Українці нагромадили унікальний досвід мовчання про катастрофи, – Забужко

Вплив малих доз радіації на людський організм до аварії на Чорнобильській АЕС світу був невідомим. Цього досвіду в колективній історії людства не було. Але, холєра ясна, його ж і досі немає! Адже через інформаційну війну – засекречування, брехню, спроби приховати, знищити докази злочину проти людства – централізованої інформації і донині просто немає,
– каже Забужко.

На її думку, осмислений і зафіксований в культурі досвід українських катастроф міг би послужити на благо людству. І трагедія з японською АЕС "Фукусіма-1" могла б не бути настільки болючою.

Читайте також: Чому затримують проект щодо екологічного очищення Чорнобильської зони: думка експерта

Забужко згадала і екологічну катастрофу 1950-тих років – побудову водосховищ на Дніпрі – абсолютно безглузду і нічим раціонально не виправдану. Мова йшла про Черкаську греблю, яка перетинає Кременчуцьке водосховище.

"Черкаси – місто, повернене спиною до води. Зі слів містян, відсутність набережної – жива пам'ять про катастрофу: затоплені села і загиблих, яка заціліла у родинах. І люди старі приходили на берег і показували дітям, тицяючи на воду, де їх хата стояла. Ця катастрофа лишилась локальною. Поки ви не приїдете на місце і не поговорите з людьми, не усвідомите її масштабу. Так само Чорнобиль лишився локальною катастрофою", – стверджує письменниця.

Читайте також: Волонтерку Зінкевич та письменницю Забужко в Італії нагородили престижними відзнаками

Відтак і трагедії марні, і жертви марні, констатує Забужко.

Коли вибух на Чорнобильській АЕС стався, якийсь начальник сказав, мовляв, "наука трєбуєт жертв". Жертви є, а науки немає, чорт забирай! Причина у тому, що досвід не став культурою,
– підсумувала письменниця.