Сьогоднішня реальність – це не помилка чи випадковість․ Це сценарій

Наше майбутнє було визначене давно

Тоді, у середині січня, вже практично все було зрозуміло: що протести не розійдуться самі собою, що Янукович врешті злякається й втече, що буде жорстке протистояння з Росією, що почнеться нова епоха. Про це пише Валерій Пекар, інформує 24 Канал.

Читайте також Росіяни активно готуються до штурму ще одного міста: що зараз відбувається на фронті

Ми не передбачили вторгнення й анексію – у нашому тодішньому уявленні це було би вже занадто, а максимальним рівнем протистояння ми вважали поєднання терористичних актів і масових вбивств (що і сталося у 2014-му) та економічної й енергетичної блокади (що за наслідками схоже на нинішні часи).

Щоб зробити бодай щось і відвернути цей практично невідворотний сценарій, ми послали всіма доступними каналами (через знайомих знайомих, адже Київ є велике село) на Банкову повідомлення, що сценарний простір ось такий, і через їхню впертість все погано закінчиться. Відповідь не забарилася: "Батя сильний як ніколи й тримає все під контролем".

Я пишу це не заради флешбеку, а заради того, щоб зайвий раз підкреслити: все, що відбувається, не є чиєюсь помилкою. Це не бокова гілка сценарного простору, це основний стовбур.

У 1991 імперія відпустила нас, але залишилася достатньо сильною, щоб врешті спробувати повернути. Це визначило наше майбутнє.

Розклад карт став зрозумілим тоді, коли Москва прикрутила парад суверенітетів національних республік, і фаза розпаду перейшла у фазу збирання земель. Ми були надто великими для зазіхань Росії зразка 1990-х, але Росія зразка 2010-х вже напилася нафти.

На самому початку грудня 2013 року у першому звіті нашого тодішнього аналітичного центру ми написали: "Серед десятків внутрішніх і зовнішніх гравців лише один є активним – Росія. Решта пасивні й здатні лише реагувати". У той момент розклад карт був зафіксований.

Ми не владні над тими картами, які нам здали. Але від нас залежить, як ми зіграємо тими картами, які отримали.

"Хотілося б, щоб цього не сталося в мій час, – сказав Фродо. – Я теж, – сказав Гендальф, – і всі, хто живе в такий час. Але це не їм вирішувати. Ми можемо лише вирішувати, що робити з даним нам часом".