1 
Про те, як "Мона Ліза" перетворилася на головну культурну сенсацію, пише Smithsonian Magazine.
Дивіться також Коштує як десятки елітних квартир: який рукопис став найдорожчим у світі
До 1911 року "Мона Ліза" була маловідомою
21 серпня 1911 року, у Парижі троє чоловіків поспіхом покидали Лувр. Ними були Вінченцо Перуджа та брати Ланселотті – Вінченцо і Мікеле, молоді італійські різноробочі. Напередодні вони зайшли до музею та провели ніч у тісному приміщенні неподалік Салону Карре – галереї з картинами доби Відродження.
Вранці, вдягнувшись у білі робочі халати, чоловіки увійшли до галереї, зняли зі стіни невелику картину, швидко зняли з неї скляну рамку та раму, після чого Перуджа сховав полотно під одягом. Непомітно залишивши залу, вони спустилися службовими сходами, вийшли через бічний вихід і зникли на вулицях Парижа. Так було викрадено "Мону Лізу".
"Мона Ліза" / Картина Леонардо да Вінчі
Минуло 26 годин, перш ніж хтось помітив зникнення картини. На той момент робота Леонардо да Вінчі не вважалася головною окрасою Лувру. Портрет, створений приблизно у 1507 році, здобув визнання серед мистецтвознавців лише в 1860-х роках, коли його почали називати одним із найвидатніших зразків живопису епохи Відродження. Однак за межами інтелектуальних кіл картина залишалася маловідомою і не викликала масового захоплення.
Якою була реакція на зникнення "Мони Лізи"?
Перуджа мав достатньо зв'язків у кримінальних колах, тому сподівався обміняти або продати картину. Втім, усе склалося інакше. "Мона Ліза" перетворилася на сенсацію, через що продати або приховати її виявилося майже неможливо.
Спершу паризька преса не звернула уваги на зникнення. Лише через ввечері 22 серпня Лувр офіційно повідомив про крадіжку, і новина миттєво облетіла світ. Газети виходили з гучними заголовками, у Парижі розклеювали оголошення про розшук полотна, біля поліцейського управління збиралися натовпи.
Викрадення "Мони Лізи" / Обкладинка газети "La Domenica del Corriere"
Коли через тиждень музей відкрився знову, тисячі людей, серед яких був і Франц Кафка, прийшли подивитися не на картину, а на порожнє місце, де залишилися лише чотири залізні гачки.
Згодом з'явилися сатиричні листівки, короткометражні фільми, кабаретні пісні. Крадіжка перетворила високе мистецтво на масове. Перуджа зрозумів, що викрав не просто старовинну картину, а твір, який за лічені дні став найвідомішою картиною у світі.
Де Перуджа ховав "Мону Лізу"?
Увесь цей час "Мона Ліза" лежала схованою у подвійній дерев'яній скрині в кімнаті Перуджі. Коли восени 1911 року поліція допитувала всіх працівників Лувру, він спокійно заявив, що дізнався про крадіжку лише з газет, а причиною його запізнення на роботу було те, що він напередодні ввечері Перуджа забагато випив і проспав. Поліцейські повірили в цю історію.
Натомість слідство звернуло увагу на зовсім інших людей – художника Пабло Пікассо та поета Гійома Аполлінера. Обох ненадовго затримали, але швидко відпустили.
"Мона Ліза" у Луврі / Фото Unsplsh
Лише наприкінці 1913 року, через більш ніж два роки після викрадення, Перуджа вирушив до Флоренції, маючи при собі сховану картину. Там він спробував продати її арт-дилеру, який негайно викликав поліцію. Перуджу заарештували, а після короткого судового розгляду він визнав провину та провів у в'язниці лише вісім місяців.
Дивовижно, але саме ця крадіжка зробила "Мону Лізу" всесвітньо відомою. Після повернення картина була виставлена у Флоренції, Мілані та Римі, де збирала величезні черги відвідувачів. Коли ж полотно знову повернулося до Лувру, лише за перші два дні його побачили понад 100 тисяч людей. Сьогодні ж знаменитий портрет щороку приваблює близько восьми мільйонів відвідувачів.