Битва за переговори вже почалася: як Україна та Росія готуються до осені

З одного боку, українські удари по Росії справді стали великою проблемою для Кремля. Про це пише Ігор Тишкевич.

Як українські удари вплинути на Росію?

Удари по нафтогазовому комплексу спричинили дефіцит пального. Зокрема, навіть під час збору урожаю. Це, безперечно, позначиться на позиціях Росії на світовому продовольчому ринку у 2027 році. Сюди ж можна додати й фактично "закрите" Азовське море, що створює проблеми з вивезенням зерна.

Удари по маркетплейсах зачепили малий і середній бізнес у великих та середніх містах. Це важливо, адже громадяни Росії починають безпосередньо відчувати війну: електронна комерція, зрештою, становить майже 20% роздрібної торгівлі. Це удар по цивільній складовій, який є особливо болючим для Путіна напередодні Єдиного дня голосування.

Крим – окрема історія. Якщо вже острів, то острів. Це вже політична проблема для Росії, а також фактор зростання напруженості між жителями півострова та самою Росією. Хто пам'ятає кінець 1990-х, той зрозуміє суть "ревнощів" до приїжджих, які скуповують дефіцитні товари, які місцеві вважали "своїми".

Я свідомо не торкаюся ситуації на фронті. Уже перелічені вище фактори створюють можливості для початку розмови про заморожування війни з зовсім інших позицій. Це своєрідне "вікно можливостей", коли міжнародні партнери інакше оцінюють потенціал України.

Пік цього ефекту – за умови продовження атак – припаде на початок осені. Принаймні якщо говорити про російський нафтогазовий сектор. Далі почне працювати імпорт, а також запустяться так звані "чайники" – малі нафтопереробні заводи, які частково компенсують проблему.

На перший погляд, у таких умовах Лавров летить лише для того, щоб просити США посилити тиск щодо заморожування війни в Україні. Однак є одна деталь – логіка російських ударів. І це питання насамперед не Києва. Росія має власну логіку атак по українській території, пік яких також припаде на початок осені.

У чому вона полягає? Розгляньмо по черзі.

Логіка російських ударів

1. Одеса і порти.

Якщо подивитися на статистику повітряних тривог, видно, що по портах Одеської області Росія намагається завдавати ударів практично щодня. Останні три тижні вона активно атакує судна, що перебувають на рейді.

Мета очевидна – зупинити роботу портів. Тобто позбавити Україну можливості вести морську торгівлю через власну територію. І саме в період вивезення нового врожаю.

2. Якщо не працюють порти – працює залізниця.

Тут маємо другу складову російської логіки.

Мовиться не лише й не стільки про удари по залізничній інфраструктурі, скільки про атаки на локомотиви. Їх неможливо швидко замінити. Та й попросити у партнерів не вийде хоча б через різну ширину залізничної колії. У країнах Балтії – єдиних державах ЄС із такою ж колією – локомотивів також небагато.

Простіше кажучи, Росія намагається максимально ускладнити українську логістику з експорту зерна та рослинної олії саме до нового врожаю.

Адже якщо зупиняться порти, вантажопотоки перейдуть на залізницю. Але там виникає питання: куди саме везти вантажі, як працюватимуть "сухі порти" (з урахуванням різної ширини колії та необхідності перевантаження), а також чи вистачить пропускної спроможності.

Якщо ж і залізниця зіткнеться з проблемами, наприклад через дефіцит локомотивів, тоді експорт доведеться переводити на автомобільний транспорт.

У будь-якому разі вантажі доведеться перевозити територією сусідніх держав. І тут для України ключовим стає питання відносин із сусідами – Словаччиною, Угорщиною, Польщею та Румунією. Саме там Росія намагатиметься підтримувати й розпалювати будь-які конфлікти.

Як Україна та Росія готуються до початку переговорів

Якщо судити з логіки Кремля, пік ефекту від російських ударів також припаде на початок – середину осені.

Тобто обидві сторони намагаються створити для себе максимально вигідні умови для початку переговорів про заморожування війни приблизно в жовтні – листопаді. Наголошую – саме для початку переговорів.

І тут ми знову повертаємося до питання візиту Лаврова. Для Росії вкрай вигідним залишається сценарій, за якого США будуть єдиним посередником у таких переговорах. Зрештою, саме на "американському треку" Москва розраховує зберегти ініціативу.

Як не крути, але з початку 2025 року ми де-факто обговорюємо саме російські пропозиції щодо заморожування війни. Тобто плани й концепції, які США формували після консультацій із Кремлем. Як приклад можна згадати "28 пунктів", які згодом перетворилися на 20, ультиматуми Путіна щодо Донбасу тощо.

Однак наприкінці вересня має відбутися візит Сі Цзіньпіна до Вашингтона. Китай прагне долучитися до переговорного процесу. Так само цього хочуть і країни Європейського Союзу, які в цьому питанні фактично займають спільну позицію з КНР. Достатньо подивитися матеріали за підсумками візиту канцлера Фрідріха Мерца до Пекіна.

Це вже зовсім інші рамки переговорів, у яких Кремлю буде значно складніше продати Дональду Трампу свою роль "партнера у протистоянні з Китаєм". Особливо якщо йтиметься про розвиток американсько-російської співпраці за столом переговорів, де сидітимуть представники тих держав, "проти" яких двоє учасників процесу намагалися б домовлятися.

Тому перше завдання Лаврова – зберегти саме американський формат переговорів. Друге – створити картинку власних успіхів.

Трамп схильний реагувати на інформацію про успішні операції. І для України це, певною мірою, плюс. Російський міністр намагатиметься продемонструвати "успіхи Росії" та налякати перспективою нових проблем. Причому до вже звичного переліку аргументів додасться тема глобальної продовольчої безпеки.

Для України, відповідно, головні завдання полягають у підтриманні комунікації зі США у вигідному для нас руслі, а також у тому, щоб грамотно розіграти тему продовольчої безпеки.

Цільова аудиторія тут – країни, які сьогодні намагаються демонструвати нейтралітет. Необхідно показати, що дії Росії можуть створити серйозні проблеми для держав Африки, низки країн Азії, зокрема й для самого Китаю.

Саме тому, окрім української ініціативи щодо скликання екстреного засідання Ради безпеки ООН через атаки на торгівельні судна в Чорному морі (хоча, на жаль, Росія висуватиме аналогічні звинувачення й проти України), надзвичайно важливою є активна комунікація з країнами Азії.

Одним із ключових етапів тут може стати можливий візит міністра закордонних справ України до Китаю. До нього потрібно ретельно готуватися, зокрема враховуючи продовольчий порядок денний.

Також варто говорити про перспективи роботи нових транспортних коридорів після можливого заморожування війни та про проблеми, які Росія вже створила для функціонування нинішніх логістичних маршрутів.