Українським військовим вдалося пройти вперед і зайняти кращу позицію
За вівторок, 5 червня, на Сході України поранено двох військових ЗСУ, ворог не припиняв вести вогонь упродовж дня. Та все ж, українським бійцям вдалося пройти вперед до окупованого Донецька.
Поміж обстрілами українські бійці продовжують укріплювати свої позиції, які подекуди знаходяться за сотні метрів від ворожих позицій.
Читайте також: Українські військові збили російський безпілотник на Донбасі: оприлюднені фото
Здається, що 800 метрів – не така вже й велика відстань, але коли йдеться про просування вперед під час окопної війни – це величезний шмат української землі. І окупований Донецьк став ще ближчим, до нього залишилось 4,5 кілометри.
Стежка серед безлічі лісосмуг і полів веде ближче до позицій. Відстань до бойовиків тепер якихось 300 метрів. Піти вперед запропонував взводний, він же і реалізовував задум на практиці разом із своїми бійцями, адже укріплювались ще із зими.
Саме висування без бою проводилось і максимально таємно, противник виявив нас після того, як інженерні роботи першої черги були проведені порядку уже на 70%. До цього часу нас десь тиждень взагалі не бачили,
– розповів військовослужбовець 30-ої ОМБр ЗСУ Артем.
Завдяки умілому маскуванню – без втрат, за кілька місяців тут виросли добряче укріплені позиції. Сюди вручну тягали усе необхідне, включно із дерев'яними балками. Окрім того, що звільнили кілька гектарів землі – зайняли кращу позицію. Затемна з-за дерев уже видно обриси окупованого Донецька. Та ця позиція не єдина у цьому районі, де вояки просунулись на кількасот метрів вперед.
Противника ми спостерігаємо з різних ракурсів. Якщо тут ми дивимося йому в фронт, то з іншої позиції ми спостерігаємо фланг, тобто ці позиції доповнюють один одного,
– відповів військовослужбовець 30-ої ОМБр ЗСУ Михайло.
Укріплення позицій тут не припиняється – на випадок, якщо противник змінить тактику бою на цих рубежах, а все завдяки титанічній праці піхоти.
Хлопці – молодці, бо копали і в заметіль, і в дощ, і в сніг, зимою, коли був мороз -20. Все зроблено своїми руками – тут до цього нічого не було. Ми вгризалися, якщо так можна сказати, зубами, щоб пройти вперед. Тому солдатам – це честь і хвала,
– додав військовослужбовець 30-ої ОМБр ЗСУ Михайло.
І вже зараз тут уважно приглядаються, як знайти можливості знову зробити кілька невеликих, але важливих в окопній війні кроків уперед.