Через що європейці довгий час вважали помідори отруйними, пишуть у Smithsonian Magazine.
Читайте також Незвичайні харчові правила Усика: чому він не їсть супи, але ніколи не відмовиться від сала
Чому в Європі століттями боялися помідорів?
Першими хто завіс насіння до Європи стали іспанські конкістадори у 16 столітті. Для місцевих цей овоч одразу став підозрілим через колір. Загалом для них червоний асоціювався з чимось гріховним та надприродним.
Саме тому, за словами історика садівництва Елізабет Віттл, в 1540-х і 1550-х роках помідори вирощувалися в Європі лише "переважно як екзотичну диковинку і лише кількома людьми".
Здавалося, що виникла плутанина щодо того, чи був помідор їстівним, чи ні. Це могло частково виникнути через те, що листя отруйне,
– писала Віттл.
Річ у тім, що через спорідненість із родиною пасльонових томати почали вважати небезпечними для здоров'я.
Нагадуємо! Саме ацтекам приписують вирощування, споживання та назву помідорів. Історія свідчить про те, що у Мезоамериці (територія від центру Мексики до Гондурасу та Нікарагуа) ацтеки вживали в їжу помідори ще до прибуття європейців і називали його "томатль" мовою науатль.
З якого часу помідори стали популярними?
Ситуацію з помідорами погіршували ще й тогочасні науковці, пояснюють в National Geographic.
- У 1544 році італійський лікар та травник П'єтро Андреа Маттіолі зарахував помідори до рослин, пов'язаних із мандрагорою та беладоною. Це ті категорії продуктів, які вважаються афродизіаками.
- А наприкінці 16 століття англійський ботанік Джон Джерард у своїй книзі "Трави" описав томати як "зіпсовані" та неприємні на смак. Відтак після цього у Великій Британії та американських колоніях репутація помідорів остаточно зіпсувалася.
Найцікавіше те, що до 18 століття томати почали називати "отруйними яблуками". Все почалося з того, що після того, як аристократи споживали плоди, то нерідко хворіли або ж навіть помирали. Такі збіги подій переконували людей у небезпечності овочу.
Але проблема насправді була не у самих помідорах, а у посуді з якого ці овочі їли. Річ у тім, що заможні європейці харчувалися переважно з олов'яних тарілок, які мали високий вміст свинцю. Відповідно кислота томатів вступала в реакцію з металом, а це спричиняло отруєння.
Водночас Джо Шварц, директор Управління науки та суспільства в Університеті Макгілла в Монреалі, відкидає цю історію як неможливу. Він для Montreal Gazette розповідає, що "кількість, яка б вилуговувалася, була б незначною, і людина ніколи б не захворіла від цього".
Більш реалістичним, на його думку, є те, що помідори були маленькими і росли, як ягоди на отруйній рослині беладона, ще одна назва смертоносного пасльону.
Тож травники просто припустили, що через цю схожість помідори могли бути отруйними,
– сказав Шварц.
Попри всі ці історії, помідори згодом стали доволі популярними. І посприяла цьому італійська кухня, адже близько 1880 року з винаходом піци в Неаполі, помідори набули широкої популярності в Європі.
У дослідженні 2022 року, яке було засноване на статистиці, зібраній Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН, зазначається, що "щороку у світі вирощується близько 180 мільйонів тонн помідорів, і ця кількість зросла на 165% за останні два десятиліття".
Які ще історії відомі про томати?
Наразі цікаві історії про томати не закінчуються на тому, що колись їх вважали небезпечними. Вже у 20 столітті ці овочі навіть могли рости у місцях, де це не зовсім дозволено. Для цього варто згадати один із найвідоміших прикладів – ісландський острів Суртсей, який виник після потужного вулканічного виверження у 1963 році просто посеред Атлантичного океану.
Виверження тривало майже 4 роки, а сам острів став унікальною природною лабораторією для вчених. Науковці хотіли простежити, як життя зароджується "з нуля": від бактерій, грибків і мохів до появи птахів та повноцінної екосистеми.
Саме тому Суртсей закрили для туристів, а дослідників допускали туди лише у стерилізованому одязі та взутті, щоб випадково не занести насіння чи спори. Та навіть за таких суворих правил експеримент ледь не зіпсував звичайний помідор.
Одного дня ботаніки помітили серед вулканічного попелу кущ томата, який, як з'ясувалося, потрапив туди через одного з дослідників, що порушив протокол і сходив у туалет просто на острові. Рослину одразу вирвали та спалили, аби не порушувати чистоту наукового спостереження.