Українські політики: під час кризи видно, хто чого вартий

Злочинний Пеця, щойно в повітрі запахло смаженим, перервав свій візит до Німеччини й повернувся додому – на засідання РНБОУ. Він барига та продажна шкура, він поганий.

Шуфрич з Вілкулом заливаються солов'ями та розповідають, що задля миру треба здатися, а здатися не дає узурпаторська київська влада, яка жирує на крові. Перший про це розповідає мишебраттям, другий – нам. Дуетом. Панаєв та Скабічевський.

Борис Філатов, який і думати забув про оту велику політику, просто приводить у себе в Дніпрі в готовність всі можливі й неможливі служби, аби приймати біженців, надавати допомогу пораненим та доправляє все, що є під рукою, туди, де стріляють. Мовчки.

Не знаю, люди добрі, не знаю. Мені здається, що під час кризи люди проявляють себе і можна бачити, хто чого вартий. Але потім криза (принаймні, гостра) проходить і ті, хто всрався, починають знов вищати та галасувати на весь світ, доводячи, що чорне – то є біле. І знову їм вірять, бо вони вищать голосно та цікаво.

Читайте також: Українські бійці – терористам: атакуй – не атакуй, все равно получишь...