Спілка журналістів визначила "ворогів ЗМІ"

1. Леонід Дудко– міський голова м. Дубно Рівненської області, який відзначився послідовними діями проти місцевої преси: був ініціатором закриття міської газети "Вісник Дубенщини" і продажу двох приміщень, в яких розташовувалась газета. Нова газета міської ради "Замок" не має у співзасновниках журналістського колективу і не має власного приміщення. Тепер чиновник виступає за ліквідацію місцевого радіо. За критику його діяльності, висловлену у місцевій газеті "Дзеркало плюс", подав позов, який судом не був задоволений.

2. Сергій Івченко – суддя Господарського суду Чернігівської області, який прийняв рішення про банкрутство та ліквідацію первинної організації журналістів редакції газети ”Деснянська правда” за заявою начальника ДПІ м. Чернігова Федора Уляненка через податкову заборгованість у сумі 780 грн. Рішення було прийнято без виклику представників первинної організації та пов`язується журналістами з боротьбою між засновниками за вплив на обласну газету.

3. Ірина Кремінь - директор ТОВ ”СВ-Пошта”, яка, очолюючи єдине підприємство, що отримало дозвіл Дніпропетровської міської ради на встановлення кіосків в центральній частині міста та до засновників якого входять депутати міської ради, відмовляє дніпропетровським газетам "Лица", "Событие", "Днепропетровское время", "Левый берег", "Правый берег", "Днепровская правда" та "Газета по-днепровски" у продажу в кіосках "СВ-пошта".

4. Любов Майборода – депутат Черкаської обласної ради, яка була ініціатором чисельних перевірок контролюючими органами Черкаської обласної державної телерадіокомпанії. Жодна з перевірок не виявила ознак порушень законодавства, але вони створили гнітючу та напружену атмосферу в колективі, що негативно позначалося на творчому процесі.

5. Едуард Матвійчук – голова Одеської обласної державної адміністрації, який розпочав свою діяльність з розпорядження про вихід ОДА із співзасновників газети "Чорноморські новини". Всупереч українському законодавству, він зробив це без укладання угоди між співзасновниками – адміністрацією і трудовим колективом видання.

6. Ярослав Москаленко– перебуваючи на посаді голови Вишгородської районної ради, не міг змиритися з редакційною незалежністю районної газети "Слово" та став ініціатором припинення співзасновництва редакції трудовим колективом (без згоди самого колективу) та заміни редактора на більш лояльного до себе.

7. Артем Привалов - суддя Господарського суду Київської області, який, незважаючи на Закон України ”Про мораторій на відчуження від редакцій державних та комунальних засобів масової інформації приміщень та майна” та Постанову Верховної Ради України ”Про запровадження мораторію на виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури, у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств з розповсюдження книг та преси”, прийняв рішення про виселення редакції газети ”Макарівські вісті” з приміщення, в якому вона постійно знаходилась з 1972 року. Останнім часом приміщення було на балансі редакції.

8. Анатолій Присяжнюк – перебуваючи на посаді заступника голови Служби безпеки України, надіслав до Національної ради з питань телебачення і радіомовлення листи, в яких витребував завірені матеріали щодо проведеного Нацрадою конкурсу на мовлення та копії особових справ членів Нацради, їх функціональні обов’язки, накази про призначення на посаду та звільнення, довідки про прийняття присяги державного службовця тощо. Вперше українська спецслужба здійснює відвертий тиск на членів незалежного органу, яким, за Конституцією, є Національна рада з питань телебачення і радіомовлення.

9. Катерина Тимошенко - суддя Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим, яка винесла рішення за позовом до редакції часопису ”Педагогіка толерантності” з порушенням правил підсудності. За загальним правилом, такі позови мають розглядатися за місцем знаходження відповідача, незважаючи на те, що один відповідач – часопис - знаходиться у м. Києві, а інший - джерело інформації - у м. Ялті, суддя прийняла до розгляду справу у м. Сімферополі. Саме таке порушення є типовим під час прийняття рішень судами по так званих рейдерських схемах.

10. Олександр Ткаченко – народний депутат України, який неприпустимо повівся зі знімальною групою каналу СТБ. Як зазначається в рішенні Комісії з журналістської етики, “вчинок народного депутата не можна виправдати поведінкою інших людей. Він свідчить про відсутність самоповаги, поваги до інших громадян та, безсумнівно, компрометує як самого народного депутата, так і Верховну Ради України”. Відповідно до рішення Комітету з питань свободи слова та інформації, народний депутат О.Ткаченко (фракція КПУ) має публічно вибачитися за свою поведінку по відношенню до знімальної групи СТБ. Але поведінка депутата так і залишилася безкарною. Після цього показового випадку вже чиновник Київської міської адміністрації дозволив собі таку ж хамську поведінку по відношенню до журналістів, жбурнувши мікрофон в смітник.