Однак нові історичні дані свідчать, що він насправді грабував могили, викрадаючи частини людських тіл і відправляючи їх до європейських університетів, а також убивав тасманійських тигрів (талацинів), які вже тоді знаходилися на межі вимирання. Олпорт, як виявилось, був "непідготовленим юристом, який торгував викраденими останками аборигенів разом зі шкурами тасманійських тигрів заради наукового престижу".
Дивіться також Біля школи в Шотландії 32 роки знаходили давньоєгипетські артефакти: як вони туди потрапили
Вовк в овечій шкурі
Мортон Олпорт народився в Англії у XIX столітті, але довгий час жив у столиці Тасманії Хобарті. Його діяльність, яка включала в себе осквернення трупа аборигена з метою збору доказів для псевдонаукових теорій про переваги білої раси, збіглася з геноцидом проти місцевих корінних жителів острова і винищенням тасманійських тигрів, які остаточно вимерли в 1936 році.
Портрет Мортона Олпорта, зроблений у 1854 році / Фото Бібліотека Олпорта та Музей образотворчих мистецтв, Державна бібліотека Тасманії.
Дослідження, засноване на архівних листах Олпорта, віднайдених у Державній бібліотеці Тасманії, було опубліковане 29 листопада в журналі Archives of Natural History.
Тепер ми бачимо, що Олпорт надіслав до Європи більше зразків тилацинів, ніж будь-хто інший. Він також з гордістю називає себе єдиною людиною, яка надсилала скелети тасманійських аборигенів до європейських інституцій. Фактично кожен скелет тасманійця, який потрапив до Європи, був відправлений Олпортом,
– каже Джек Ешбі, асистент директора Університетського музею зоології Кембриджського університету.
Коли британські колоністи заснували перші європейські поселення на Тасманії (нині штат в Австралії) у 1803 році, корінне аборигенне населення острова налічувало від 5 000 до 10 000 осіб. Проте до 1876 року, після кількох послідовних кампаній насильства, вбивств і примусового переселення за прямої підтримки тодішньої британської держави через систему винагород, вижили лише викрадені колонізаторами жінки, багато з яких зазнали катувань, примусу до примусової праці і зґвалтувань.
Систематичне вбивство корінного населення Тасманії, яке сучасні вчені називають геноцидом, збіглося з полюванням на тилацинів, що мешкали на острові. Характерний смугастий сумчастий ссавець, який колись мешкав по всій Австралії, а згодом став ендеміком лише Тасманії, був винищений британськими поселенцями, які вбачали в ньому загрозу для своїх овечих ферм.
В міру того, як чисельність корінних народів і тилацинів зменшувалася по всій Тасманії, попит на "зразки" обох стрімко зростав. Досліджуючи кореспонденцію Олпорта, Джек Ешбі з'ясував, що загалом Олпорт відправив до Європи п'ять скелетів тасманійських аборигенів і 20 шкурок тилацинів. Опинившись там, зразки вивчали натуралісти, які прагнули зробити псевдонаукові висновки про еволюційну "неповноцінність" як тилацинів, так і аборигенів.
Тилацинів розглядали як шкідників у власному середовищі, а також описували так само, як і аборигенів – "примітивними", "тупими" та еволюційно погано пристосованими. І тих, і інших фактично звинувачували в тому, що з ними відбувалося, — в геноциді та вимиранні, що звільняло колоністів від того, що вони їх розстрілювали або збирали й вивозили з островів,
– коментує вчений.
Найганебніший випадок пограбування могили Олпортом стався, коли в 1869 році помер Вільям Ланне, якого помилково вважали останнім корінним тасманійцем чоловічої статі. Ланне був бажаним "екземпляром", і Олпорт вступив у запеклу боротьбу з іншим колоністом (лікарем Вільямом Кроутером, який згодом став прем'єр-міністром Тасманії), щоб отримати останки Ланне.
Результатом став кричущий злочин: Кроутер і його син пробралися до лікарняного моргу, відрізали голову Ланне й замінили на череп мертвого білого чоловіка. Прибувши пізніше на закривавлене місце, Олпорт наказав відрізати ноги та руки Ланне, щоб Кроутер не зміг отримати повний скелет. Те, що залишилося від трупа, було поховано того ж дня, але пізніше тіло викопали й викрали. Пізніше в одному зі своїх приватних листів Олпорт зізнається, що тіло було в його володінні.
Череп Ланне так ніколи й не був офіційно ідентифікований. Імовірно, його до Британії привіз син Кроутера. Майже всі ідентифіковані останки аборигенів, які Олпорт відправив до музейних колекцій, були репатрійовані та поховані, за винятком скелета, взятого з могили на острові Фліндерс, який досі зберігається в Королівському бельгійському інституті природничих наук (RBINS).
За словами Ешбі, його дослідження не лише висвітлює жахи колоніалізму, але й показує, що музейні зоологічні колекції так само важливі для соціальної історії, як і для наукових даних.
"Розуміння того, чому і як були зібрані тварини, включаючи основні політичні та соціальні мотивації, є ключовим для розуміння та подолання деяких соціальних нерівностей, які існують сьогодні", – сказала Ребекка Кілнер, директорка Музею зоології Кембриджського університету.