Сталінські методи та кривавий список: як Путін десятиліттями страчує своїх ворогів і опонентів
'
16 лютого 2024 року в колонії за полярним колом у Харпі помер російський опозиціонер Алєксєй Навальний. Офіційною причиною смерті політика російської владою було оголошено "синдром раптової смерті", який офіційно не визнаний як діагноз у цій країні.
Втім, нині ні в кого немає жодних сумнівів, що це була спланована страта, а вбивцею є російський терористичний режим на чолі з Владіміром Путіним. Цю систему можна сміливо охарактеризувати як державний тероризм.
24 Канал нагадує не лише про найгучніші випадки смерті чи вбивства противників Путіна, але й пояснює першопричини таких кроків диктатора.
До теми "Крим – не бутерброд", отруєння і фактична страта: біографія російського опозиціонера Навального
Сталінський почерк, або на кого рівняється Путін
Терор і політичні вбивства є давніми та традиційними засобами державного управління путінської Росії. При цьому вони не є вигадкою Путіна, тут він лише старанний наслідувач своїх попередників з КДБ (Комітет державної безпеки – радянська спецслужба).
Путін починав свою кар'єру саме в цій структурі та, за його власними зізнаннями, у 70-ті неодноразово перетинався з тими, хто працював ще за Сталіна.
Путін у роки, коли він починав працювати в КДБ / Фото росЗМІ
Отже, можна сміливо протягнути місток між сучасною путінською Росією та сталінським СРСР, де вбивства політичних опонентів були поставлені на конвеєр, а такі персонажі як Наум Ейтінгон та Павєл Судоплатов (радянські диверсанти та організатори політичних вбивств за кордоном) вважалися легендами та героями.
Зверніть увагу! Саме ними та їхніми однодумцями були вбиті такі видатні діячі українського визвольного руху як Петлюра, Коновалець, Бандера та багато інших. Вже ці "ліквідації" окреслили почерк радянських спецслужб, який вже в наш час будуть повторювати та наслідувати спецслужби путінської Росії.- Так, убивство Симона Петлюри було інсценоване як помста родича жертв єврейських погромів. Виконавець ліквідації Соломон Щварцбард був індоктринований радянськими спецслужбами, а сама ліквідація копіювала та наслідувала вбивство одного з організаторів геноциду вірмен в Османській імперії Талаат-паші у Берліні в березні 1921 року.
- Коли 100 років по тому в тому ж Берліні російський агент Красіков вб’є посеред білого дня у парку Тиргартен чеченського польового командира Зелімхана Хангошвілі, російська пропаганда спробує представити цей акт державного тероризму як помсту окремої людини (не агента ФСБ, а інженера з Брянська) за події в Чечні.
Про це вкотре нагадав і сам Путін у свіжому та одночасно "душному" інтерв'ю блогеру Карлсону.
Детальніше про це читайте тут Старий і Карлсон: покроковий розбір усієї історичної маячні Путіна в провальному інтерв'ю
Так само з часів СРСР тягнеться любов кілерів до різних отрут. При цьому це робили не лише росіяни з КДБ (як у випадку вбивства Бандери), але і їхні сателіти – історія з політичним вбивством дисидента за наказом болгарського диктатора Тодора Живкова навіть перетворилася на французьку авантюрну комедію "Укол парасолькою" з П'єром Рішаром, яку потім активно показували в СРСР, як то кажуть, без задніх думок.
"Новачок", полоній, Літвінєнко і вбивство журналістів-розслідувачів
За часів Путіна історія з отрутами "ожила" та була використана проти ворогів російського диктатора. До того ж російські вбивці не те що не ховалися, а навмисно виставляли свою роботу на показ, тільки цим можна пояснити вбивства за допомогою унікальних та легко відстежуваних речовин – полонію та бойового газу "Новачок".
Вбивства політичних опонентів Путіна почалися практично відразу після того, як він набрав силу. Тож Росія практично без перерви перейшла з періоду кримінальних вбивств 90-х до політичних вбивств 2000-их.
Одною із найгучніших перших ліквідацій стало вбивство політика та журналіста-розслідувача Юрія Щекочихіна. Він розслідував події в "Норд-Ості" та вибухи в Росії в 1999 році, які фактично привели Путіна до влади.
Це так званий "рязанський цукор": за версією російських спецслужб, спроби чеченських бойовиків підірвати житлові будинки в різних містах Росії.Насправді ж, дуже схоже, що це були операції саме російських силовиків, деяких, між іншим, навіть затримали на місці налякані мешканці будинків, чим врятували себе та життя своїх сусідів.
Щекочихін збирав свідчення людей та мав інсайди всередині ФСБ, але раптово захворів у 2003 році та швидко помер – за кілька днів до вильоту до США. Його ховали у відкритій труні й всі могли бачити страшні сліди дії отрути на обличчі та руках. Результати медичного обстеження Щекочихіна були оголошені державною таємницею. Але родичам Щекочихіна все ж вдалося переправити зразки з тіла до Лондону, де експертиза встановила факт отруєння радіоактивним металом талієм.
Іншого розслідувача вибухів 1999 року та подій навколо "Норд-Осту" (де російські спецслужби замість того, щоб звільнити заручників, вбили їх разом із терористами) політика та депутата Держдуми Сергєя Юшенкова – було вбито просто біля власного будинку на проспекті з символічною назвою на честь Свободи.
З Юшенковим активно співпрацював та був його джерелом у російських спецслужбах Алєксандр Літвінєнко. Він у 2001 році випустив бестселер "ФСБ підриває Росію", в якому розповів про операції російських спецслужб проти росіян. Зокрема, про "рязанський цукор" 1999 року (вибухи у будинках в Москві, Буйнакську та Волгодонську), а також вбивства політичних опонентів російського режиму.
Крім того, Літвінєнко окремо пройшовся по персоні Путіна – російського президента у своїй наступній книзі він представив як педофіла та вперше розповів про те, як Путін ще в часи СРСР цілував хлопчиків у живіт.
Літвінєнко спробував сховатися від російських спецслужб у Великій Британії, проте недооцінив своїх колишніх побратимів. Ті відправили йому в гості давнього товариша – Андрєя Лугового, який напоїв Літвінєнка чаєм з рідкісним і дуже небезпечним радіоактивним металом полонієм. Викривач Путіна отримав смертельну дозу радіації та помирав у страшних муках на очах британських медиків. Це сталося у 2006 році й це був на той час перший гучний епізод політичного вбивства опонента Путіна за межами Росії, хоча насправді були й інші.
Вбивця Літвінєнка – Андрєй Луговий уник покарання (як і його спільник – Дмітрій Ковтун). Росія демонстративно відмовилась від екстрадиції й нині Луговий взагалі засідає в Державній думі Росії та є одним із "яструбів" російської політики. Водночас в цивілізованому світі він є офіційно визнаним убивцею.
Андрєй Луговой і Дмітрій Ковтун перед початком пресконференції "Справа Літвінєнка: рік потому" в Москві, 2007 рік / Фото РИА
На цьому путіністи не зупинилися й провели ще безліч операцій.
Вбивство Літвінєнка було такою собі показовою стратою та персональним привітом від Путіна, адже дуже рідкісний полоній має унікальний слід і може бути легко відстежений до конкретного місця в Росії (що й було зроблено). Те саме можна сказати й про бойовий нервово-паралітичний газ "Новачок".
Про спробу отруїти бойовим газом "Новачок" в містечку Солсбері російського шпигуна-перевертня Сергєя Скрипаля та його доньки Юлії у 2018 році двома невдахами-агентами "Петровим" і "Бошировим" (герої Росії – офіцери Мішкін і Чєпіга) знають, мабуть, всі.
Також "Новачком" намагалися вбити інших ворогів Путіна – політика Алєксєя Навального та (увага!) літературознавця та автора сатиричних віршів про Путіна та його режим (зокрема, в одному з них він поданий як "володар джунглів Пуу") Дмітрія Бикова.
В обох випадках жертвам вдалося вижити завдяки допомозі іноземних лікарів-профі.
У 2015 та 2017 роках підлеглі Путіна двічі труїли іншого ще одного опозиціонера – Владіміра Кара-Мурзу, але той вижив. У підсумку йому дали "сталінський термін" – 25 років колонії.Робота російських вбивць була настільки "кривою" й вони, схоже, взагалі не ховалися. Завдяки цьому команда Навального разом із жуналістами-росзлідувачами з Bellingcat розкрили всі деталі злочину та встановили імена та адреси вбивць.
Ними виявилися російські офіцери спеціальних служб, які за виконання актів державного тероризму отримували чергові звання та квартири.
Банальність зла у версії російських спецслужб: дивіться розслідування про отруєння Навального
Вбивство Політковської: страта, що шокувала Росію та світ
Але часто путіністи не заморочувалися з унікальними отрутами й просто вбивали.
Так, наприклад, було з російською журналісткою Анною Політковською. Репортерку "Нової газети" та відому правозахисницю, яка була послідовним критиком Путіна та його чеченського проксі Рамзана Кадирова, вбили 2006 року біля власного будинку.
Але я думаю, що журналісти мають це знати, що ступінь її впливу на політичне життя в країні був вкрай незначним. Вона була відома в журналістських і правозахисних колах, але її вплив на політичне життя в Росії був мінімальним,
– Путін про вбивство Політковської, 10 жовтня 2006 року, Дрезден.
Були знайдені виконавці вбивства – чеченці з оточення Кадирова і навіть встановлено їхні гонорари – 150 тисяч доларів, але чомусь всі забули назвати замовників.
Цікавий факт! Один із засуджених за вбивство журналістки – Сергєй Хаджикурбанов – був завербований на війну в Україні з колонії й нині "дослужився" до комбата.Вбивство Анни Політковської стало не лише шоком, але й сигналом, що життя в Росії змінюється й замість умовного лібералізму приходить тоталітарний режим, відомий в народі як "кривава гебня".
Вбивство Анни Політковської шокувало Росію та світ / Фото росЗМІ
Тоді, у 2006-му році, не всі, на жаль, це зрозуміли. Для багатьох це нерозуміння коштувало життя.
Повільне вбивство Магнітського за ґратами
У 2009 році (номінальним президентом тоді був Мєдєвдєв – ред.) до смерті було доведено політичного в'язня Сергєя Магнітського. Він наважився розкрити деякі корупційні схеми російських чиновників і силовиків. За це Магнітського за надуманим звинуваченням кинули до сумнозвісного слідчого ізолятора "Матросская тишина" (українською – "Матроська тиша"). Там він провів у важких умовах майже рік і помер за 7 днів до дня, коли його мали звільнити.
До того ж результати експертизи суперечили одне одному й все вказує на фактичну страту – Магнітського, схоже, били та катували. Також адміністрація СІЗО відмовила йому в медичній допомозі. Згодом російська влада відкрито гальмувала розслідування смерті Магнітського та знищила результати експертиз.
Сергій Магнітський – ще одна жертва Кремля / Фото росЗМІ
Щось схоже повториться у 2024 році, коли Росія ховатиме від рідних тіло вбитого Навального.
Смерть Магнітського відкриє очі Заходу на суть російського режиму – буде складено так званий санкційний "Список Магнітського", також у США буде ухвалено "Закон Магнітського", який введе персональні санкції проти його вбивць і тих осіб, які винні в порушенні прав людини в Росії. Згодом аналогічні закони ухвалять в багатьох інших державах, а сама ініціатива прокладе шлях до юридичного обґрунтування персональних санкцій щодо росіян, винних у розв'язування війни проти України.
Вбивство поблизу Кремля. Нємцов
27 лютого 2015 року перед стінами Кремля – фактично поблизу робочого кабінету Путіна було вбито російського політика Боріса Нємцова, представника команди "молодих лібералів" Єльцина.
Нємцов міг дозволити собі підтримувати Революцію Гідності в Україні та на камеру називати Путіна й**нутим. Схоже, він розраховував на певний імунітет, проте не врахував точність діагнозу, який сам і поставив Путіну. Нємцова застрелили в спину. Наступного дня він планував під час пресконференції розповісти про воєнні злочини Росії на Донбасі (на той час Росія офіційно заперечувала там свою присутність).
Вбивство Нємцова сколихнуло світ / Фото росЗМІ
Вбивство було передано на аутсорс людям Рамзана Кадирова, але без сумнівів було санкціоновано Кремлем. У Кадирова є своя історія політичних вбивств (наприклад, ліквідації опонентів Ямадаєва, Яндарбієва та вбивство Аміни Окуєвої в Україні тощо). Втім, дозвіл на таку небувалу страту міг дати тільки Путін.
За наказом Путіна, до речі, лідери чеченських бойовиків також активно ліквідовувались. Показовим на тлі смерті Навального є загадкова смерть одного з лідерів повстанців 35-річного Салмана Радуєва в колонії суворого режиму "Білий лебідь". Там його постійно били та катували, але медики назвали причиною нейтральні "внутрішні кровотечі".
Зверніть увагу! Як і в історії з вбивством Політковської, виконавці вбивства Нємцова також "наслідили" в Україні. Так, безпосередній організатор розстрілу Нємцова – чеченський коп Руслан Геремєєв – контролював запис тіктоків на руїнах Маріуполя в березні 2022 року.Цікаво, що на суд по вбивству Нємцова у грудні 2016 року Геремєєв просто не з’явився, а судді радісно призначили цапом-відбувайлом його водія. З того часу він десь "переховувався" і згодом знайшовся у Маріуполі, точніше – в інстаграмі Кадирова, який написав: "Мой дорогой БРАТ Руслан Геремеев "Добрый" всегда доводит порученное дело до конца...".
Вбивство Пригожина в небі
Ще одним політичним вбивством, за яке несе пряму відповідальність Путін, – це смерть Євгенія Пригожина та його посіпак на борту літака.
Заради цього 23 серпня 2023 року не побоялися збити літак в небі над Росією. Згодом Путін в стилі "вона потонула" оголосить, що наслідком авіакатастрофи, де загинув його "кухар" та інші путчисти, було необережне поводження з гранатою.
Звісно, ні в кого в Росії не виникне з цього приводу жодних питань, а результати експертиз так і не будуть представлені громадськості.
Звичка вбивати
За час, що Путін при владі, він отримав стійку репутацію психопата та злочинця, що формує таку собі "презумпцію винуватості", яка передбачає автоматичні підозри щодо Путіна у випадках резонансних злочинів чи нещасних випадках. Закритість Росії та надмірна влада силових структур, які дозволяють на державному рівні фальсифікувати будь-що, лише підсилюють ефект.
Саме тому, на кривавий рахунок Путіна відносять чимало інших смертей. Зокрема:
- Бориса Березовського (офіційна версія – самогубство),
- губернатора Красноярського краю Міхаїла Євдокімова у 2006-му (офіційна версія – автокатастрофа),
- генерала Алєксандра Лєбєдя у 2002 році.
Понад 20 років за наказами Путіна вбивали його дійсних та уявних ворогів. У цьому Путін та його оточення прямо наслідують сталінські практики.
Нині Путін вбив Навального. Вже 10 років він веде геноцидну війну в Україні – її жертвами вже стали тисячі цивільних та сотні українських дітей. За наказом Путіна знищуються цілі міста, проводяться масові депортації, тисячі українських дітей викрадені й роздані в Росії невідомо кому. Як війна, так і політичні вбивства – це дві сторони однієї медалі, і це те, що Путін хоче та планує робити далі. Якщо не буде зупинений.