Онлайн Редакція Вакансії Контакти Ігри Гороскоп
28 серпня, 16:56
5

Як українські бойові роботи удосконалюють просто на полі бою

Українська оборонна індустрія навчилася проходити шлях від ідеї до прототипу за місяці. Але швидко створити "найкращий НРК/БПЛА/підставте свій варіант" уже недостатньо: у сучасній війні не існує остаточної версії продукту.

Те, що засіб працює сьогодні, ще не означає, що він залишатиметься ефективним завтра. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

Оборонний продукт не може довго залишатися актуальним сам по собі. Противник змінює тактику та засоби протидії. Оператори виявляють, що певна послідовність дій в інтерфейсі займає надто багато часу у стресовій ситуації. Бруд, вібрація та бойові пошкодження показують слабкість окремих компонентів. А нова місія може потребувати іншого сенсора, каналу зв'язку або бойового модуля.

Актуальність роботизованих комплексів та іншої оборонної продукції потрібно постійно підтримувати – збирати досвід застосування, вносити технічні зміни, забезпечувати сервіс і знову перевіряти систему під час наступних місій.

Дрони у війську – це початок, а не фінал

Робота над зброєю не закінчується після випробувань, кодифікації або передачі військовому підрозділу. Якраз в цей момент починається новий цикл розробки.

Коли військовий повертається з місії з даними про те, що спрацювало, що відмовило і що створювало зайве навантаження, його зворотний зв'язок не має залишатися просто голосовим повідомленням у чаті з виробником. Цей досвід потрібно зафіксувати як конкретну технічну проблему або потребу, перевірити її причину та визначити рішення.

Інженери мають відрізнити дефект продукту від прогалини в підготовці операторів, проблеми інтеграції або наслідків застосування противником нового засобу протидії. Далі зміну потрібно погодити, впровадити у системах, які вже перебувають у війську, а результат – перевірити під час наступного застосування.

Якщо хоча б один із цих етапів триває місяцями, засіб може втратити актуальність раніше, ніж він потрапить до підрозділу. Тому швидкість адаптації безпосередньо впливає на бойову ефективність продукту і, відповідно, спроможність підрозділу.

Приклад ефективної співпраці військових та розробників

Можу продемонструвати, як працює цей цикл на прикладі функції автономного проїзду, яку ми нещодавно реалізували для наших засобів, які працюють на DroidBox. Перед вечірньою місією військові звернулися до нас із запитом: НРК мав пройти під мостом, де зникав зв'язок з оператором. Рішення було потрібне того ж дня.

Запит із фронту ми одразу перетворюємо на конкретне інженерне завдання: що саме має зробити система, за яких умов і до якого часу. У цьому випадку потрібно було забезпечити автономний проїзд ділянки без зв'язку до початку місії. Команда оцінила обмеження та визначила, яке рішення можна реалізувати за кілька годин.

До вечора ми підготували першу робочу версію функції автономного проїзду. Вона вирішувала конкретне завдання підрозділу, але ще не була повноцінною функцією продукту. Її застосування під час місії стало наступним етапом розробки: дало змогу перевірити рішення в реальних умовах і зібрати матеріал для доопрацювання.


Droid TW 7.62 / Фото надав автор

Дійсно, такий темп можливий не для кожного доопрацювання і не завжди є доцільним. Зміни в апаратній частині, системах безпеки чи архітектурі продукту потребують проєктування та довших випробувань. Але етапи залишаються сталими – і навіть якщо вони не тривають години, важливо проходити їх без зайвих пауз і не втрачати початковий запит із поля бою.

Досвід однієї місії має покращувати всі системи

Після місії військові дали фідбек про те, як функція працювала в реальних умовах і як із нею взаємодіяв оператор. На основі цих матеріалів ми вдосконалили саму функцію, додали окремий інтерфейс і включили її до загальної версії системи. Так, рішення для однієї місії стало доступним як на вже переданих у військо, так і на нових системах.

Цей цикл стосується не лише програмного забезпечення. За тією самою логікою ми працюємо і з апаратними змінами – наприклад, встановленням динаміка чи генератора, заміною гусениці або інтеграцією нового обладнання. 

Запит оператора має завершитися перевіреним рішенням, яке можна застосувати на всіх засобах. Сенс постійної адаптації – не в тому, щоб змінювати систему після кожного повідомлення з фронту. Він у тому, щоб досвід одного підрозділу – виявлений недолік, нова потреба або знайдене рішення – не залишався сам на сам з собою. Сигнал оператора потрібно перевірити і, якщо запропонована зміна справді покращує застосування, впровадити її в усіх відповідних системах: і вже переданих у військо, і тих, які лише готують до постачання.

Без такого процесу корисні рішення залишаються в межах окремих підрозділів, а інші змушені знову проходити той самий шлях. Коли цикл адаптації працює, досвід однієї місії розширює можливості всього продукту. 

Те саме стосується і помилок – якщо на них не відреагували вчасно і не виправили, то зі збільшенням виробництва масштабуються й однакові недоліки. 

Кількість переданих засобів – лише одна частина результату. Не менш важливо, чи розвиваються їхні можливості після постачання військовим та чи зберігають вони бойову актуальність. 

Виробництво масштабує кількість засобів. Адаптація – рішення, перевірені реальним застосуванням. Саме поєднання цих двох процесів створює бойову спроможність та перевагу.  

Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.

Пов'язані теми: