Зразки астероїда Бенну показують, що він походить зі "стародавнього океанічного світу"

Деталі

Вчені Університету Арізони отримали для аналізу 200 міліграмів зразка астероїда Бенну. У них в руках опинилися понад 1000 частинок, які перевищують пів міліметра, 28 частинок, які перевищують сантиметр, та одну найбільшу частинку розміром 3,5 сантиметра. Інші порції розібрали науковці по всьому світу для власного аналізу. Очікується, що вже з березня їхні звіти почнуть один за одним виходити в світ.

Дивіться також На це пішло три місяці: NASA нарешті відкрило контейнер зі зразками з астероїда Бенну

Ще до того, як вдалося відкрити капсулу, вчені зібрали трохи зразків, оскільки знайшли їх навіть поза камерою для зберігання – їх описують як наліт дрібнозернистого пилу, який залишився внаслідок маневру відбору проб. Апарат на одну мить "застрибнув" на астероїд, схопив роботизованою рукою матеріал, сховав його в ємність для транспортування, і вже за мить відлетів геть. Навіть ця секунда, судячи з усього, здійняла на поверхні невелику бурю, засипавши пилом поверхню механізму відбору проб. У цих зразках ще на самому початку знайшли вуглець і воду – будівельні блоки життя на Землі.

Головний дослідник проєкту OSIRIS-REx Данте Лауретта з Університету Арізони каже, що один з перших висновків полягає в тому, що матеріал астероїда виглядає "ізотопно відмінним від усього іншого в нашій колекції метеоритів".

Існує ціле царство матеріалу, до якого ми ніколи не отримаємо доступу, якщо будемо покладатися лише на метеорити– додає вчений.

Більшість метеоритів, які витримують своє вогняне падіння крізь атмосферу Землі, фактично є лише уламками астероїдів, котрі спалили всю свою оболонку. Тож подібні місії є для нас особливо цінними. Зразки OSIRIS-REx мають фосфатну кірку, яку ніколи раніше не бачили в метеоритах. За його словами, такі високі концентрації фосфатів були виявлені в позаземних океанічних світах за допомогою дистанційних спостережень.

Наприклад, супутник Сатурна Енцелад містить фосфати, які є ключовим будівельним матеріалом для життя. Причому там їх набагато більше, ніж в океанах Землі.