"Трамп поводиться як агент Краснов": Жирнов про можливі зв'язки з КДБ, поступки Путіну та Starlink

Дональд Трамп продовжує виправдовувати Володимира Путіна, навіть коли Росія завдає нових ударів по Україні. Його рішення на користь Москви викликають дедалі гострішу критику навіть серед республіканців, а давня історія про можливі зв'язки американського президента з КДБ знову привертає увагу.

Adv

Звідки взявся "агент Краснов"

Путін продовжує атакувати Україну навіть після переговорів зі Стівом Віткоффом, а Трамп виправдовує російського диктатора. Ви припускали, що він може бути агентом Красновим. На чому ґрунтується ця версія?

Загалом він поводиться як агент Краснов. Навколо цієї історії вже давно точиться полеміка, і першу главу своєї останньої книжки я присвятив саме їй.

Я розбирався, чи могли співробітники КДБ завербувати Трампа в 1987 році, коли він приїжджав до Радянського Союзу на початку перебудови. Але одразу скажу: його особистої агентурної справи я не бачив і не читав, тому стверджувати, що вербування справді відбулося, не можу.

Натомість ми можемо проаналізувати свідчення людей, які розповідали про можливу роботу радянських спецслужб із Трампом.

Насамперед ідеться про колишнього керівника органів безпеки Казахстану Мусаєва. У 2025 році він заявив, що бачив справу оперативної розробки американського бізнесмена за 1987 рік, і назвав його нібито агентурний псевдонім Краснов.

Ця заява викликала великий міжнародний резонанс. На самого Мусаєва обрушилася хвиля критики: почали говорити про його минуле, проблеми із законом у Казахстані та сумніватися, що він узагалі міг мати доступ до таких документів.

Я зібрав ці матеріали й проаналізував його розповідь. Мене цікавило, наскільки вона відповідає структурі КДБ та методам роботи радянської контррозвідки.

Мусаєв стверджував, що працював у шостому управлінні, яке займалося економічною контррозвідкою. Саме цей підрозділ міг зацікавитися великим американським бізнесменом, який приїхав до СРСР обговорювати економічні можливості.

Поїздка до СРСР у 1987 році

Як КДБ міг працювати з Трампом і чи справді до його можливого вербування мав стосунок Путін?

У шостому управлінні існували восьмий і тринадцятий відділи. Восьмий займався великим іноземним бізнесом, представники якого приїжджали до Радянського Союзу. Тринадцятий працював зі спільними підприємствами, які саме почали створюватися за Горбачова.

Трамп був відомим американським бізнесменом, тому я переконаний, що його візит мав привернути увагу обох відділів. Відповідно до своїх завдань вони повинні були організувати оперативні заходи.

Спочатку збирали інформацію про людину: її бізнес, контакти, звички, слабкі місця. Могли залучати агентуру, організовувати знайомства, шукати компромат, зокрема через інтимні зв'язки. Усе це документували, а потім могли спробувати встановити агентурні відносини.

Я не знаю, які саме заходи застосовували до Трампа і чи вдалося комусь його завербувати. Але сама оперативна розробка великого іноземного бізнесмена цілком відповідала практиці радянських спецслужб.

Трамп приїжджав із дружиною. Вони відвідали Москву й Ленінград, де місцеві органи КДБ також могли за ним спостерігати.

А от розповіді про те, що Трампа особисто завербував Володимир Путін, я вважаю вигадками.

Путіна тоді не було в Ленінграді. У 1987 році він перебував у Дрездені, у Німецькій Демократичній Республіці, де працював у місцевому підрозділі представництва КДБ. До того ж за службовим становищем він був надто дрібною фігурою для роботи з американським бізнесменом такого рівня.

Найцікавіші події почалися після повернення Трампа до США.

До поїздки він переважно займався бізнесом. Звичайно, це вже була відома медійна людина, але активної політичної діяльності він практично не вів.

А потім Трамп за власні гроші купив рекламні площі у великих американських газетах і опублікував своєрідний маніфест про те, якою має бути зовнішня політика США.

Він також з'явився на популярних телевізійних шоу Опри Вінфрі та Ларрі Кінга. Його почали запитувати про президентські амбіції, хоча раніше така тема не була головною в його публічному житті.

Трамп відповідав ухильно, говорив, що має достатньо інших справ. Проте саме тоді почав активно висловлюватися про міжнародні відносини.

Особливу увагу я звернув на його погляди щодо НАТО, Західної Європи та Китаю. Багато тез, які він просував уже під час президентської кампанії 2016 року, з'явилися ще після поїздки до СРСР.

Тобто людина до липня 1987 року майже не займалася політикою, їде до Радянського Союзу, повертається і раптом починає виступати з масштабними політичними заявами.

У мене склалося враження, ніби в Москві йому могли пояснити, які ідеї потрібно просувати та в якому напрямку рухатися. Можливо, він отримав певні рекомендації чи завдання. Саме така послідовність подій змусила мене докладніше досліджувати цю історію.

Епштейн і можливий компромат

Ви пов'язуєте цю версію також з історією Джеффрі Епштейна. Які обставини привернули вашу увагу?

Трамп і Епштейн були знайомі ще з 1980-х років. Вони тривалий час підтримували контакти, але приблизно в середині 2000-х їхні відносини погіршилися.

В оточенні Епштейна були люди, чиї зв'язки могли становити інтерес для дослідників радянських спецслужб. Зокрема, йдеться про доньку відомого британського видавця, який друкував виступи Брежнєва, Живкова та інших керівників комуністичних партій.

Про самого видавця говорили як про людину, пов'язану з КДБ. Його загибель також викликала багато запитань, адже він зник із яхти за незвичайних обставин.

Згодом Епштейн зіткнувся зі звинуваченнями в сексуальних злочинах. Він був засуджений, а контакти з ним стали репутаційно небезпечними для людей із його оточення.

Трамп поступово дистанціювався від Епштейна. Між ними також виник конфлікт через нерухомість у Флориді, яку, за поширеними повідомленнями, хотіли придбати обидва.

А вже у 2016 – 2017 роках з'явилися чутки, що Епштейн нібито намагався продати Росії компрометувальні матеріали на Трампа.

У цих історіях згадували можливі контакти з представником Росії при ООН Віталієм Чуркіним. Той згодом раптово помер у Нью-Йорку.

Також повідомляли про спроби Епштейна встановити контакти через колишнього прем'єр-міністра Норвегії. За цією версією, він хотів організувати зустріч із Сергієм Лавровим, щоб обговорити передавання матеріалів, які могли зацікавити Кремль.

Я збирав ці повідомлення разом з іншими обставинами біографії Трампа. Самого архіву, про який ішлося, я не бачив, але ця історія привернула мою увагу до можливих каналів отримання компромату.

В Україні тему можливого вербування Трампа досліджував також генерал-лейтенант СБУ у відставці Омельченко. Він розбирав методи, якими радянські спецслужби могли працювати з американським бізнесменом.

Проте найважливіше для мене зараз навіть не те, що могло відбутися в 1987 році. Значно цікавіше, чому нинішні рішення Трампа виглядають настільки невигідними для нього самого.

Дизельна угода перед виборами

Чому ви називаєте нинішню політику Трампа щодо Росії політично самогубною?

Тому що він робить кроки, які можуть дуже дорого коштувати йому та Республіканській партії напередодні виборів до Конгресу.

У США значна частина громадян позитивно ставиться до України й негативно сприймає Росію. Це не означає, що всі підтримують необмежену військову допомогу, але прихильність Трампа до Путіна викликає в американському суспільстві дедалі більше запитань.

Особливо показова дизельна угода. На мій погляд, російське пальне не матиме вирішального значення для американського ринку, але політичний ефект такого рішення величезний.

Фактично напередодні виборів Трамп погоджується пом'якшити обмеження щодо російських енергоносіїв. Він демонструє готовність відновлювати економічні відносини з державою, яка продовжує війну проти України.

Причому США мають інші можливості забезпечення пальним.

Поруч розташована Канада, великий виробник нафти та нафтопродуктів, давній торговельний партнер Америки. Самі Сполучені Штати також є одним із найбільших виробників та експортерів енергоносіїв.

Якби головною метою було збільшення доступності пального для американців, можна було б обговорювати закупівлі в Канаді або перенаправлення частини власної продукції на внутрішній ринок.

Але Трамп обирає домовленість саме з Путіним. І робить це тоді, коли його партії потрібно зберігати підтримку виборців.

У мене виникає враження, ніби йому надійшла вказівка з Москви. Інакше я не можу пояснити, чому він настільки наполегливо шукає можливості для економічних поступок Росії, попри очевидні політичні ризики.

Я навіть припускаю, що Кремль уже не надто розраховує на подальше посилення Трампа. У Москві можуть вважати, що після виборів 3 листопада його можливості скоротяться, тому зараз намагаються отримати від нього максимум.

Йдеться про послаблення санкцій, вигідні економічні рішення та затримку нових обмежень, зокрема пов'язаних із законодавчими ініціативами Ліндсі Грема.

Трамп водночас шукає способи підвищити власну популярність. Наприклад, раніше він говорив про можливість виплатити дорослим американцям по п'ять тисяч доларів після виборів, пов'язуючи це з перемогою своєї партії.

Це цікава політична схема. Він не говорить виборцю прямо: проголосуй за мене, і я дам тобі гроші. Але обіцяє майбутні виплати в разі успіху республіканців.

Я й раніше припускав, що перед голосуванням він намагатиметься продемонструвати якийсь яскравий результат: знизити ціни на бензин, пообіцяти виплати або повернути додому американського громадянина після переговорів із Москвою.

Віткофф, Путін та Іран

Що показали останні переговори Стіва Віткоффа з Путіним і чому вони викликали нову хвилю критики в США?

Віткофф спочатку побував у Норвегії, де перебував Володимир Зеленський і де європейські представники підтримували українську позицію. Після цього він вирушив до Росії та зустрівся з Путіним.

І ми знову побачили надзвичайно прихильне ставлення американського переговорника до російського диктатора. Віткофф навіть назвав Путіна гуманістом.

Мене це вражає. Російська армія продовжує атакувати українські міста, а представник президента США говорить про гуманізм людини, яка керує цією війною.

Паралельно відбулося звільнення американського громадянина Хаббарда, якого тривалий час утримували в Росії. Віткофф повернувся з ним до Сполучених Штатів, а адміністрація Трампа представила це як великий дипломатичний успіх.

Але нам говорять, що Путін нібито нічого не отримав натомість. Приблизно в той самий час з'явилася домовленість щодо російського дизеля.

Для мене ці події виглядають як своєрідний обмін: Москва звільняє американця, а Вашингтон ухвалює економічно й політично важливе для Росії рішення.

Ще показовішою є позиція Трампа щодо Ірану.

Американському президенту ставлять запитання про допомогу, яку Москва може надавати Тегерану, зокрема про можливе передавання розвідувальних даних для атак на американські військові об'єкти на Близькому Сході.

А він відповідає, що Путін, на його думку, допомагає іранцям зовсім небагато.

І це відбувається тоді, коли Сергій Лавров перебуває з офіційним візитом в Ірані. Російське та іранське керівництво регулярно зустрічається, обговорює співпрацю та нові домовленості.

Путін також неодноразово проводив зустрічі з президентом Ірану Масудом Пезешкіаном. На 27 жовтня очікували новий візит іранського президента до Москви.

Тобто ми бачимо активні дипломатичні контакти, а Трамп поводиться так, ніби співпраця Москви й Тегерана не становить серйозної проблеми.

Такі рішення дедалі більше обурюють американських політиків. Демократи й незалежні давно критикують Трампа, але тепер невдоволення посилюється і серед республіканців.

Лунають дедалі різкіші оцінки його поведінки, зокрема порівняння з людиною, яка діє в інтересах Кремля. Подібну риторику я бачу вже не лише серед давніх політичних опонентів Трампа, а й у ширшому західному політичному середовищі.

Для Республіканської партії головна проблема полягає в тому, що замість передвиборчих успіхів президент створює нові суперечки. До дизельної угоди та прихильних заяв про Путіна додалася ще й історія із супутниковим зв'язком для українських безпілотників.

Проблеми Starlink і Starshield

Що сталося зі зв'язком українських дронів та хто міг ухвалити рішення, які призвели до обмежень?

Я вважаю, що в цій історії були залучені Ілон Маск, Дональд Трамп і керівник Пентагону Піт Гегсет. Зараз вони намагаються перекласти відповідальність один на одного.

Ми бачили повідомлення про серйозні перебої зі зв'язком, необхідним українським безпілотникам. На мою думку, приблизно протягом трьох днів робота відповідних систем була суттєво обмежена.

Частина технічних проблем, наскільки мені відомо, залишається й досі.

За інформацією моїх джерел, зв'язок Starlink на швидкостях понад 160 кілометрів за годину працює нестабільно. Для швидкісних українських безпілотників це може бути серйозною проблемою.

Важливо розуміти, що йдеться не про максимальну фізичну швидкість дрона. Безпілотник може летіти швидше, але на певній швидкості виникають труднощі зі стабільністю супутникового зв'язку.

Це впливає на передавання інформації та можливості керування апаратом під час виконання завдання.

Найбільше мене цікавить, хто ухвалював відповідні рішення. Адже SpaceX працює за державними контрактами, зокрема з Пентагоном, тому питання військового супутникового зв'язку не може залежати лише від особистих бажань Маска.

Я не вірю, що такі обмеження могли з'явитися без участі американського керівництва. Саме тому вважаю, що відповідальність потрібно шукати не лише в компанії SpaceX.

Ця історія викликала нові запитання в американському політичному середовищі. Особливо показово, що частина людей, які раніше захищали Трампа від звинувачень у можливому російському впливі, тепер самі починають критикувати його рішення.

Серед них є і колишні учасники розслідувань щодо втручання Росії в американські вибори 2016 року. Раніше вони заперечували частину звинувачень проти Трампа, а тепер висловлюють занепокоєння тим, що його політика може суперечити інтересам США.

Для республіканців це особливо небезпечно перед виборами. Вони змушені пояснювати своїм виборцям, чому президент робить нові поступки Росії та чому виникають проблеми з технологіями, від яких залежить оборона України.

Переговори після виборів

Чого вдалося досягти під час останніх контактів США з Росією та чи може можливий саміт Трампа, Путіна й Сі Цзіньпіна змінити ситуацію?

Якщо не враховувати звільнення Хаббарда та гучні заяви, я не бачу суттєвого просування в переговорах.

Добре принаймні те, що Сполучені Штати зберегли важливу умову: майбутні економічні проєкти з Росією можна обговорювати, але реалізовувати їх мають лише після укладення мирної угоди.

Тобто сторони можуть говорити про інвестиції, великі контракти та співпрацю. Але без завершення війни ці домовленості не повинні набувати чинності.

А Путін, наскільки я бачу, не збирається укладати мирну угоду на прийнятних для України умовах.

Він навіть запропонував повернутися до активніших переговорів не раніше 10 листопада. Це дуже показово, адже американські вибори до Конгресу відбудуться 3 листопада.

Я думаю, Кремль хоче спочатку побачити результати голосування, зрозуміти новий баланс політичних сил у Вашингтоні й лише після цього вирішувати, як продовжувати контакти з Трампом.

Паралельно обговорюють можливу тристоронню зустріч американського, російського та китайського лідерів.

Але й тут виникають серйозні суперечності. Трамп говорив про бажання обговорити насамперед скорочення ядерних озброєнь, тоді як Китай не зацікавлений обмежувати свій арсенал на нинішньому етапі.

Я наведу цифри, які використовую для порівняння. У Росії приблизно 1796 розгорнутих ядерних боєголовок, у Сполучених Штатах – близько 1770. Китайський ядерний арсенал оцінюють приблизно у 500 боєголовок.

Пекін виходить із того, що спочатку повинен наблизитися до рівня інших великих ядерних держав. Поки Китай не матиме хоча б приблизно порівнянного потенціалу, можливо на рівні тисячі боєголовок, він навряд чи погодиться на скорочення.

Тому поки незрозуміло, про які конкретні домовленості можуть говорити три лідери.

Немає ясності й щодо самого проведення зустрічі. Обговорюють міжнародні заходи, контакти в межах АТЕС та G20, можливі окремі переговори.

Але не факт, що Трамп поїде на всі заплановані заходи. Невідомо, чи погодиться Сі Цзіньпін на запропонований формат. Так само залишається відкритим питання можливої зустрічі Путіна з американським президентом у Флориді, куди його запрошували.

Усе це залежатиме і від результатів виборів у США, і від рішень самих учасників.

Поки що ми бачимо багато дипломатичної активності, але дуже мало конкретних результатів. Росія продовжує війну, а готовності Кремля змінювати свої вимоги немає.

Повна розмова: дивіться відео