Покровська: дивіться на карті

Агентство Reuters повідомило, що Білий дім рухається до ухвалення рішення про постачання Україні далекобійних крилатих ракет JASSM, які можна використовувати з винищувачами F-16. Існує 2 види цих ракет: дальністю на 370 та 800 кілометрів. Який тип ракет був би кориснішим для української армії зараз? І, чи, на вашу думку, передача цих ракет може переламати хід війни?

JASSM – це ракета великої дальності з повітря по поверхні, і є два варіанти. Я підозрюю, що Україні, ймовірно, нададуть більше ракет з дальністю 370 кілометрів, оскільки їхній запас більший.

Як і у випадку з усім іншим, ми повинні звернути увагу на своєчасність. Рішення, ймовірно, буде ухвалене восени, а постачання відповідно відбудеться ще через кілька місяців. Отже, наразі це не вплине на те, що відбувається на Курщині чи на Донеччині.

З української перспективи, звісно, краще було б отримати ракети з більшою дальністю. Можливість завдавати ударів у глибокий тил вимагає певної дальності ракет. Проте Україна дуже успішно використовує власні ракети та дрони. Це підтверджується атаками біля Москви на початку вересня, тим, що ви зараз модифікуєте дрони з великою дальністю, щоб доповнити "Нептун", і вже фактично знищили російський флот у Чорному морі завдяки морським дронам.

Звісно, Україна успішно самотужки веде далекобійну боротьбу. Найкращим прикладом за останні тижні є удар по нафтобазі Росії у Пролетарську Ростовської області. З 76 нафтових цистерн цілими залишилися лише 8. Це, ймовірно, призвело до збитків на пів мільярда доларів у вигляді доходів від нафти. Та все ж було б чудово, якби союзники надали ракети JASSM і дозволили бити по Росії ракетами ATACMS.

Важливо забезпечити подальшу успішну глибоку боротьбу України та захищати українські активи, що, на мою думку, вже відбувається. Оскільки Росія водночас веде власну глибоку боротьбу. А також забезпечити наявність ресурсів сил та засобів для ближніх боїв. Це все потрібно синхронізувати у часі та просторі для досягнення успіху.

4 вересня Росія масовано обстріляла Україну, зокрема Львів, де внаслідок атаки загинуло семеро людей. Серед них і троє дітей. Росіяни знищили цивільну інфраструктуру у Львові, використавши кілька гіперзвукових ракет "Кинджал". Яка ваша оцінка цих незаконних ударів?

Звісно, удари мають бути легітимними та пропорційними, а будь-які атаки на цивільне населення є неприпустимими. Це ще раз показує або елементи некоректного наведення, або навмисне знищення цивільних, що розкриває суть російського режиму. Росіяни продовжать це робити.

Я б додав, що "Кинджал" не є гіперзвукова ракета, тут є певний піар.

"Кинджал" – це справді не зовсім гіперзвукова ракета. Річ у тім, що "Кинджал" не є принципово новою розробкою, а перероблений під ракету авіаційного базування балістичний снаряд Р-500 "Іскандер".

Хоч балістичні ракети справді можуть розвинути гіперзвукову швидкість на деяких ділянках своєї траєкторії, однак це не робить їх гіперзвуковими ракетами. Вони не можуть маневрувати та й узагалі не відповідають міжнародним стандартам для цього типу зброї. Детальніше про ракети "Кинджал" та справу про "гіперзвук" ви можете прочитати у нашому матеріалі.

Росіяни розглядатимуть це через призму вимірювання ефективності: як їхні ракети проходять, які найефективніші маршрути атаки.

Отже, якщо перевернути на цей бік монети, потрібно запитати, які засоби протиповітряної оборони потрібно додати до вже наявних в Україні. А також як найкраще їх можна закупити та розгорнути, щоб зупинити маршрути та вплив ракет, які запускають росіяни.

Зараз успіхи України у боротьбі з дронами є дуже високими. Під час найбільшої атаки росіян 26 серпня, значну частину дронів та крилатих ракет знищила українська ППО, але Захід завжди може доповнити це ще більшою підтримкою.

Так, Німеччина оголосила, що передасть Україні 17 систем IRIS-T. Ми повинні продовжувати це постачання як у вигляді обладнання, так і в кількості ракет. Україні необхідна артилерія, боєприпаси до неї, а також літаки, зокрема, F-16. Тож загалом вам негайно потрібно три види зброї: артилерія, літаки, протиповітряна оборона.

Чи буде достатньо для Заходу просто передати Україні додаткові системи ППО, не дозволяючи при цьому завдавати ударів вглиб Росії та знищувати аеродроми, зони запуску та аеродроми, які використовує Кремль для атак?

Я військова людина, тому моя відповідь така: звичайно ви повинні (бити вглиб Росії – 24 Канал). Але чи використовувати різні системи для ударів по аеродромах та військових позиціях – це політичні питання. Страх ескалації з боку Росії був завжди. Але ми побачили, завдяки операції на Курщині, що багато з цього було перебільшено із західного погляду.

Найкраще на цю тему нещодавно висловився лорд Джордж Робертсон – колишній міністр оборони Великої Британії та колишній генсек НАТО. Він сказав, що Путін був би змушений відступати з України лише через відсутність західної обережності.

Нам потрібна ця відсутність обережності, інакше це стане самоутриманням через страх ескалації. Ці страхи стримують нас, але насправді кожну "червону лінію" вже перетнули. З російського боку нічого суттєвого не сталося.

Завжди є страх перед ядерною ескалацією. Це також перебільшено, і показує, що використання ядерної зброї не є актуальним. Отже, насамперед політикам, які ухвалюють рішення, потрібно забути про обережність, аби дати Україні можливість перемогти. Зокрема, завдяки ударам вглиб Росії.

Російські офіційні особи заявили, що Москва скоригує свої ядерні протоколи через нинішні "загрози" з боку Заходу. Чи вважаєте ви це ще однією спробою Росії підірвати підтримку Заходу України через залякування?

Так, це грає саме на західному страху перед ескалацією. Це радше риторика. Я кілька разів говорив про те, що ескалація може відбуватися у вісім способів, через:

  • зброю;
  • цілі;
  • мішені;
  • географію;
  • домени;
  • риторику;
  • масштаб;
  • мобілізацію.

Ядерна зброя вплине як на тип зброї, так і на масштаб. Але я не бачу, що її застосування може статися зараз.

Звісно, ми звертаємо увагу на те, що називається індикаторами та попередженнями. Наразі немає ані індикаторів, ані попереджень, що Росія переходить до такої позиції, де могла б навіть розглянути можливість цього. Ми завжди маємо стежити за цим, щоб перевірити, чи змінюється ситуація, але наразі немає жодних ознак.