Мільйони китайців заморили голодом: наслідки жорстокого правління Мао Цзедуна

Кампанія "Великого стрибка"

Внаслідок розробленої ним політичної програми без харчових продуктів залишилися десятки мільйонів людей. Про Великий китайський голод – у програмі "Одна історія" на 24 каналі.

Зверніть увагу Дим вбивав безжально: чому тунель під Монбланом став смертельною пасткою

У середині XX століття Китай значно відставав від промислових країн у економічному розвитку. В намаганнях наздогнати ці держави, а також вибороти першість серед соціалістичних країн, лідер КНР оголосив про початок програми "Великого стрибка"

Довідка. Відповідно до його розрахунків, завдяки пришвидшеному планові індустріалізації та за допомогою колективізації сільського господарства через 15 років Китай мав обігнати Велику Британію по виробництву сталі.

До таких дій Мао Цзедуна підштовхнула й постійна конкуренція з головою СРСР Микитою Хрущовим. Останній вихвалявся, що вже через 3 роки обжене за обсягом виробництва США. Колективізація земель у КНР розпочалася у 1956 році.

Мао Цзедун та Микита Хрущов у Китаї у 1959 році / Фото Library of Congress

З того часу китайських селян позбавляли будь-якого приватного життя, а сім'ї об'єднувалися у народні комуни, кожна з яких налічувала близько 2 тисяч родин. За 3 роки від початку "Великого стрибка" їхня кількість сягнула 26 тисяч.

Що забороняли селянам

Над виробництвом сталі працювали усі вікові групи населення. Глиняні печі будували безпосередньо на подвір'ях, а жителі трудилися біля них зранку до ночі.

Зверніть увагу! Попри те, що якість виробництва була нікудишньою, офіційні дані про кількість виготовленого продукту виконували свою роль і справляли враження на розвинені країни.

Проте і ці показники не влаштовували Мао Цзедуна. Він прагнув щороку подвоювати виробництво сталі. Задля того, аби працівники не відволікалися на особисте життя, чоловіків і жінок розселили окремо.

Китайцям доводилося працювати навіть вночі / Фото Wikimedia

Їсти та зберігати продукти вдома селянам заборонили, а для харчування побудували мережу їдалень. На кожного робочого передбачалося 250 грамів їжі на день. Проте й цю порцію треба було заслужити.

Керівники комун могли відмовити у харчуванні будь-кому на власний розсуд. Окрім того, їжу не розраховували на непрацездатну категорію населення. Тобто вагітні жінки, хворі та люди похилого віку були приреченими на смерть.

Чому почалися проблеми з їжею

Поки голова КНР гнався за високими показниками з виготовлення сталі, сільське господарство було практично зруйноване. Попри всі старання Мао Цзедуна збільшити виробництво зерна, його постійно не вистачало.

Частину зерна насамперед відправляли у СРСР задля виплати боргу. Ще частину було призначено на експорт, аби показати світу велич китайської економіки. Решту ховали у міські сховища.

Аби селяни продуктивніше працювали, запровадили низку заборон / Фото Reddit

Селянам залишали мізерну частку, якої при економному використанні вистачало лише на декілька місяців. Згодом проблеми з їжею посилилися через природні катаклізми.

У 1959 році з берегів вийшла річка Хуанхе. Внаслідок повені у Східному Китаї загинуло до 2 мільйонів людей. Відразу після паводку прийшла посуха. Нещадне сонце випалило всі залишки зерна.

Випадки канібалізму

Впродовж всього періоду "Великого стрибка" у країні панував голод. Селяни споживали у їжу все, що могли знайти: траву, насіння просіяне з випорожнень звірів, кору дерев і домашніх тварин.

В офіційних звітах зафіксовано безліч жахливих випадків канібалізму, який суворо карався владою. Інколи рідні вбивали своїх близьких лише для того, щоб позбавити їх страждань.

Читайте також Загинуло понад сто пасажирів японського експрес-поїзда: деталі катастрофи в Амагасакі

Моторошні наслідки

Жахливий період для жителів КНР тривав до скасування економічної політики "Великого стрибка". Ще у 1959 році стратегічний план Мао Цзедуна розкритикували на з'їзді Центрального комітету Комуністичної партії Китаю.

Тоді голова КНР частково визнав свої помилки, але офіційно скасував програму лише у 1962 році. Дослідники трагедії згодом підрахували, що за цей час через голод у країні не народилося 16 мільйонів дітей, а близько 3 мільйонів покінчили життя самогубством.

Загалом внаслідок Великого голоду загинуло від 15 до 45 мільйонів осіб. Деякі незалежні джерела зазначають, що кількість загиблих сягала 61 мільйона людей, враховуючи при цьому ненароджених дітей.

Світ не знав про голод у Китаї

Поки в одній з передових держав світу мільйони людей морили голодом, інші країни не мали про це жодної інформації. Керівництво КНР вправно приховувало цю проблему від усіх закордонних журналістів.

Запрошеним іноземцям показували заздалегідь підготовані фрагменти з нібито повсякденного життя населення. Таким чином вони могли сфотографувати переповнені їжею полиці магазинів і щасливих, а головне – ситих жителів.

Один з показових сніданків у часи голоду / Фото Xinhua

Попри заяви тих небагатьох біженців, яким вдалося втекти, дізнатися правду про цю трагедію світові вдалося ще не скоро. А жорстоке правління Мао Цзедуна ніяк не вплинуло на його популярність в країні.

Зараз він похований у найкращих традиціях комуністичного режиму – в мавзолеї, розташованому у Пекіні, столиці Китайської Народної Республіки. Сам Мао Цзедун і до сьогодні має статус національного героя.