До кінця року Україна повинна розібратися з ворогом: що буде в іншому разі

Союзники можуть запропонувати альтернативний мирний план

Але по черзі. Мирний план України є загальновідомим. Це розгром агресора на українській землі, повна деокупація всіх захоплених територій, повернення полонених та насильно переміщених осіб, репарації та контрибуції, гарантії безпеки України.

Читайте також "Нравится – не нравится", Росія розпадається

Мені подобається цей план, однак він є дещо максималістським, тобто його складно реалізувати. Відповідно, він породжує завищені очікування суспільства. Але це проблема тих, хто вносить такий план.

Наші союзники США та Європа публічно висловили солідарність із мирним планом України. Однак є непублічне застереження: "Ми даємо вам усе, що можемо, для реалізації ваших намірів, але якщо у вас не вийде, то тоді США та Європа запропонують свій більш реалістичний план мирного врегулювання".

Поки що у нас є карт-бланш: переходимо в ефективний контрнаступ, б'ємо агресора – і нас підтримають. Позиція Кремля, яку він офіційно та неофіційно передає в США, теж відома. 

Чому мекання Кремля про переговори ніхто не сприймає

Пропагандистське піднесення ставок, яке сформулював відомий маніяк Алєксандр Дугін: "Буде або перемога Росії, або людства не буде" – вже не працює. Світ перестав боятися. Саме тому Кремль хотів би зафіксувати лінію протистояння на сьогодні, домовитися про припинення вогню, запровадити миротворців від ОДКБ (!) та символічно вирішувати якісь гуманітарні теми. Такий собі "Мінськ.3".

Цікаво Як американські аналітики помилилися у своїх аналізах війни

Це хворі фантазії, які у світі ніхто серйозно не сприймає. Бо очевидно, що перепочинком недоімперія скористається виключно для того, щоб набрати нових мобілізованих, переозброїтися та продовжити агресію, користуючись своєю ресурсною перевагою.

Що ховається за "мирним планом" Китаю

Фінальною точкою став "план Китаю". Хоча ніякий це не план, а бачення Китаєм ситуації з погляду китайських інтересів. Існують легенди та анекдоти про прагматичні нації, у цьому сенсі говорять про євреїв, вірменів. Але всі вони – рожеві романтики поруч із Китаєм, чий прагматизм сягає корінням у багатотисячолітню історію.

Відповідно, у баченні Китаю є гасла про повагу суверенітету та територіальної цілісності, про припинення бойових дій, про мирні переговори, про ядерну безпеку та інших симпатичних панд з мультиків. Але ні одним юанем вкладатися в реалізацію цієї ідилічної картинки Китай не планує.

Китаю потрібні США та Європа як платоспроможний ринок. Росія потрібна Китаю як джерело дешевих ресурсів – енергоносіїв, води, лісу та іншого, а також як сила, що стримує Штати. А ось Україна Китаю практично не потрібна.

Україно-китайська співпраця – це сюжет про те, як Китай намагається в нас щось купити дешево – чи то зерно, чи то "Мотор Січ", – а Україна його грубо кидає.

Поки ця ситуація не зміниться, розраховувати на якусь не те що підтримку, а просто об'єктивну позицію, від Китаю нам не слід.

Актуально Китай воює чужими руками: чому ця країна точно недружня Україні

Підсумуємо. Західний світ за непротивлення Китаю негласно дав Україні час до кінця року, щоб розібратися з агресором військовим шляхом. Якщо цього не станеться, підуть важелі примусу до мирних переговорів. У цьому випадку нічого хорошого на нас не чекає. Особливо якщо згадати про завищені очікування суспільства.

Тож збираємось у кулак, підтримуємо фронт, як можемо. Не чекаємо на незаслужені подарунки нізвідки. Бо доля України завжди була і залишається в руках українців. Тому що Україна – не Росія.