Що відбувається на Куп'янському напрямку?
Своєю чергою, українські війська продовжують ізолювати залишки ворожих штурмових підрозділів у районі Куп'янського медичного коледжу, Центрального ринку та вулиці Цюрупи. При цьому вони утримують позиції в східній частині міста на північ від вулиці Дзержинського. Про це пише Костянтин Машовець, інформує 24 Канал.
Цікаво Донбас після війни: чи реальна ідея вільної економічної зони
Очевидно, що російське командування призупинило масовані спроби прорватися до оточених з боку свого плацдарму на Осколі, хоча й не зовсім остаточно, усвідомлюючи їхню марність. У цьому сенсі окремі малі піхотні групи противника час від часу все ще намагаються прорватися через Голубівку до Куп'янська, але регулярно не досягають успіху. Українські війська, очевидно, досить щільно блокують вороже просування у північну частину міста.
Росіяни вперто намагаються прорватися до району Куп'янського мосту через Оскіл, де продовжує діяти одна з їхніх оточених піхотних груп. У районі молочноконсервного заводу та Куп'янського ліцею №7 тривають запеклі бої. Хоча існує інформація (поки що не підтверджена), що українські війська вибили ворога з району заводу і відкинули його на північ.
На мою суб'єктивну думку, противник, ймовірно, найближчим часом зосередить свої зусилля на захопленні саме східної частини Куп'янська, діючи з півночі. Однак зараз українські війська досить стабільно утримують рубіж Кучерівка – Петропавлівка, що дуже ускладнює російським військам виконання цього завдання.
Тому протягом кількох наступних діб ворог наполегливо намагатиметься витіснити наші війська на південь від цього рубежу. Наскільки мені відомо, поки що росіянам не вдалося досягти значних результатів.
На Лиманському напрямку між російськими арміями нема взаємодії
Російська 20-та ЗВА, що діє з плацдарму на річці Чорний Жеребець на північ і північний захід від Лиману, пожвавішала. Схоже, її командування все ж вирішило прорватися до рубежу Олександрівка – Ярова найближчим часом, щоб таки заблокувати дорогу з Лиману в напрямку Ізюму, яка проходить на північ від Сіверського Донця.
У цьому контексті ворог наполегливо намагається розширити свій плацдарм на річці Нітріус, одночасно позначаючи своє бажання просуватися вздовж цієї річки до Дробишева. Поки що йому вдалося розширити плацдарм лише на кілька сотень метрів, але "зачепитися" за Новоселівку та Дробишеве не вдалося. Окремі невеликі штурмові групи ворога, періодично таки добираються до Ярової або Дробишева, але поки їх регулярно "зачищають" українські війська.
Своєю чергою, 25-та ЗВА противника, що діє на схід і південний схід від Лиману, наполегливо намагається оточити місто якомога глибше і щільніше – як з півдня, так і з півночі.
Її підрозділи не лише змогли просунутися на захід від Ямполя, фактично досягнувши рубежу Діброва – Озерне, а й вели активні дії на північний схід від міста, намагаючись прорватися на фланг наших підрозділів, які обороняються в районі села Ставки.
Ймовірно, наразі ворог не контролює стабільно ні Діброву, ні Озерне, але робить дуже наполегливі спроби захопити принаймні останнє. Водночас, на мою вкрай дилетанську думку, дії підрозділів 25-ї ЗВА на північний схід від Лиману набагато небезпечніші з тактичного погляду, ніж подібні дії на південний схід від міста.
Просунувшись приблизно на 5 кілометрів від Зарічного в західному напрямку, росіяни отримали можливість повністю "звернути" оборону українських військ у напрямку Колодязі – Ставки перед фронтом 2-ї МСД 1-ї ТА, що діє в смузі сусідньої 20-ї ЗВА.
У цьому сенсі ворог має чіткий шанс щільно перерізати дорогу Лиман – Ставки на південь від Ставків, прорвавшись туди саме з боку Зарічного, щоб змусити українські підрозділи, що обороняються в районі Ставків, почати відступ до Лиману або у бік Дробишевого.
Зауважте Ворог змінив тактику: яка ситуація на фронті з настанням морозів та що у росіян пішло не так
Той факт, що цього досі не сталося, лише свідчить про те, що існує певне непорозуміння між російським командуванням 20-ї та 25-ї ЗВА у питаннях взаємодії.
Командування 25-ї ЗВА чітко зосереджує основні зусилля саме на південний схід від Лиману, а не на північ чи північний схід від нього. Воно вважає, що 20-та ЗВА може цілком самостійно впоратися з наступом на північ і північний захід від Лиману.
Ба більше, очевидно, що йому глибоко байдуже на те, куди саме українські підрозділи можуть відступити з околиць Ставків – до району Лиману чи до району Дробишевого. Хоча насправді для російської 20-ї ЗВА це досить важливо, адже її найближче завдання – зайняти район Новоселівка – Дробишеве – Пришиб – Ярова. Насправді 25-та ЗВА противника, намагаючись мимохідь витіснити українські підрозділи з району Ставків, явно ризикує виштовхати їх безпосередньо на напрямок головного удару 20-ї ЗВА, що значно ускладнить виконання останньою свого поточного завдання.
Росіяни готуються до штурму Костянтинівки?
Підрозділи тактичних груп противника "Дзержинськ" і "Бахмут" продовжують намагатися наступати на південному сході Костянтинівки, щоб закріпитися і створити умови для подальшого захоплення всієї агломерації Дружківка – Костянтинівка.
Основні зусилля ворога були зосереджені на захопленні сіл Бересток, Степанівка, Плещеївка, Іванопілля, а також на подальшій консолідації у південно-східній частині Костянтинівки.
За останні 2 доби росіяни здійснювали у середньому 10 – 12 штурмових дій на день на цих напрямках малими піхотними групами. Це більше нагадувало спроби "проникнення" у бойові порядки українських підрозділів, ніж повноцінні атаки. І все це без використання військової техніки. Ворог майже ніде не мав успіху. Зокрема, ТГр "Дзержинськ":
у напрямку Яблунівка – Іллінівка та Яблунівка – Степанівка кілька піхотних груп намагалися проникнути в бойові порядки наших підрозділів і раптово атакувати щонайменше 2 позиції. Невдало;
на північний схід від Клебан-Бицького водосховища росіяни намагалися просунутися в Плещеївці та Іванопіллі. Їм це не вдалося.
Ворожі підрозділи, що діяли на схід від Костянтинівки зі складу ТГр "Бахмут" також здійснювали подібні дії, щоб закріпитися в південно-східній і східній частинах Костянтинівки. Їм це не вдалося.
У напрямку Часів Яр – Стінки невеликі піхотні групи противника, ймовірно, все ж-таки досягли певного успіху. Вони просунулися з Новопівнічного району міста в напрямку Стінки на відстань до 1 кілометра, ще не закріпившись.
Загалом ситуація на Костянтинівському напрямку залишається складною для ЗСУ (противник явно достатньо близький до повного охоплення міста). Однак очевидно, що наразі росіяни не можуть зосередити достатню кількість штурмової піхоти на жодній ділянці цього напрямку, щоб різко підвищити рівень інтенсивності своїх атак і глибше просунутись у тактичній зоні. Той факт, що окремі малі піхотні групи росіян діють у південно-східній частині Костянтинівки, ще не приніс йому швидких і успішних результатів навіть у тактичному плані.
Однак щодо Костянтинівського напрямку можна також відзначити дві особливості дій ворога, які свідчать про інтенсивну підготовку до штурму.
Спостерігаються регулярні і наполегливі спроби накопичити штурмову піхоту та логістичні засоби саме на передових позиціях у більших обсягах ніж раніше. Причому, переважно на тих ділянках, де планується масова "інфільтрація" в майбутньому.
Водночас зафіксовані наполегливі спроби зосередити свої групи тактичних БпЛА якомога ближче до лінії фронту. Наприклад, фіксуються постійні спроби ворога завести їх навіть до південно-східної частини Костянтинівки, де становище російських підрозділів далеке від стабільності.
Іншими словами, наразі ворог не готовий до повномасштабного штурму Костянтинівки, але дуже активно і наполегливо готується до нього. Я вважаю, що після "розв'язки" в районі Покровська і Мирнограда й оцінки російським командуванням своїх подальших перспектив у напрямку Добропілля, воно таки буде готовим розпочати штурм Костянтинівки.