Тубіч: Ми немов на війні – кожних три дні новий бій

– І в Севільї, і сьогодні я припустився помилок, які призвели до голів у наші ворота. Це я визнаю без жодних заперечень і хочу за них вибачитися як перед партнерами по команді, так і перед вболівальниками. Однак ці помилки є різного походження. В Іспанії я стовідсотково винен, бо по-перше, сам не знаю для чого намагався обіграти суперника, коли треба було просто винести м’яч; а по-друге, не поставив корпус, дозволивши відтерти себе від м’яча. Я після гри з «Севільєю» місця собі не знаходив, всю ніч не спав – розумів, що підвів команду. А сьогодні я все робив ніби правильно – вибивав м’яч подалі в поле. Але від дощу він був слизький і я його хоча й зачепив, однак нормально не влучив. А тут їхній форвард, немов ракета, підхопив м’яч – і все.

– Цей гол суттєво вплинув на подальший перебіг гри?

– Будь-який гол завжди впливає на гру. А тут ми добре почали, одразу захопили ініціативу і вже на початку мали хороший момент забити. Однак не забили, а за кілька хвилин пропустили. Зрозуміло, що грати за рахунку 0:0 легше, ніж за 0:1. Тим більше, що це була кубкова гра, в якій необхідно обов’язково вигравати. Але ми швидко прийшли до себе і практично всю гру атакували.

– Проте не лише не забили, а й самі пропустили ще один гол.

– У футболі так буває не так вже й рідко. Суперники всю гру діяли від оборони і сподівалися лише на наші помилки. І двічі таки дочекалися. Причому в другому голі нас знову підвів дощ. Тарас Петрівський послизнувся і форвард залишися один на правому фланзі. Я побіг його перехопити, але не встиг завадити зробити простріл, а Даніло Авелар так само не встиг накрити гравця, який був першим на м’ячі.

– Взагалі то дощ у Львові завжди вважався карпатівською погодою, а з твоїх слів випливає, що саме він став чи не головною причиною поразки….

– Вважаю, що погода була проти нас. Адже гра на мокрому полі відбирає значно більше фізичних сил, ніж на сухому. А в нас сил і так вже не так багато залишилося. Хтось перед грою казав, що сьогодні ми зіграли вже 29-й матч – це ж цілий чемпіонат! А тут ще й одразу шість чоловік не могли сьогодні грати: четверо травмованих, двоє перебрали жовті картки. Нам дуже бракувало сьогодні Годвіна і Голодюка – що не кажіть, а центр поля у нас тримається саме на них і Худіку. Та й Зеньов з Кополовцем були б зовсім не зайвими. Взагалі у нашій нинішній ситуації кожен більш-менш здоровий гравець на вагу "золота". Таке враження, що ми немов на війні – кожних три дні новий бій. От зараз, наприклад, щойно закінчили гру з «Арсеналом», і тут же їдемо на відновлення – фактично починається підготовка до недільного матчу з "Кривбасом". Добре, що хоча б грати будемо вдома – не треба нікуди летіти, бо це також відбирає сили.

– А вихідні у вас коли востаннє були?

– Останній був два з половиною тижні тому, і то один день. А ще якось було два дні – це коли грали збірні і в нас виникла двотижнева пауза в іграх.

– Попереду ще п’ять матчів. Сили ще є? І наскільки ефективним, для тебе особисто, є відновлення відразу після матчу?

– Вважаю, дуже правильно, що ми проходимо відновлення одразу після матчу. Ефективність дуже висока. Та й загалом на адресу наших медиків можу сказати лише добрі слова. Вони всі справжні професіонали і в наших перемогах є дуже велика частка їхньої роботи. Можу додати, що й роботи у них більш ніж достатньо. Ви самі добре знаєте, скільки у нас травмованих. А візьміть масажистів – їх у нас лише три, а футболістів майже в десять разів більше. А стосовно наявності сил скажу, що я особисто вже втомився. Від м’яча, щоправда, ще не нудить, але втому – і фізичну, і психологічну – відчуваю. Думаю, в значній мірі саме через неї почав припускатися таких незрозумілих помилок у грі.