Про особисте життя Бернарда Меретина відомо небагато, але його спадщина говорить сама за себе, йдеться на сайті "Фотографії старого Львова".
Читайте також Мороз, сніг і 100 коней: як у Львові працював трамвай до електрики
Що треба знати про Бернарда Меретина?
У Львові архітектор з’явився в середині XVIII століття й одразу заявив про себе масштабними проєктами. Він не входив до місцевого цеху будівничих, але активно працював з львівськими майстрами. Він залишив по собі десятки знакових об’єктів не лише у Львові, але й по всій Галичині.
Його однією з перших великих робіт стала перебудова палацу Карла Ґарані, відомого сьогодні як Палац Бесядецьких на площі Галицькій.
Палац Бесядецьких у Львові / Фото з сайту "Львів – місто натхнення"
Сліди його авторства збереглися на площі Ринок. Меретин причетний до фасадів та перебудов кількох кам’яниць під номерами 8, 10, 13, 33, 40 та 43.
Окрім того, архітектор працював над сакральними спорудами, що визначали силует міста. Він керував перебудовою монастирів місіонерів, сакраменток і кармеліток взутих. Сьогодні це приміщення Національної наукової бібліотеки України імені Василя Стефаника, де від проєкту Меретина майже нічого не збереглось, внаслідок перебудов ХІХ століття.
Меретин також активно працював поза межами Львова – у Городенці та Бучачі, де реалізовував масштабні проєкти для Миколи Потоцького.
Найвідомішим творінням Бернарда Меретина став Собор Святого Юра – один із найголовніших архітектурних символів Львова. Під час будівництва храм зазнавав певної критики й навіть мав часові перерви, але все одно був завершений за його задумом та став справжнім шедевром бароко. Над оздобленням храму працював також відомий скульптор Йоган Георг Пінзель.
Собор Святого Юра у Львові / Фото з сайту "Карпатіум"
Меретин пішов з життя у 1759 році, але залишив після себе дуже багато. Він сформував архітектурну мову Львова, яка досі захоплює своєю величчю.
У 1990-х роках археологи знайшли у крипті Собору Святого Юра унікальні речі, датовані XII – XIX століттями, а також останки князя Ярослава Осмомисла, йдеться на сайті міста Львова 032. Згідно з історичними джерелами, їх таємно перевіз з Успенського собору у Крилосі доктор Ярослав Пастернак перед Другою світовою війною.
Що ще варто прочитати?
Марія Примаченко стала відомою у 1936 році після запрошення до художніх майстерень при Київському музеї українського мистецтва, а її твори отримали золоту медаль на Всесвітній виставці в Парижі.
У XIX столітті селяни вживали прості страви, такі як кваша, лемішка, кисла ячмінна каша, тетеря та соломаха.