Компанія Ursa Major вже розробила та провела вогневі випробування двох рідинних двигунів для легких ракет, а також налагодила їхнє масове виробництво. Це двигун Hadley тягою 2,2 тс і двигун Ripley тягою 22,7 тс.
Не пропустіть Важчі та потужніші Ілон Маск розкрив подробиці про нові супутники Starlink
Компанія виробила та випробувала понад 50 ракетних двигунів та поставить клієнтам до кінця року 24 з них. Наприклад, клієнтом компанії є стартап Phantom Space, який створює легку ракету. Для подібних компаній, яким ніколи займатися розробкою власних двигунів, Ursa Major стане надійним постачальником.
Заміна російських двигунів
Новим двигуном для важких ракет, які зможуть замінити російські двигуни РД-180/181, став рідинний ракетний двигун Arroway з тягою 90 тс. Він поступається по тязі російським двигунам, відповідно, в чотири і два рази, але вигідно відрізняється роботою на метані замість гасу, що робить його чистішим при експлуатації та кращим для повторного використання.
Двигун Arroway / Фото Ursa Major
Вогневі випробування двигуна Arroway намічені на 2023 рік. Комерційне постачання двигунів розпочнеться у 2025 році, а замовити їх можна вже.
Російські двигуни в США
Двигуни РД-180 для ракет Atlas-5 вже поставлені у США минулого року у повному обсязі, передбаченому контрактами. Одержувач двигунів – компанія United Launch Alliance (ULA) оголосила про завершення 20-річного контракту з російським виробником "Енергомаш" ще в серпні минулого року.
Із закуплених у Росії двигунів РД-180 використано 92 штуки. На середину 2021 року у запасі залишалося 30 двигунів. Цього має вистачити на більш ніж 20 місій із запасом, оскільки один РД-180 використовується як маршовий двигун першого ступеня РН Atlas-5.
Читайте на сайті Вчені з США створили дифракційне сонячне вітрило – воно допоможе космічним кораблям маневрувати
Проблема в тому, що двигуни потребуватимуть обслуговування, а російські фахівці цим займатися більше не будуть, а використовувати РД-180 без фахівців із досвідом – це підвищений ризик для кожного запуску. Однак для США це не велика втрата, оскільки до моменту закінчення усіх місій на російських двигунах вже повинні бути готові замінники від кількох компаній.