Тема тижня: в Україні фактично відсутня опозиція

Про це, мовляв, свідчать події останніх двох тижнів, коли опоненти влади безрезультативно блокували трибуну Верховної Ради, а усі їхні звинувачення були мов кола на воді - малопомітні.

"Ніхто з керівництва Верховної Ради нас не запросив і навіть не з`ясував, з яких причин блокує наша фракція трибуну", - каже народний депутат, БЮТ Андрій Кожем’якін.

"Нажаль, опозиція не готова діяти в правовий спосіб, а лише наполягати. От ультимативна форма, нажаль, призвела до блокування", - каже народний депутат, Партія регіонів Юрій Мірошниченко.

Опозиція перетворилася на старенький облізлий фасад, за яким може відбуватися як ситуативна, вигідна опозиціонеру, співпраця з владою, так і замовчування фактів порушення закону, - кажуть політологи. В свою чергу, опозиціонери виправдовуються: консолідація протестних сил в Раді відсутня, а крім того, в опозиції є бізнесмени, які об’єктивно співпрацюють з властями. Сьогодні бути директором заводу і не співпрацювати з владою - значить віддати завод, - зазначив в одному з інтерв`ю нардеп Микола Томенко. Крім того, - скаржаться опозиціонери, до них сьогодні не те, що не дослухаються, їх просто обдурюють колеги-депутати.

"Вас же ж немає присутніх тоді, коли нас дурять на погоджувальній раді: все буде нормально, а приходиш - ну що, ну так сталося. Блокувати? Блокуйте. Ви хочете комісію? Вона буде в середу. Її немає. Що робити опозиції?" – каже народний депутат, БЮТ Андрій Шкіль.

"Мій голос, що я голосую, що я не голосую, що я взагалі можу не голосувати, він абсолютно нічого не значить", - каже народний депутат, НУ-НС Геннадій Москаль.

Європейська практика - чим сильнішою є опозиція, тим сильнішою є держава - не для нас. В Україні всі з одного тіста - й влада, й опозиція і у цьому головна проблема, - вважають деякі аналітики. Сьогодні заяви опозиціонерів ніби маракаси в провладному оркестрі: можна обійтися й без них, але з ними звучання більш насичене - для європейського вуха, зокрема.

"Очевидно, що нинішній стан української опозиції є закономірним багато в чому, тому що всі ті люди, які сьогодні представляють опозицію, вони представляли вчора, позавчора діючу владу. Громадянам не стільки не подобаються самі опозиціонери, скільки ті ідеї, які вони висувають. Влада має свій, можливо, поганий, але вона має якийсь план, про який вона говорить. Опозиція тільки говорить частіше, що це погано, натомість, вона не пропонує, не каже: у нас є інший план", - каже політолог Тарас Березовець.

Втім, розгублений стан опозиції - розкіш не тривка, переконані експерти, адже тенденція, яку продемонстрували вибори до місцевих рад промовиста: люди не надто довіряють опозиції, адже вона не пропонує альтернативи діям влади. Натомість, сучасний виборець потребує ідеологічної опозиції, яка має чітке бачення того, що саме і, головне, як потрібно робити. І це, зрештою, розуміють й деякі опозиціонери.

"Треба визнати реально, що в стінах Верховної Ради для опозиції провести законопроект є дуже складно. Адже правляча коаліція ні в якій мірі не зважає на ті пропозиції, які дають представники опозиції. Тому ключовим і головним завданням є звертатись до суспільства і переконувати суспільство", - каже народний депутат, НУ-НС Андрій Парубій.

Головна відмінність опозиції в тому, що вона захищає права і свободи громадян, - кажуть політологи. Крім того, потрібна інтелектуальна й моральна перевага опозиції над владою, чого в українських реаліях не спостерігається.

"Вони всі б'ються за владу, але ніхто не б'ється за громадянина, ось в чому проблема опозиції. Друга, напевно, проблема опозиції в тому, що опозиція повинна бути апріорі розумніше за владу, інтелектуальніше за владу, оскільки у них є більше часу, хоч би читати книги. Не ділити фінансові потоки, не сидіти на трубах, а читати книги, і ось це читання книг рано чи пізно виявляється у вищій ерудиції, у вищій політичній культурі. І третє, опозиція повинна бути моральнішою за владу", - каже політоло Дмитро Видрін.

Вінстон Черчіль казав, що держава може дозволити собі слабку владу, але не слабку опозицію. В Україні і влада, і опозиція, займається своєю роботою, не заважаючи одна одній. "Регіони" бетонують вертикаль влади, а БЮТ проводить ритуальні очисні сеанси з вигнання ренегатів. І складається враження, - кажуть аналітики, що ці шляхи взагалі не перетинаються.