Білорусь дедалі глибше втягується у військові плани Росії, а її армія ризикує остаточно втратити самостійність. Мінськ посилює військове виробництво, а міграційний тиск на країни Євросоюзу залишається інструментом політичного шантажу.

Представник Об’єднаного перехідного кабінету Білорусі з питань оборони та національної безпеки Вадим Кабанчук в ексклюзивному інтерв’ю для 24 Каналу пояснив, що стоїть за новими навчаннями ОДКБ, чому білоруський військово-промисловий комплекс може вийти на максимальні обсяги виробництва у 2027 році та чи готує режим нове загострення на західних кордонах.

Навчання ОДКБ і сценарії, які відпрацьовують у Білорусі

У Білорусі проходять нові навчання ОДКБ, до яких залучили понад 1,5 тисячі військових, сотні одиниць техніки та безпілотники. Які сценарії відпрацьовують учасники, як на підготовку впливає війна проти України та чи становлять ці маневри загрозу для сусідніх країн?

Заявлена мета навчань – це проведення миротворчих операцій. І там зібраний досить строкатий контингент сил і засобів із п'яти країн.

Найголовніше – спостерігати потім, після закінчення навчань, чи залишаться російські частини, які будуть завезені на територію Білорусі, у самій Білорусі, чи вони заберуться знову у Росію.

Звісно, розслаблятися не можна, тому що всі пам'ятають, як під прикриттям постійних навчань у 2021 – 2022 роках вони сконцентрували ударне угруповання, яке потім пішло в наступ на Україну.

Те, що разом із військовими залучена ще й поліція, говорить нам про що? Що це не миротворча операція, тренування з утримання території, а, можливо, придушення протесту?

Очевидно, так, вони відпрацьовують міжвідомчу взаємодію, тому що для білоруського режиму такі навчання завжди мають двоконтурний характер.

Перше – це саме нарощування сили, проєктування сили на регіон і перевірка боєготовності.

А друге – вони завжди враховують аспект придушення внутрішніх заворушень, як вони кажуть, придушення внутрішнього невдоволення всередині самої Білорусі. Для цього в умовах відсутності постійної лояльності збройних сил і населення Лукашенко змушений постійно перевіряти готовність своїх кадрів для виконання таких завдань.

Навчання ОДКБУчасники навчань ОДКБ / Tg: Міністерство оборони Республіки Білорусь

А на тій розвиненій, підготовленій для себе інфраструктурі на території Білорусі Путін не тільки теоретично, а й практично зможе розгорнути велике угруповання або залучити активний військовий резерв Білорусі в якісь швидкі терміни?

Так, вони зараз готують інфраструктуру і логістику, уніфікують перевезення на залізницях. Ми знаємо, що зараз, наприклад, з якоїсь причини є нестача залізничних платформ для перевезення великогабаритної техніки.

Є певне резервування, і ми знаємо, що вони посилили систему керівництва білоруської залізниці, враховуючи досвід 2022 року, коли білоруські громадяни блокували на кількох ділянках рух ешелонів.

Зараз у них є можливості щодо швидкого перекидання сил і засобів з території Росії всередину Білорусі. Самі мобілізаційні можливості Білорусі обліковуються на рівні 200 тисяч осіб.

І там є різний час розгортання для сил спеціальних операцій. Це буквально від кількох днів до чотирьох днів. Найдовше розгортаються сили територіальної оборони. У них термін близько 30 – 40 днів. І в принципі за місяць – півтора Лукашенко може мобілізувати значне угруповання.

Повна розмова з Вадимом Кабанчуком: дивіться відео

А наскільки під час цих навчань ОДКБ використовується досвід російсько-української війни? Що вам відомо? У якому контексті? Це якраз нові дронові технології, маневрові бої?

Так, безумовно, білоруська сторона дуже уважно спостерігає за військовим досвідом. Ба більше, у російські війська, які беруть участь у так званій "СВО", інтегровані тисячі білорусів.

Деякі не зовсім зі своєї волі, а отримали просто відрядження від спеціальних органів Республіки Білорусь. Вони ведуть моніторинг, набираються досвіду, і цей досвід потім реалізується у збройних силах Білорусі.

Наприклад, після початку повномасштабної війни ми фіксували те, що на техніці з'являються так звані мангали. Вони враховують досвід війни безпілотних систем. Вони враховують досвід радіоелектронної боротьби і якусь частину розвідувальної, логістичної допомоги вони, як і раніше, перманентно надають російському угрупованню.

А ось зараз Москва може використовувати подібні навчання для того, щоб утримувати наші сили на північному напрямку?

Так, безумовно, вони це зараз використовують. Наприклад, з боку Білорусі там на ротаційній основі перебувають близько тисячі військовослужбовців. Вони постійно змінюються з різних частин, в основному сили спеціальних операцій.

Росіяни, ми знаємо, що зараз забезпечують, наприклад, удари з півночі, і вздовж білорусько-українського кордону триває прохід їхніх дронів. Частина з них заходить і на західну частину України.

Є поле, яке з відкритих джерел показує покриття ретрансляторів, які встановлені на території Білорусі. І це поле покриває значну частину території України і сприяє завданню ударів.

А ретранслятори зараз працюють?

Я виходжу з повідомлень українських джерел прикордонної служби України, які говорять про те, що так, ретранслятори працюють.

А як зараз виглядає розподіл повноважень між Мінськом і Москвою у військових питаннях? Лукашенко ще хоч на щось впливає в таких указах?

Безумовно, після 24 лютого 2022 року можна констатувати, що Білорусь втратила військовий суверенітет. Ми знаємо, що Лукашенко якусь роль клоуна на себе натягував, що він там уже ні на що не впливає, і російські війська поверталися додому і вирішили пройти через Україну.

Але якщо серйозно, то є інформація, що у 2022 році було спільне оперативне керівництво. Військові Росії були присутні в генеральному штабі Республіки Білорусь.

Вони координували свої дії задовго до цього лютневого нападу, і підготовчі заходи йшли не менше пів року до лютого 2022 року.

Олександр Лукашенко заявляє про готовність співпрацювати з Польщею, Литвою та Латвією, пов'язуючи економічні контакти з можливістю уникнути війни. Чим насправді зумовлені такі сигнали Мінська та чи намагається Лукашенко послабити ізоляцію й закріпити за собою роль гаранта регіональної безпеки?

Так, він звично розгойдує маятник між Заходом і Сходом, намагається маневрувати, але в нього це вже останнім часом погано виходить.

Всі розуміють, що в нього вкрай обмежені можливості вийти з цієї ситуації, в яку він сам себе загнав, а ще гірше – фактично загнав усю Білорусь під військовий протекторат з боку Росії.

Так, він, можливо, розуміє, що для нього будуть негативні наслідки в разі розростання кризи, але зробити практично він уже нічого не може.

Як не дозволити Лукашенку домагатися послаблення санкцій в обмін на обіцянки, водночас продовжуючи створювати загрози для сусідніх країн? Які заходи – від посилення санкцій до укріплення кордонів і протидії міграційному тиску – можуть бути ефективними?

Фактично Білорусь має протяжність з Україною, країнами НАТО 2300 кілометрів спільного кордону, і вона створює проблему для всіх країн нашого регіону.

Відповідно, потрібно реагувати спільно на цю загрозу, потрібно координуватися, потрібно мати оперативний обмін інформацією для того, щоб парирувати ці провокації.

Ми зараз бачимо, що вони починають зростати. Вони активували свою сплячу агентуру, використовують одноразових агентів для створення напруги в країнах Євросоюзу. І ми бачимо низку ознак, що ось ці атаки мігрантів будуть посилюватися.

На жаль, бачу подекуди за моєю інформацією повідомлення, що диверсійні групи, причому одягнені у форму, намагаються прориватися періодично і по Чернігівській області, і не тільки. Це теж такий тест чи підготовка до чогось більшого зараз? Що відомо вам?

Фактично вони зараз посилили тиск на країни Євросоюзу. Я нагадаю, що атака мігрантами триває вже кілька років.

Періодично це набувало дуже серйозних форм, як, наприклад, прорив у бік Польщі, коли зібрали близько 800 мігрантів в одній точці. Там загинув і військовослужбовець з боку Польщі, прикордонник.

Але минулого тижня був інцидент на латвійському кордоні, де озброєна група зайшла з території Білорусі, знищила кілька камер, і це все супроводжувалося інформаційною операцією прикриття. Фактично вони провели класичну операцію під чужим прапором.

І за нашою інформацією, там зараз, наприклад, на напрямку на Латвію створено такий подвійний кордон, коли білоруська сторона відступила трохи в глибину, зробила другий так званий паркан, за яким наші білоруські силовики знаходяться.

А в нейтральну частину між цими двома парканами вони запускають нелегалів, нелегальних мігрантів, які зараз мають в основному всі російські візи. Тобто це спланована операція, їх привозять з території Близького Сходу, Африки.

І в умовах осіннього лісу ці люди просто фізично не можуть вижити більше там пари діб. Вони змушені йти на прорив. Назад у Білорусь їх уже не пускають.

Повертаючись до інциденту, який ми бачили, заявляла латвійська влада про агресивне супроводження мігрантів озброєними людьми з білоруської сторони з подальшим пошкодженням прикордонної інфраструктури. А такі інциденти можуть почастішати найближчим часом, як вважаєте?

Так, я вже сказав, що є низка маркерів, які показують, що вони готуються до більш активних атак, тому що, наприклад, на латвійському напрямку зараз стали вони рити тунелі. Це те, що вони раніше робили на напрямку Литви.

Цілком можливо, це може бути використано не тільки для перекидання мігрантів, а й для подальших військових дій, якщо вони ухвалять таке рішення.

І, як я сказав, вони перейшли фактично до таких агресивних форм, як уже вторгнення груп людей на територію країн НАТО, а раніше такого не було.

Користуються тим, що в європейському законодавстві є певні нюанси. Наприклад, я з подивом дізнався, що латвійські прикордонники не можуть застосовувати в таких випадках вогнепальну зброю, і їм треба спеціальний дозвіл. Зараз вони там у спішному порядку намагаються змінювати своє національне законодавство.

У Варшаві ви представили ініціативу протидії вербуванню білорусів російськими та білоруськими спецслужбами. Чому виникла потреба в окремому механізмі протидії, як змінюються масштаби вербування, які методи використовують спецслужби та як можна захиститися від цих загроз?

Так, фактично вони працюють з російським сегментом еміграції, який є в Європі, працюють через месенджери, в основному через Telegram, через соціальні мережі, користуються зазвичай або не зовсім юридично грамотними емігрантами, або тими, які перебувають у скрутному фінансовому становищі.

І там буквально за смішні суми вони можуть вербувати так звану цю одноразову агентуру, яка виконує або добровільно, або під шантажем їхні спочатку дрібні завдання, але якщо не попадається, переходять до більш складних.

І ми бачимо, що в ці пастки потрапляють і наші співгромадяни, і інші біженці, емігранти з інших країн колишнього СНД.

А що найчастіше приводить людину до участі у війні на боці Росії, якщо вона не з Росії? Це гроші, переконання, обман?

Тут працює практично все, що ви перерахували. З ідеологічних причин йде не більше 10%, наприклад, з Білорусі.

В основному це трудові мігранти зі східних областей Білорусі, які і так постійно працювали в Росії, на різних будівництвах тощо. І це середовище сприятливе для поширення чуток про легкі гроші в так званій "СВО".

І, звичайно, вони завжди супроводжуються неправдивою інформацією про те, що ти будеш служити водієм або забезпечувати логістику тощо. Але правда в тому, що 80% з них відразу ж потрапляють у штурмовики.

І, як правило, перший бій для них виявляється і останнім. Ну а час виживання російського штурмовика вже в самому бойовому зіткненні становить там пару десятків хвилин. Цю інформацію, звичайно, ніхто не доносить до потенційних жертв.

Під час нашої попередньої розмови 29 вересня ми обговорювали розвиток військової логістики в районі Сувальського коридору, зокрема залізничної та складської інфраструктури. Що змінилося відтоді, чи з'явилися нові проблеми та наскільки просувається підготовка до швидкого перекидання військ і техніки в регіон?

Ми просто спостерігаємо тенденцію, те, що вони все це розширюють і будують нові логістичні можливості для швидкого перекидання військ.

Тут нам головне моніторити і розуміти, що ця вся інфраструктура фактично буде використана росіянами в певний момент. А цей момент, можливо, знає зараз тільки один Путін, якщо він почне нову регіональну кризу.

Лукашенко в цьому випадку просто візьме під козирок. Вони будуть виконувати те, що їм буде спускатися з Москви.

Ми тоді з вами говорили, що це підготовка інфраструктури на сувальському напрямку на 2027 рік. Нічого не наблизилося?

Є інформація про те, що білоруський військово-промисловий комплекс, який в основному зараз працює в інтересах Росії, виходить на максимальний випуск військової продукції саме у 2027 році.

Відповідно, низка інших маркерів вказує на те, що вони готуються до кризи саме у 2027 році. Але ми зараз не можемо стверджувати, що буде неминучий напад або напад, як вони робили в стилі 2022 року.

Тому що і війна змінилася, і в них з'явилися нові методи, наприклад, безліч різних дронів і крилатих ракет тощо.

Тому необхідно моніторити, необхідно країнам Заходу зміцнювати вразливі ділянки, особливо якою є Сувальський коридор, тому що в разі його перерізання фактично три балтійські країни потрапляють в ізоляцію від решти блоку НАТО, коли вони роблять ставку на те, що в цій ізоляції решта блоку НАТО не зможе допомогти.

Чи є ризик, що Росія та Білорусь спробують перерізати логістичні маршрути, якими країни НАТО перекидають допомогу, щоб унеможливити її надходження до регіону?

Ось те, що, наприклад, робить Росія, вона постійно пробує Європу на так звані обмеження, і вони розширюють цю сіру зону дозволеного, балансують на межі того, щоб вони не почали консультації з приводу застосування п'ятої статті НАТО.

І в принципі Путін не збирається воювати з цілим НАТО. Він збирається розкласти цю Європу поодинці.

Фактично через шантаж або купівлю вони діють так. Якщо, наприклад, два дрони, які залітають у Латвію, викликають урядову кризу і міністр оборони йде у відставку, ну чому б їм не діяти так далі? І, наприклад, спробувати запустити 20 дронів, а потім 200 дронів.

А щодо формування білоруської роти безпілотників. Ви говорили, що це можливий початок безпілотних військ нової білоруської армії, так? Чому цей напрямок стає пріоритетним, базуючись на нашому досвіді?

Так, наші добровольці присутні в Україні ще з 2014 року, але, напевно, вперше зараз ми говоримо про створення білоруського підрозділу, який буде працювати на середніх і дальніх дистанціях.

Це для нас нова сфера, це новий досвід, тому що ті хлопці та дівчата, які до цього воювали у форматі міжнародного легіону, це фактично піхота, військова легка піхота.

Там працювали наші хлопці теж на невеликих дронах тактичного рівня, типу Mavic або FPV. Але ось ці дрони дозволяють набагато розширити бойові можливості підрозділу.

І ми говоримо про те, що цей інноваційний батальйон безпілотних систем, у якому зараз формується білоруська рота. Сподіваюся на те, що там усе складеться добре і ми будемо далі масштабуватися.

А що змінює можливість білорусів обіймати офіцерські, сержантські посади? Наскільки це важливо для підготовки власного командного складу?

Так, безумовно. Українське законодавство вже дозволяло призначати іноземців на сержантські посади, але зараз, як я розумію, є можливість часткового заміщення офіцерських посад, навіть якщо людина не є офіцером Збройних сил України.

Звичайно, для всього цього необхідно закінчити певні курси, тим більше робота передбачає використання складних безпілотних комплексів, які потребують якісної підготовки.

Справа в тому, що у нас уже частина людей, які приїхали з Європи, проходили службу, наприклад, у збройних силах Білорусі. І у нас є навіть частина офіцерів з різних військ.

Хтось навіть з міліції, з внутрішніх військ прийшов. Все-таки люди частину свого життя присвятили армії, військовій службі. Вони розуміють, що це таке. Їм набагато простіше інтегруватися у Збройні сили України з таким досвідом.

Які головні проблеми сьогодні перед білоруськими добровольцями залишаються?

На жаль, це в основному пов'язано з документами та соціальними питаннями. Правовий статус.

Все-таки я розумію, Україна перебуває у війні за незалежність. І тут з нашого боку немає ніяких серйозних претензій до української сторони, тому що ми розуміємо, в яких важких умовах діють українці.

І, наприклад, у нас дуже сильно затягується зараз питання перевірки наших людей, але в той же час, коли людина отримує доступ до серйозних програм, до серйозного навчання, розуміємо, що це необхідна процедура.

Звичайно б хотілося, щоб були змінені українські закони про те, щоб, наприклад, найболючіша для нас тема – це коли загиблі хлопці, їхні сім'ї не можуть отримувати компенсацію, тому що вони є громадянами Білорусі.

І ось це питання поки ми не можемо вирішити з початку війни. Будемо сподіватися, що поетапно буде вирішуватися.

Це інтерв'ю було скорочено, виправлено та відредаговано для кращого розуміння аудиторією.