Реформаторів змінюють першими․ Що не так з перезавантаженням уряду?

Про проблему реформ в Україні

Знаю не з чуток, яку колосальну роботу виконувала команда Михайла Федорова з викорінення корупційних схем у закупівлях. Була добре налаштована комунікація із провідними західними та українськими компаніями, технології яких забезпечили перевагу на полі бою в контексті безпілотної складової. Про це пише Сергій Притула.

Так, можливо не все було в роботі Міністерства оборони ідеально (а це, в принципі, неможливо під час війни), але дорікнути Федорову за відсутність бажання не наважиться ніхто. Тому, дякую за роботу і сподіваюсь, що Михайло і надалі залишиться в обоймі людей, які працюють на перемогу.

Оксен Лісовий курував реформу освіти в Україні: шкільної, професійної, ЗВО. Дуже важкої і болючої, супротив якій чинили і чинять насамперед освітяни, бо будуть закриватись школи, об'єднуються університети.

Але заглядаючи за горизонт, кінцевим результатом реформи має стати покращення освітнього процесу і більш ефективний менеджмент коштів на учнів, студентів та викладачів. Філософія "гроші ходять за учнем" має таке ж право на життя, як свого часу Супрунівське "гроші ходять за пацієнтом".

Проблема реформ в Україні полягає у тому, що тим, хто їх починає, рідко дають їх завершити. Сьогодні відставку Лісового ректори університетів обмиють шампанським.

Президент має власну позицію, яка сьогодні, на жаль, не співпадає з позицією проактивного прошарку українського суспільства. Якби Володимир Зеленський дав зрозумілу аргументацію підстав для звільнення, то це могло б зняти напругу.

Але так не сталося.

Дуже прикро, але у нас новий виток протистояння громадянського суспільства і влади.

Від себе хочу подякувати Михайлу і Оксену за все, що було зроблено, і сподіваюсь, що наступники не поламають вектор руху обох міністерств.