2 
У новому проєкті "Не з книжок" 24 Канал спільно зі співробітниками музеїв та біографами ділитиметься з вами маловідомими фактами про українських письменників і митців. Цього разу разом з командою Музею Михайла Коцюбинського у Вінниці ми розповімо вам про цікаві та дещо незвичайні захоплення автора, чим він займався у вільний час і що ще робив під час своїх подорожей за кордоном.
Любив музику і колекціонував комах
Михайло Коцюбинський не лише відвідав понад 50 міст за своє коротке життя. У нього також було чимало захоплень, деякі з яких можуть здатись вам де що дивними. Але почнімо з простого – музики. Як розповіли у музеї, автор "Тіней забутих предків" мав активне та напружене життя, а також дуже любив музику. Тож він не гаяв жодної нагоди долучитись до цього виду мистецтва.
Власне, його цікавили питання музичної творчості, а серед його товаришів були композитори. У Михайла Коцюбинського можна було почути різножанрову музику на його знаменитих літературних вечорах. Ба більше, частими гостями в його оселі були діячі мистецтва, зокрема композитор Микола Лисенко.
Захоплювався Михайло Коцюбинський також колекціонуванням комах, адже у нього була особлива любов до природи. Співробітники музею розповіли, що письменник збирав метеликів і жуків разом зі своїми дітьми. Робили вони це, уважно спостерігаючи за красою навколишнього світу. Домашня колекція поповнювалась також цікавими екземплярами, які автор "Intermezzo" привозив з подорожей, зокрема, Італії.
Разом з дітьми Михайло Коцюбинський збирав метеликів і жуків / Фото kuritafsheen77
Спіймав 160-кілограмову акулу
Дуже полюбилась письменникові й риболовля. Тут він не лише відпочивав, а й особливим способом єднався з природою. Його донька Ірина якось згадувала сімейні риболовлі:
"А от збираємось з татком і мамою на рибалку… Батько показував нам, як треба насаджувати на гачок наживку, як закидати волосінь. Як стежити за поплавцем, як рвучким рухом підсікати рибу. Сам він все, що робив, робив добре, уважно".
Під час подорожей вудочку він не відкладав. Ще дужче полюбив він риболовлю, коли перебував на острові Капрі. Йому тоді організували велику морську ловлю, до якої залучили місцевих рибалок. Усі вони витягли довжелезну линву, яку ще вночі закинули у море. Тоді перед письменником відкрився дивовижний підводний світ: і морські зірки, і летюча риба, і вугрі та інші істоти, яких він не бачив.
Так-так, ми пам'ятаємо за акулу. Власне, вона і стала його найбільшим трофеєм. Просто уявіть: ловля цієї чималенької рибини тривала майже шість годин, а важила вона цілих 160 кілограмів. Ось як він описував цей улов:
… таку здорову акулу, що аж страшно стало. Це звір, а не риба. Мало нас не перевернула, б'є хвостом, розкриває величезну білу пащу з трьома рядами великих зубів, в якій помістило б ся 2 людських голови, і світить, та й світить зеленим диявольським оком, страшним і звірячим.
Риболовля була одним зі способів єднання з природою / Фото freepik
Крім того, Михайло Коцюбинський полюбляв грати в "Більбоке". Мовиться про популярну на початку ХХ століття гру на спритність. Задача гравця – спіймати кульку на паличку або у чашку. Ірина Коцюбинська, донька письменника, пригадувала, що її тато з дитячим захопленням грав у "Більбоке" разом з молодим Павлом Тичиною. Автора "Тіней незабутих предків" веселила невправність свого молодого друга, але це не заважало йому отримувати неабияке задоволення від самої гри.