Live
Переглядів: Час читання:20 хв

Удари по НПЗ і загроза для Балтії: що може змусити Путіна відчути ціну війни

Кремль став вразливий через атаки України

Росія дедалі активніше шукає нові способи поповнення армії, адже охочих воювати за гроші стає менше. Тепер до війська намагаються залучати навіть московських студентів, яким раніше вдавалося залишатися осторонь бойових дій. Однак Кремль продовжує перекладати основний тягар війни на регіони, а російське суспільство здебільшого не поспішає усвідомлювати наслідки агресії проти України.

 
Adv

Журналіст та історик Максим Кузахметов пояснив 24 Каналу, чому Москва нарешті починає відчувати наслідки війни, чи можуть студентів примусово відправляти на фронт та чому служба у військах безпілотників не гарантує безпеки. Також він оцінив значення українських ударів по російських НПЗ, пояснив, чому політична еміграція Росії виступає проти таких атак, та розповів, чим Кремль загрожує країнам Балтії і що насправді може змусити Путіна піти на поступки.

популярні відео

У Москві призовникам пропонують замість строкової служби підписувати річні контракти у військах безпілотників. Водночас у Кремлі продовжують запевняти, що нової мобілізації не буде. Чи можуть російських студентів почати масово залучати до війни та що насправді стоїть за новою схемою набору до армії?

Реклама

Давно ходили розмови: чому Путін досі не проводить обов'язкову мобілізацію, чого він, власне, чекає? Чому строковики, молоді солдати без сімей, зазвичай не на фронті? Відповідь проста: добровольців, які йдуть за гроші, стає все менше.

І ще одна проблема: часто це люди з найгіршого матеріалу для набору – умовно кажучи, ті, кого дружини виганяють через нікчемність, або колишні кримінальники. Тобто це ще й найгірший людський ресурс, який можна набирати до війська.

Але в цій новині є те, що окремо тішить: нарешті все це доходить і до Москви. Бо, якщо дивитися на пропорції, то в російській армії, в армії вторгнення, москвичів практично немає. Москва досі жила порівняно безпечно: були якісь епізоди, поодинокі спалахи, коли вручали повістки, але щоб ловили людей просто на вулицях, волокли у військкомат, підпоювали – такого майже не було.

Реклама

І це на тлі того, що, наприклад, із Башкортостану набрали майже в двадцять разів більше людей у перерахунку на чисельність населення, ніж із Москви. Навіть деякі Z-патріоти не розуміють, звідки така привілейованість.

Журналіст та історик про страхи Путіна: відео

Адже рішення про вторгнення ухвалювали в Кремлі, війною керують теж із Кремля. Але москвичі чомусь опиняються в окремому світі: ходять на концерти, по своїх патриках, п'ють коктейлі та наче й не розуміють, що десь іде війна. І саме війна лише загострила стару неприязнь регіонів до Москви.

Мене ще завжди в цих агітках вражало інше: мовляв, це безпечно, це не на війну, це десь у тилу, на складі, посидиш там. І от навіть дивно, що досі не було реклами в стилі: "При штабі потрібні особливо грамотні студенти". Але по досвіду вже ясно: усе це обман.

Реклама

Я все ж чекаю примусового набору, бо само по собі нічого не станеться. Тим більше серед москвичів: щоб у них раптом прокинулася свідомість або хтось наївно повірив, що це просто робота дроновода, ще й за гроші? Ні, звісно. Але подивимося, як це розвиватиметься далі й до якої межі все це буде "добровільним".

Ще раз скажу: потрібні насамперед штурмовики. Бажаючих керувати дронами і так із надлишком. А ось іти на штурм мають міцні молоді люди, бажано не шістдесятирічні. І тому над студентами з Москви нарешті нависла загроза.

Російська армія зазнає значних втрат, тому Кремль шукає нові способи поповнення особового складу, зокрема залучаючи студентів і строковиків. Водночас підписаний контракт може фактично стати безстроковим, а військових із військ безпілотників можуть перекидати на штурми. Чи свідчить це про підготовку Росії до масштабнішого залучення молоді у війну?

Реклама

Не варто себе обманювати, що всі ті люди були автоматично протестними. Ні, там усе було перемішано: богемна молодь, підлітки, яким просто треба десь тусуватися. Потім з'явилися кадри, як вони п'ють, б'ються, і це зовсім не схоже на ідеальних студентів.

Влада, ймовірно, теж дратувалася: хай би вони хоча б патріотичні пісні співали. А то одягаються як заманеться, ходять із фіолетовим волоссям, поводяться безладно. Можливо, вони й не усвідомлюють у повному обсязі, яке зло – їхня власна держава, держава-терорист. Але факт лишається: вони байдикують.

І тут виникає логіка, що когось із них можна і построже, і в армію, замість того, щоб вони щовечора напивалися в Китай-місті. До того ж вони, схоже, не з бідних родин, якщо можуть дозволити собі не працювати.

Я не бачу тут того, як нам подають це в пропаганді: мовляв, Путін злякався молоді, а тепер намагається з нею боротися, бо молодь завжди протестна. Ні, це не так, у тому числі й у нинішній путінській Росії.

Реклама

Ця молодь народилася вже при Путіні й не знала жодного іншого життя. Але якщо вони живуть у Москві, якщо вони продовжують гуляти в дорогих районах, якщо там хтось із місцевих мешканців страшенно незадоволений криками й безладом на вулицях, то можливо, саме на цій основі й виникають такі облави.

Можливо, якийсь московський військком чи старший генерал роздратувався і сказав: "Давай-но всю цю шваль у військкомат. А то що вони тут під вікнами орють, хай буде від них хоч якась користь".

У Татарстані сталася пожежа на одному з найбільших нафтохімічних підприємств Росії – Нижньокамськнафтохіміку, який раніше неодноразово атакували безпілотники. Яке значення цей завод має для російської промисловості та наскільки болючими можуть бути наслідки таких ударів для економіки Росії?

Реклама

Ні, мільйони людей нічого не розуміють і вважають, що війна їх взагалі не повинна стосуватися. Для них немає жодної війни – є якась спеціальна воєнна операція. І коли ви показуєте приклади, як росіяни падають в обморок із фразою "а нас за що?", це ще раз доводить: вони сидять у квартирах, де є світло, де є електрика, де не зникають гаряча вода і опалення, якщо не стається комунальна аварія.

В Україні ж українці не знищують електростанції, підстанції, інфраструктурні об'єкти так, як це робить Росія. Тому росіянам не доводиться ночувати в метро, як це було б, наприклад, у Казані, коли є загроза обстрілу балістичними ракетами по житлових кварталах.

Усі ці жахи – звук над головою, збитий дрон, що впав у житловий будинок – це ніщо порівняно з тим, що випало на долю українців. Це може діяти тільки так, як діє держава-терорист, тільки злочинна держава.

Реклама

У Путіна нічого не виходить на фронті, уже давно нічого не виходить, тому залишається лише мститися українцям. Або плекати ілюзію, що напередодні зими, коли в Києві немає опалення чи електрики, люди натиснуть на владу і попросять капітуляцію. Але нічого подібного в Росії не спостерігається.

І ще важливо: є міста далеко від лінії фронту, які взагалі не були зачеплені безпосередньо війною. В Україні таких міст уже немає – туди прилітало скрізь, у кожну область рано чи пізно прилітали дрони або балістичні ракети.

Тому співчувати росіянам складно. Від них, звичайно, важко очікувати відкритого протесту, не вийдеш же на антивоєнну демонстрацію. Але коли читаєш їхні коментарі, бачиш це нерозуміння: винні НАТО, вороги, іноземні агенти, потім ще й рептилоїди чи інопланетяни, але не влада. А влада для них сакральна, священна.

Лише цій владі можна стоячи на колінах жалітися на свої особисті негаразди. Максимум, на що ти здатен, – подати челобитну. Ось це й є стан свідомості мільйонів росіян.

Щоб в людей настав якийсь момент прозріння – наприклад, щоб вони хоча б перестали ходити на роботу. Бо в Татарстані, до речі, виробляється дуже багато безпілотників. Там є величезний спеціальний центр, де виробляють прокляті "Шахеди".

Але люди продовжують ходити на ці підприємства, отримують зарплати, і ніхто не звільняється. Хоча це, безумовно, військова ціль, яку треба було б знищити ще давно, якби Захід реально допомагав Україні реальними ракетами, створеними саме для ураження таких об'єктів.

Із російським суспільством ще складніше, бо в кожного є або однокласник, або родич, або сокурсник, який пов'язаний із державною машиною, з армією, із зомбуванням дітей у школі. Від цього надзвичайно важко дистанціюватися. Жити в лісі й зовсім не бути причетним до діяльності цієї держави практично неможливо.

Тут окремо хочу звернути увагу на одну річ. Як не прикро, але в зв'язку з відновленими, і правильними, ударами по НПЗ, у російському опозиційному середовищі, в політичній еміграції, теж вистачає таких самих гуманістів.

Вони кажуть: ну до чого тут це? Навіщо українці б'ють по нафтопереробних заводах, якщо через це хтось стане в чергу за бензином і не встигне відвезти дитину до школи або до хворої мами? Невже не можна перемагати якось інакше?

Тобто повне нерозуміння. А мали б, навпаки, усі ці Z-патріоти пояснювати самі росіянам: та що той бензин, ми ж перемагали! Є чудова пісня блогера Діда Архімеда "Без бензина". А як же славні предки? Як Кутузов перемагав без бензину? Нічого, впоралися з Наполеоном.

Або візьміть блокбастер "Рождение империи", де Петро I перемагає шведів і всіх загалом. А під Полтавою яка славна перемога! Невже йому потрібні були для цього нафтопереробні заводи? Ні, не потрібні.

Так давайте повернемося до цих "скрєп". Українці, наскільки я розумію, не бомблять монастирі чи церкви з мощами та іконами. Усе нормально. Хоча й тут є божевільні, які вважають, що треба молитися правильніше або шукати ще правильніші мощі.

Дожили до того, що Зюганов, глава комуністів, уже закликає молитися. Мовляв, у цьому наша сила, брате. От і зосередьтеся на цьому. Просто моліться – і буде вам щастя. Путін же все вже сказав: навіть якщо всі помремо, то будемо в раю, то чого хвилюватися заздалегідь?

А ще є історія з російською ППО: нещодавно під час дронового нальоту на портову інфраструктуру Усть-Луги російська ППО збила, ймовірно, й власні вертольоти – два штуки. Про це, до речі, стало відомо саме з повідомлень Z-патріотів, які були в жаху й не розуміли, що відбувається. Тож усе начебто в порядку: ППО є, вертольоти збивають, щоправда, свої.

У Росії РПЦ закликає відмовитися від йоги, пояснюючи це впливом чужих духовних учень, і натомість радить займатися лікувальною фізкультурою. Чому російська церква береться контролювати навіть такі речі, як фізичні вправи та музичні вподобання, і що це говорить про ідеологію Кремля?

Я тільки вітаю це повернення до "скрєп", щоб повернулися до тих благословенних часів, коли всі були неписьменні, жили без електрики, у хатах із земляною підлогою – і все одно перемагали. Сусідів тримали в страху, автомобілів не було, а люди були нібито наближені до "істоків".

Але ж патріоти не знають, що селяни майже не їли м'яса – у більшості був тільки житній хліб. Це було дуже бідне, напівзлиденне життя в безправ'ї. А нині в пропаганді все це подають як щось особливо священне і богоугодне.

Мовляв, як добре було тоді. Ну то й повертайтеся: відрощуйте бороди, звикайте до землі, до землі треба звикати. Тільки я не впевнений, що більшості це сподобається, бо багато хто уявляє собі ту благодатну старовину за пропагандистськими фільмами: чисті кокошники, рум'яні дівчата, прикраси, статні чоловіки з широкими плечима, красиві хати.

Насправді цього всього не було. Щоб жити так, треба було бути столбовим боярином. Саме там, у Кремлі, і сидить усе те, чого не бачать прості росіяни. Там, можливо, по святах і вдягають кафтани, зшиті золотими нитками, і кокошники з смарагдами. А ваш удел – злиденне життя у власній хаті, а потім за наказом государя йти кудись служити.

Багато хто досі живить ці ілюзії. І чого дивуватися, якщо церква давно перетворилася на різновид пропагандистського міністерства – абсурдного і дикого.

Якби самі священнослужителі та ієрархи справляли враження мудрих старців, ще можна було б говорити про якийсь авторитет. Але дивишся на них – і бачиш обличчя, животи, ряси, а не духовну мудрість. Люди, які начебто повинні постити й із п'ятої ранку читати молебні, на вигляд живуть досить непогано.

Тому не дивно, що хтось досі вірить, ніби помолився, поставив свічку – а чуда немає. Значить, недостатньо правильно помолився, не туди поставив свічку. І так роками, десятиліттями проводять ці "експерименти", а потім дивуються, чому ж чуда не відбувається. Просто ви недостатньо вірите.

Борис Джонсон розповів, як Лавров під час зустрічі у 2017 році наполягав, щоб він пив горілку, а Марія Захарова у відповідь звинуватила британського експрем'єра в тому, що той сам обирав алкоголь. Чому російське МЗС так емоційно відреагувало на ці спогади та що ця перепалка говорить про дипломатичний стиль Кремля?

Відчувається, що Захарова в темі розбирається. І, до речі, по її вигляду теж добре видно, що людина глибоко в повістці: жодного дня без своєї ударної дози, а то як ще потім нести всю цю ахінею в маси?

Але я би звернув увагу на інше. Окрім Джонсона, є й інші одкровення про те, як жахливо поводилися при Путіні його поплічники або сам Путін. І всі ці люди тепер розповідають, чому треба було б сильніше допомагати Україні.

Проблема в тому, що це говорять уже ті, хто пішов у відставку: колишній керівник НАТО, колишній прем'єр-міністр. Поки вони при владі, то намагаються говорити про переговори, робити реверанси. А потім, коли від них уже нічого не залежить, з'являються всі ці відверті розповіді.

Від Джонсона зараз уже нічого не залежить. Він, щоправда, перестав бути прем'єром ще до початку війни, але чомусь раніше – у 2014-му чи після подій 2014 року – він не вплинув на ситуацію, щоб ввести жорсткіші санкції та жорсткіше реагувати.

Тепер можна розповідати, як усіх підпаювали, який там алкоголізм, яка злочинна країна. Але яка в цьому користь? Я не здивуюся, якщо після того, як Трамп колись залишиться не при справах, він теж почне розповідати, що треба було давно бити не по Ірану, а по російських військових об'єктах. Тільки буде вже пізно.

І це моя головна претензія до сучасних європейських політиків: вони не виконують обіцянок. Знову доводиться згадувати Мерца, який обіцяв Taurus для України. Як би вони стали у пригоді хоча б для знищення інфраструктури аеродромів або пускових установок, звідки запускають балістичні ракети по українських містах.

Естонія з 1 грудня закриває всі прикордонні переходи з Росією після отримання доказів причетності російської військової розвідки до підготовки диверсії. Наскільки серйозною є загроза російських гібридних операцій для країн Балтії та чи можуть на такий крок піти інші сусіди Росії?

На мій погляд, країни Балтії дійсно перебувають під загрозою першочергового вторгнення з боку путінської Росії.

По-перше, в уявленні Путіна жодних незалежних країн Балтії не існує і бути не може. Є тільки спадок імперії під назвою Прибалтика. До речі, це особливо абсурдно, але й у фільмі "Рождение империи" герої теж називають ці території Прибалтикою – мовляв, там мають вестися бойові дії, зокрема біля Риги.

Бо не може бути ніякої Ліфляндії, Курляндії – завжди була тільки Прибалтика, і все. Так само, мабуть, і Олександр Невський нібито воював зі шведами за Ленінградську область, а не за Інгрію чи Германландію. Не може ж бути, щоб за Іжорську землю. Ні, лише Ленінградська область – ось наші скрєпи.

Латвія давно закрила свої кордони, Фінляндія давно закрила свої кордони, але через Естонію все ж можна було їздити. І був потік людей, які, як нам завжди пояснюють, їдуть до родичів, на могили предків, за особистими обставинами. Але Путін цим міг користуватися: посилати диверсантів або вербувати тих, хто опинився в Росії, зокрема й громадян Естонії.

Їм там можуть пригрозити, заплатити, дати якийсь пакунок: мовляв, просто віднеси, нічого страшного. А потім використати їх у темну. Для Путіна це, звісно, вигідно насамперед для створення хаосу та паніки в Балтії.

Бо, на відміну від країн далі на захід, Литва, Латвія й Естонія дуже добре пам'ятають, що означає московський "дружній світ". Вони пам'ятають 1940 рік, коли приходили нібито "захищати" від німців, а потім настає окупація, масові депортації, смерть десятків, сотень, тисяч людей.

І тому цілком зрозуміло, що вони не хочуть повертатися до цього. Хай вони й не найкрупніші та не найбагатші держави, але в перерахунку на свої можливості Естонія, Латвія й Литва допомагають Україні найбільше. Просто ресурсів у них небагато: немає серйозної бойової авіації, немає ракет. Але мстити їм Путін, звісно, готовий – дронами, диверсіями, чим завгодно.

І тому я чудово розумію дії естонської влади. А от оці стогони: як же тепер поїхати на могилу батьків, які померли в Росії, як прибрати там – ну, це, вибачте, звучить знову ж таки з вуст тих же гуманістів із політичної еміграції. Вони самі поїхати не можуть, але дуже переживають за наших хлопчиків, за наших бабусь і дідусів: мовляв, які естонці безсердечні.

Проте ще раз: естонці були останніми в регіоні, хто ще допомагав і давав можливість щось робити. Потрапити з Росії до Естонії не так просто, потрібна шенгенська віза, а її ще треба отримати. Тож або це громадяни країн Балтії, яких Росія, звісно, намагатиметься вербувати, або люди, які якимось дивом отримують візи західних країн.

А потім – класика: приїжджають у Британію, щоб отруїти сім'ю Скрипалів, а розповідають, що просто їздили помилуватися на Солсберійський собор. Тож країни Балтії, безумовно, мають право захищатися від таких "туристів".

На тлі переговорів, зустрічей в Абу-Дабі та дипломатичних зусиль України чи є дієві механізми посилення тиску на Росію? Наскільки активно партнери намагаються їх застосовувати, зокрема для обмеження російських економічних і військових можливостей?

Найдієвіші способи – це балістичні ракети та інші засоби ураження російських аеродромів, російської військової інфраструктури або тієї інфраструктури, яку військові використовують. Це найкращий і найнадійніший спосіб.

Але, на жаль, у Західній Європі через малодушність, через нерозуміння або просто через божевілля таких людей, як Трамп, який теж, звичайно, з'їхав із глузду, війна триває вже майже п'ять років, а все одно ведуться якісь обговорення, спроби, зокрема в Абу-Дабі: мовляв, давайте вести переговори.

А на радість цим політикам Росія що робить? Не пропонує реальні переговори, а висуває ультиматуми: щоб Фінляндія, наприклад, вийшла з НАТО; щоб було визначено, якою має бути армія України й якою має бути її чисельність; щоб не було жодного вступу України до НАТО; щоб ніхто не приходив її захищати.

Ну як взагалі можна про це говорити? Які це можуть бути переговори? І це ще ладно, якби Путін перемагав – але ж близько цього немає. Це просто обнаглілий диктатор, який несповнарозуму, а з ним ще хтось намагається робити вигляд, що про щось домовляється.

Це ганьба сучасної західноєвропейської безвольної політики. Я ж лише вітаю те, що робить зараз Україна. Дуже шкода, що під тиском Трампа було призупинено удари по НПЗ. Можливо, вже були б видимі наслідки проблем із бензином.

Бензин потрібен не тільки простим невинним громадянам, щоб возити дітей у школу чи стареньку матір до лікаря. Він потрібен щодня на фронті, він потрібен щодня для путінської авіації, яка скидає керовані бомби на житлові квартали українських міст. І нехай усе це якнайшвидше відчувається більш безпосередньо в Росії – зокрема після успішних атак по російських НПЗ.

Повʼязані теми:

Коментарі

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter

Реклама
Adv