Не лише F-16: які літаки можуть ефективно перехоплювати реактивні "Шахеди"
Реактивні "Шахеди" значно ускладнюють роботу авіації, яку можна використовувати для перехоплення звичайних безпілотників. Якщо ціль розганяється до 600 – 700 кілометрів на годину, повільнішому літаку вже набагато складніше наздогнати її та вийти на атаку.
Військовий оглядач Давид Шарп в ексклюзивному інтерв'ю для 24 Каналу проаналізував можливості A-29 Super Tucano та інших літаків у боротьбі з новими загрозами. За такої швидкості дронів вирішальним стає не лише тип перехоплювача, а й те, як швидко ціль виявлять і наведуть на неї авіацію.
Реактивні дрони потребують швидших перехоплювачів
Super Tucano може бути корисним проти повільніших безпілотників, однак реактивні цілі висувають до авіації інші вимоги. Якщо дрон летить значно швидше за звичайний "Шахед", літаку потрібен достатній запас швидкості, щоб встигнути вийти на перехоплення.
Якщо боєприпас може летіти вже не зі швидкістю 400 – 500 кілометрів на годину, а 600 – 700, повільнішому літаку буде дуже складно з ним зустрітися. Відповідно, його ефективність різко падає,
– пояснив Шарп.
Для таких завдань необов'язково щоразу залучати дорогі винищувачі F-16 чи Mirage. Значний потенціал мають навчально-бойові літаки, зокрема реактивні, а в окремих випадках і швидкісні поршневі машини, однак вони мають бути достатньо універсальними.
Дуже бажано, щоб цей засіб був універсальним. Ми бачили, що електричні дрони-перехоплювачі були непоганою нішевою відповіддю проти звичайних "Шахедів", але проти реактивних їхня ефективність різко знизилася і наблизилася до нуля,
– зазначив військовий оглядач.
Схожа проблема виникає і з повільною авіацією: витрачати значні кошти на літак, який добре працює проти одного типу дронів, але майже не здатний наздогнати реактивний, не завжди виправдано. Серед можливих варіантів Шарп назвав реактивні навчально-бойові машини, які можна адаптувати для перехоплення таких цілей.
Дрон потрібно побачити ще до підльоту до цілі
Самого швидкого літака недостатньо, якщо він не отримує точних даних про рух безпілотника. Перехоплення значною мірою залежить від наземних систем виявлення та цілевказівки, які мають якомога раніше знайти дрон і надалі постійно його супроводжувати.
Найважливіше у боротьбі з дронами, зокрема реактивними, – виявити їх на максимально ранньому етапі, в ідеалі ще до перетину кордону. А далі завдяки мережі радарів і сенсорів не відпускати ціль ні на секунду,
– наголосив Шарп.
Постійний супровід дозволяє точніше визначати, який засіб краще застосувати в конкретний момент: наземний комплекс чи авіацію. Для повітряного перехоплення можуть використовуватися і літаки на кшталт Super Tucano, і реактивні навчально-бойові машини, якщо їх відповідно адаптувати.
Уражати дрони та крилаті ракети можна навіть авіаційною гарматою, однак тоді літаку доводиться небезпечно близько підходити до цілі. Значно практичнішим варіантом були б відносно недорогі ракети класу "повітря – повітря", які дозволяють працювати з більшої відстані.
В ідеалі тут потрібні ефективні й недорогі ракети "повітря – повітря", які дозволяють уражати такі засоби з достатньої відстані, а потім переключатися на наступну ціль. І все це з мінімальним ризиком,
– пояснив військовий оглядач.
Авіаційна складова може відігравати суттєву роль у боротьбі як зі звичайними, так і з реактивними безпілотниками. Українське командування розглядає різні варіанти, а серед потрібних рішень Шарп назвав спеціально підібрані літаки, які могли б перехоплювати обидва типи дронів найбільш оптимальним і відносно недорогим способом.
Шарп пояснив можливості Super Tucano: дивіться відео