Однією з причин стали особливості використання гелію, а також події напередодні Другої світової війни. Про те, чому припинилося масове використання дирижаблів, розповідає JSTOR Daily.
Як виникли дирижаблі
На початку Першої світової війни люди вже почали літати на літаках, що підіймалися в повітря завдяки водню. Зокрема, цим займався німецький граф Фердинанд фон Цеппелін.
Проте водень був дуже вибухонебезпечним. Безпечною альтернативою став гелій, який з'явився у 1917 році. Його значні запаси виявили на родовищах природного газу неподалік міста Петролія у штаті Техас, а дослідники розробили спосіб його видобутку.
Загалом майже всі відомі на той час джерела гелію розташовувалися на території США, що робило цей газ "надзвичайно цінним військовим ресурсом".
Гелієві дирижаблі не встигли взяти участь у Першій світовій війні. Однак після її завершення ВМС США почали розглядати їх для розвідки та патрулювання морів. Перший військово-морський дирижабль, наповнений гелієм, піднявся в повітря у 1921 році.
Дирижабль військово-морських сил США / Архівне фото
У США побоювалися, що інші країни зможуть використати гелій для розвитку власних дирижаблів. Тому ВМС домоглися від Конгресу заборони на експорт цього газу. Вона набула чинності у 1925 році.
Через десять років американські військові змінили позицію. Вони дійшли висновку, що продаж гелію іншим країнам міг би допомогти їхнім конструкторам удосконалювати дирижаблі, а отримані розробки могли б бути корисними і для США.
Однак тоді з'явилася інша причина не продавати гелій за кордон. Американські чиновники побоювалися, що доступ до цього ресурсу отримає Німеччина.
Йшлося не лише про військове використання дирижаблів. У Німеччині створювали великі цивільні цепеліни, які стали символом національної гордості. На думку дослідника Американського філософського товариства Мартіна Левітта, їхній успіх міг стати корисним для нацистської пропаганди.
Що стало причиною занепаду дирижаблів
Важливий поворот стався у травні 1937 року. Тоді в Нью-Джерсі вибухнув наповнений воднем дирижабль "Гінденбург". Катастрофа показала, наскільки небезпечним може бути використання водню для таких літальних апаратів, і знову привернула увагу до гелію як безпечнішої альтернативи.
Після цього Конгрес дозволив продавати гелій іноземним операторам цивільних дирижаблів, які виконували рейси до США. Проте міністр внутрішніх справ Гарольд Ікес заблокував експорт газу через побоювання, що міг бути перенаправлений на військові потреби Німеччини.
Вибух дирижабля "Гінденбург"/ Архівне фото
Зрештою Німеччина, яка переводила економіку на воєнні рейки, відмовилася від розвитку дирижаблебудування на користь виробництва військових літаків.
Водночас США під час Другої світової війни використовували понад 160 дирижаблів. Їх залучали до протичовнових операцій, виявлення мін та повітряно-морських рятувальних місій.
Після цього цивільна авіація почала стрімко розвиватися. Без потужної німецької промисловості, яка раніше підтримувала розвиток комерційних дирижаблів, інтерес до таких польотів поступово згас. Натомість дедалі швидше розвивалися звичайні авіаперевезення.